Факультет історії і міжнародних відносин
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/490327fb-7fd4-4939-a4e6-430027a55f70
Browse
6 results
Search Results
Item Умови розвитку чеської освіти в Наддніпрянській Україні в період Української революції(Вінниця : ВДПУ, 2024) Погуляєв, О.; Прилипко, Р.Мета статті полягає в необхідності здійснити комплексне дослідження освітнього становища чеської етнічної меншини Наддніпрянської України у добу Української революції та фактори, які сприяли його розвитку і обставини, що створювали труднощі. Методологія дослідження включає такі принципи: об’єктивності, історизму, послідовності, проблемності. У роботі використано методи: аналізу і синтезу, проблемно-хронологічний, порівняльний. Наукова новизна полягає у дослідженні особливостей освітнього становища чехів Наддніпрянської України напередодні та протягом Української революції 1917–1921 років, які відрізняли його від інших етнічних меншин та українців. Висновки. Отже, за часів діяльності українських органів влади чеська меншина отримала юридичний захист та право вільно розвивати власну культуру. Українізація, яку розпочала УЦР, не обмежувала вживання та розвиток чеської чи інших національних мов етнічних меншин, а була елементом уніфікації навчального процесу. Після перевороту 29 квітня 1918 р. гетьман Павло Скоропадський скасував демократичні свободи УЦР. Проте чеська освіта та культура не лише вільно розвивалася, але й користувалася значним фінансуванням з боку Української держави. Також було організовано перекваліфікацію чеських учителів в рамках українізації освіти. Директорія УНР не лише відновила закони УЦР, але й планувала ще більше їх демократизувати, що в свою чергу могло дати новий поштовх розвитку чеської освіти. Проте втілити ідеали Української революції щодо свободи та рівності усіх народів не вдалося через поступову поразку проукраїнських сил.Item Соціум Гетьманщини 18 століття у світлі новітніх вітчизняних досліджень(Вінниця : ВДПУ, 2023) Дмитренко, ВіталійМетою статті є аналіз монографічних видань вітчизняних науковців, присвячених дослідженню соціуму Гетьманщини 18 століття. Виокремлено головні напрями розробки цієї тематики, з’ясовано методологію та окреслено подальші перспективи вивчення теми. Методологія дослідження. Аналізові підлягали монографічні видання, оприлюднені після 2010 року, що забезпечило новизну й дозволило простежити новітні тенденції та напрями дослідження українського ранньомодерного суспільства. При їх вивченні головну увагу зосереджено на тематиці, структурі досліджень та використаних у ній пошукових методах. Оглянуті видання розподілено на групи, залежно від опрацьованої в них тематики. Проведено співставлення запропонованих вітчизняними авторамиконцептів функціонування ранньомодерного соціуму з тими, що функціонують в західній історіографії. Наукова новизна.Встановлено, що головними напрямами вивчення соціуму Гетьманщини є: соціальні явища та процеси серед міської тасільської людності, аналізвікових, професійних, станових груп, особливості функціонування соціальних інститутів і специфіка сприйняття тогочасним соціумом певних феноменів. Огляд методик, використаних у працях, уможливлює твердження, що значна кількість науковців підходять до вивчення суспільства з історико-демографічних позицій, широко використовуючи квантитативні методи для демонстрації ситуації, котра склалася в соціумі та показу головні тенденції його розвитку. Водночас, під впливом західного напряму «культурної історії соціального», значна увага в оглянутих дослідженнях приділена взаємовпливам соціального та культурного факторів. Висновки.Зауважено, що соціум Гетьманщини 18 століття потребує подальшого вивчення. Зокрема, окремі соціальні групи залишаються слабо дослідженими з позицій історичної демографії. Це утруднює написання узагальнювальних праць з соціальної історії Гетьманщини. Відзначаючи важливість праць з вивчення дитинства чи смерті в ранньомодерній Україні зазначаємо, що ще чимало вікових, гендерних, фізіологічних, культурних феноменів соціального життя лишаються недослідженими.Item Вживання алкоголю в суспільстві Гетьманщини 18 століття як маркер якості життя(Вінниця : ВДПУ, 2023) Сердюк, ІгорМетою статті є вивчення культури вживання алкоголю в Гетьманщині 18 століття як маркеру якості життя. Автором проаналізовано щоденники козацьких старшин та епістолярну спадщину даного періоду, виокремлено згадки про вживання алкогольних напоїв, обставини, випадки зловживань. Методологія дослідження обумовлена метою та особливостями основних джерел й окрім застосування загальнонаукових методів (аналізу, синтезу) передбачає використання мікроісторичного підходу, елементів просопографії та соціальної історії. Оскільки йдеться насамперед про аналіз щоденників, то застосовано теоретичні напрацювання французького дослідника Філіпа Лежена, який розглядав розвиток щоденників від «бухгалтерії минулого» до емоційних нотаток. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вживання алкоголю розглядається не як шкідлива звичка чи певна галузь економіки, а як складник дозвіллєвої поведінки людини, реалізацію невітальних потреб, що визначало також і якість життя. Зроблено висновки, що з точки зору традиційних маркерів якості українське ранньомодерне суспільство було доволі гомогенним (тривалість життя, смертність, хвороби). Навіть харчування простолюду та еліти часто було схожим. Але вживання алкогольних напоїв було якраз одним із тих маркерів, що на повсякденному рівні засвідчував вищий чи нижчий рівень добробуту. Але їхня споживацька культура була істотно різною. Якраз з точки зору вживання алкоголю – частоти, обсягів, його асортименту, можна спостерігати різницю в повсякденному житті і його якості. Належність до вищого соціального статусу і фінансові ресурси надавали доступ до більш якісного алкоголю та більш якісного його споживання. При цьому козацька старшина Гетьманщини мала доступ до алкоголю, що вироблявся в різних країнах і відповідав штибу життя тогочасної європейської знаті. Цим «зацні» люди старої України були схожими із європейським естеблішментом.Item Повстання проти гетьмана П. Скоропадського й ліквідація Української Держави: сучасна вітчизняна історіографія(2023) Стопчак, М.; Stopchak, Mykola V.