Повстання проти гетьмана П. Скоропадського й ліквідація Української Держави: сучасна вітчизняна історіографія

Abstract

Метою статті є комплексний аналіз історіографічного доробку сучасних українських істориків щодо повстання проти гетьмана П. Скоропадського. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності та системності. При розв’язанні поставлених завдань використані загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: історіографічного аналізу та синтезу розвитку знань, узагальнення, кількісний, історико-порівняльний, хронологічний, ретроспективний та ін. Наукова новизна роботи полягає у комплексному аналізі стану вивчення в сучасній вітчизняній історіографії повстання Директорії проти гетьмана П. Скоропадського у листопаді-грудні 1918 р., з’ясовано концептуальні підходи та прийоми, що використовувались сучасними вітчизняними фахівцями з метою наукової реконструкції цієї неоднозначної сторінки революційної доби 1917–1921 рр. Висновки. Аналіз історіографічного доробку сучасних українських істориків засвідчив, що ними було чимало зроблено для вивчення досліджуваної теми. Залучивши до наукового обігу низку раніше закритих архівних матеріалів як вітчизняних, так і зарубіжних, науковці незалежної України відкинули ненаукові, політично заангажовані висновки радянської історіографії щодо антигетьманського повстання, усунули недоліки української зарубіжної історіографії з означеної проблеми, серед яких слабка джерельна основа, неточності та помилки. Активно досліджуючи феномен повстання, вітчизняні фахівці створили значну кількість різножанрових праць, у яких були більш чітко сформульовані і значно глибше досліджені ключові аспекти антигетьманського повстання, починаючи від його передумов, етапів здійснення і завершуючи причинами поразки гетьманату та її наслідками для української державності. Водночас здійснений історіографічний аналіз засвідчив, що попри чималі досягнення вітчизняних істориків у вивченні порушеної проблеми, вона до сьогодні не знаходить однозначного розв’язання. Хоча при висвітленні її дискусійних питань все активніше проявляються спроби (тенденції) відійти від надмірної заполітизованості, виробити більш-менш узагальнені оцінки. Перспективи зближення крайніх позицій щодо антигетьманського повстання можуть бути прискорені шляхом розширення і оновлення джерельної бази, удосконалення методології дослідження.The purpose of the article is a comprehensive analysis of the historiographic work of modern Ukrainian historians regarding the uprising against Hetman P. Skoropadskyi. The methodological basis of the research covers the principles of historicism, objectivity and systematicity. The author used general scientific and special research methods: historiographical analysis and synthesis of knowledge development, generalization, quantitative, historical-comparative, chronological, retrospective, etc. The scientific novelty of the work consists in a comprehensive analysis of the modern domestic historiography regarding the uprising of the Directory against Hetman P. Skoropadskyi in November-December 1918. The works also focused on the conceptual approaches and techniques used by modern national specialists for the scientifically based reconstruction of this ambiguous page of the revolutionary era during 1917–1921. Conclusions. The analysis of the historiographic work of modern Ukrainian historians proved that they did a lot to study the researched topic. Bringing into scientific circulation a number of previously closed archival materials, both national and foreign, scientists of independent Ukraine rejected the unscientific, politically involved conclusions of Soviet historiography regarding the anti-hetman uprising, eliminated the shortcomings of Ukrainian foreign historiography on this issue, including a weak source base, inaccuracies and errors when covering the anti-Hetman uprising. Actively researching the phenomenon of the uprising, national specialists created a significant number of works of various genres, in which the key aspects of the anti-hetman uprising were more clearly formulated and much more deeply explored, starting from its prerequisites, stages of implementation and ending with the reasons for the defeat of the hetmanate and its consequences for Ukrainian statehood. At the same time, the carried out historiographical analysis proved that despite considerable achievements of national historians in the study of this problem, it still does not find an unambiguous solution. Although during the coverage of its debatable issues, attempts (tendencies) to move away from excessive politicization and to develop more or less generalized assessments are becoming more and more active. The prospects for the convergence of extreme positions regarding the anti-Hetman uprising can be accelerated by expanding and updating the source base, improving the research methodology.