Метою статті є комплексний аналіз історіографічного доробку сучасних українських істориків щодо повстання проти гетьмана П. Скоропадського. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності та системності. При розв’язанні поставлених завдань використані загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: історіографічного аналізу та синтезу розвитку знань, узагальнення, кількісний, історико-порівняльний, хронологічний, ретроспективний та ін. Наукова новизна роботи полягає у комплексному аналізі стану вивчення в сучасній вітчизняній історіографії повстання Директорії проти гетьмана П. Скоропадського у листопаді-грудні 1918 р., з’ясовано концептуальні підходи та прийоми, що використовувались сучасними вітчизняними фахівцями з метою наукової реконструкції цієї неоднозначної сторінки революційної доби 1917–1921 рр. Висновки. Аналіз історіографічного доробку сучасних українських істориків засвідчив, що ними було чимало зроблено для вивчення досліджуваної теми. Залучивши до наукового обігу низку раніше закритих архівних матеріалів як вітчизняних, так і зарубіжних, науковці незалежної України відкинули ненаукові, політично заангажовані висновки радянської історіографії щодо антигетьманського повстання, усунули недоліки української зарубіжної історіографії з означеної проблеми, серед яких слабка джерельна основа, неточності та помилки. Активно досліджуючи феномен повстання, вітчизняні фахівці створили значну кількість різножанрових праць, у яких були більш чітко сформульовані і значно глибше досліджені ключові аспекти антигетьманського повстання, починаючи від його передумов, етапів здійснення і завершуючи причинами поразки гетьманату та її наслідками для української державності. Водночас здійснений історіографічний аналіз засвідчив, що попри чималі досягнення вітчизняних істориків у вивченні порушеної проблеми, вона до сьогодні не знаходить однозначного розв’язання. Хоча при висвітленні її дискусійних питань все активніше проявляються спроби (тенденції) відійти від надмірної заполітизованості, виробити більш-менш узагальнені оцінки. Перспективи зближення крайніх позицій щодо антигетьманського повстання можуть бути прискорені шляхом розширення і оновлення джерельної бази, удосконалення методології дослідження.Item Валерій Рекрут. Нариси життя Гайсинщини. Українська революція (1917−1921 рр.): Події. Особи. Роздуми. Книга 2. : Боротьба за державність України в роки Гетьманату та становлення Директорії УНР. Вінниця:ТОВ «Меркьюрі-Поділля». 843 с.(Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Зінько, Юрій; Зинько, Юрий; Zinko, Yurуi A.; Тучинський, Віталій; Тучинский, Виталий; Tuchinskуi, Vitaliу A.У статті прорецензовано монографію Валерія Рекрута, у якій досліджено соціально-економічні та суспільно-політичні процеси, що відбувалися на території Гайсинського повіту Подільської губернії у період Гетьманщини й становлення Директорії Української Народної Республіки. Дослідження характеризує ґрунтовна та різноманітна джерельна база, основу якої становлять уперше введені до наукового обігу документи і матеріали. Автору вдалося об’єктивно відтворити події, що відбувалися в одному з повітів Подільської губернії на тлі загальноукраїнських політичних процесів у складний період українського національного державотворення.Item Повсякденне життя Києва доби Гетьманату П. Скоропадського за спогадами О. Гольденвейзера(Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Герасимов, Т.; Herasymov, T. Y.Метою статті є висвітлення окремих аспектів повсякденного життя Києва періоду Гетьманату П. Скоропадського на основі спогадів О. Гольденвейзера – відомого тогочасного адвоката й громадського діяча. Методологія дослідження ґрунтується на фундаментальних принципах наукового пізнання діалектики і детермінізму та наукових – історизму та об’єктивності. Для розкриття теми використано антропологічний, системний та історико-ситуативний підходи, а також загальнонаукові (загальнологічні прийоми аналізу та синтезу, описово-розповідний, індукції та дедукції), спеціальні та міждисциплінарні методи наукового дослідження (історико-порівняльний, історико-типологічний). Наукова новизна роботи полягає в критичному аналізі мемуарів О. Гольденвейзера як важливого історичного джерела для вивчення київського повсякдення доби Української Держави 1918 р. Висновки. Спогади О. Гольденвейзера містять багато пізнавального та змістовного матеріалу про повсякденну історію Києва досліджуваного періоду. У них неодноразово згадується про величезний вплив на життя міста військового контингенту з Німеччини та Австро-Угорщини, який більшість киян вважала окупаційним. Упродовж майже всього періоду правління П. Скоропадського (квітень–жовтень 1918 р.) Київ завдяки присутності іноземних військ мав репутацію безпечного для життя міста, що дуже приваблювало тих колишніх підданих Російської імперії, котрі рятувалися втечею від більшовицького терору. Внаслідок цього столиця Української Держави буквально задихалася від перенаселеності – знайти тоді вільне помешкання було практично неможливо. За таких умов різко пожвавилися соціально-економічні та соціокультурні аспекти міської повсякденності. Це, наприклад, знайшло вираження в торговельній сфері, зокрема, в її «темному боці» – небаченому зростанні спекуляції, та в переповненості місцевих культурно-розважальних закладів.