Факультет педагогіки, психології і професійної освіти
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/1a05f9a6-2c36-4ab2-b59d-71f989010099
Browse
11 results
Search Results
Item Розвиток художньо-творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку засобами декоративно-ужиткового мистецтва(2022) Старовойт, Л. В.; Ліхіцька, Л. М.Стаття присвячена актуальній та соціально значущій проблемі розвитку художньотворчих здібностей дітей старшого дошкільного віку засобами декоративно-ужиткового мистецтва. Дошкільний вік як початковий етап соціалізації дитини потребує особливої уваги. Саме зі вступом дитини до закладу дошкільної освіти стає можливим цілеспрямований педагогічний вплив на її особистість. Використання творів декоративно-ужиткового мистецтва в освітньому процесі є суттєвим вкладом у формування художньо-естетичного світогляду дітей дошкільного віку. Одним з ефективних засобів розвитку художньо-творчих здібностей дітей є предметно-перетворювальна діяльність. Адже це сприяє формуванню особистісної позиції дитини, бажанню до самовираження, розвитку здібностей до творчої діяльності, формуванню вмінь розуміти художній образ тощо. У статті розкрито теоретико-методологічні засади дослідження проблеми розвитку художньотворчих здібностей дітей дошкільного віку; здійснено дефінітивний аналіз художньо-творчого розвитку особистості; окреслено психолого-педагогічні особливості використання творів декоративно-ужиткового мистецтва у роботі з дошкільниками; визначено сучасний стан використання декоративно-ужиткового мистецтва у розвитку художньо-творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку; виокремлено критерії та показники розвитку художньо-творчих здібностей: емоційно-аксіологічний критерій (інтерес до декоративно-ужиткового мистецтва, емоційно-аксіологічне ставлення до народного мистецтва); когнітивно-асоціативний критерій (сформованість художньо-образних знань та уявлень, художньо-творча ерудиція, здатність до художнього асоціювання); творчо-діяльнісний критерій (художньо-творчі уміння, творча активність у різних видах декоративно-ужиткового мистецтва); уточнено педагогічні умови розвитку художньо-творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку засобами декоративноужиткового мистецтва, представлена динаміка розвитку художньо-творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку у процесі ознайомлення з творами декоративно-ужиткового мистецтва.Item Реалізація гендерної рівності в системі освіти і виховання на засадах концепціїї педагогіки свободи.(2022) Растригіна, А. М.У статті актуалізовано проблему гендерної рівності з огляду на суперечності, що все ще існують з цього приводу у вітчизняній системі освіти і виховання. Проаналізовано стан досліджуваної проблеми у сучасному вітчизняному й зарубіжному науковому дискурсі. Доведено, що гендерна компонента сучасної освіти потребує розширення меж наукового пошуку у тому числі в її виховному сегменті. Представлено концептуальні основи педагогіки свободи як сучасної моделі реалізації гендерної рівності в системі освіти і виховання. Зокрема обґрунтовано категорію особистісної свободи в контекстуальному полі проблеми гендерної рівності та методологічні підходи й принципи її розвитку на засадах педагогіки свободи, а також розкрито можливості практичного розв’язання досліджуваної проблеми у сучасному закладі вищої освіти на засадах егалітарного світогляду.Item Пізнавальна активність майбутніх учителів інформатики: дефінітивний та структурний аналіз(Вінниця : ВДПУ, 2018) Фоменко, Л. М.У статті порушено проблему розвитку пізнавальної активності майбутніх учителів інформатики. Закцентовано увагу на відсутності єдиного підходу до визначення сутності та структури пізнавальної активності. Здійснено контент-аналіз визначень поняття «пізнавальна активність майбутнього вчителя» й з’ясовано поняття «пізнавальна активність майбутнього вчителя інформатики». Проаналізовано структуру пізнавальної активності за різними джерелами та виокремлено три основні компоненти: мотиваційний, когнітивно-дослідницький, особистісний, що в єдності становлять цілісну структуру пізнавальної активності майбутнього вчителя інформатики.Item Основні труднощі в навчанні молодших школярів із мовленнєвими порушеннями(Вінниця : ВДПУ, 2019) Матвеєва, Н. О.У статті розкрито функціонально-змістові характеристики мовлення, проаналізовано сутність мовленнєвих порушень, визначено суттєві прогалини в навчанні та загальному розвиткові учнів та виокремлено чинники впливу на появу труднощів у навчанні молодших школярів із мовленнєвими порушеннями. Охарактеризовано принципи побудови навчально-виховного процесу; визначено зміст педагогічної діяльності щодо формування мовлення на практичному рівні та розвитку життєво необхідних компетентностей школярів із порушенням розвитку; накреслено шляхи попередження та подолання прогалин у навчанні учнів з порушеннями мовлення.Item Педагогічні умови розвитку творчого потенціалу учнів гуманітарної гімназії у процесі позакласної роботи(Вінниця : Твори, 2020) Воронецька, В. В.У статті на основі аналізу психолого-педагогічної літератури обґрунтовуються особливості та засади життєдіяльності співтовариств дітей і дорослих у сучасній школі. Визначено ціннісні орієнтації, цілі та завдання загальношкільного, навчально-пізнавального, наукового співтовариств, співтовариства класних друзів Розглядаються позитивні аспекти життєдіяльності таких співтовариств як для особистості, так і для колективу. Особлива увага звертається на спрямованість діяльності таких співтовариств на розкриття творчого потенціалу особистості школяра. Запропонована модель розвитку творчого потенціалу особистості у вигляді «спіралі», витками якої виступають такі напрями діяльності школярів: «Я роздумую про Світ і про Себе», «Я творю Світ», «Я розумію Себе й Інших», «Я творю Себе сам». Визначено педагогічні умови реалізації запропонованої моделі розвитку творчого потенціалу школярів.Item Психолого-педагогічний аспект мистецької підготовки майбутніх педагогів до творчої роботи з дітьми.(Вінниця : Планер, 2011) Старовойт, Л. В.; Старовойт, Л. В.; Starovoit, L. V.У статті розкрито основні психолого-педагогічні передумови, що забезпечують творчий розвиток дітей у процесі трудового навчання; визначено місце і роль уроків трудового навчання у розвитку творчого мислення молодших школярів.Item Теоретичні основи дослідження педагогічної взаємодії у міждисциплінарному контексті(Вінниця : Планер, 2011) Надкернична, Л. І.; Надкернична, Л. И.; Nadkernychna, L.I.У статті здійснено міждисциплінарний аналіз поняття «педагогічна взаємодія» та систематизовано загальні і специфічні властивості даної наукової категорії.Item Розвиток психолого-педагогічної компетентності викладачів закладів вищої освіти в умовах неперервної освіти.(Вінниця : Друк плюс, 2020) Гомонюк, О. М.; Homoniuk, O. M.Глибокі соціальні й економічні зміни, що відбуваються нині в Україні, спонукають до реформування системи вищої освіти, що має сприяти утвердженню людини як найвищої соціальної цінності. Лише компетентна, самостійна і відповідальна, з чіткими громадянськими позиціями індивідуальність, тобто освічена, вихована людина здатна до оновлення суспільства, забезпечення державності України, розвитку її економіки та культури. Виховання такої людини доручено педагогам. Високий рівень професійної компетентності майбутнього викладача забезпечує розвиток педагогічної творчості. Реалізація творчої активності педагога в проектуванні соціоосвітнього, культурного середовища, розробці конкретних педагогічних технологій сприяє його самореалізації, розвитку творчих здібностей до перетворення освітнього середовища, удосконаленню професійного інструментарію. Найчастіше творчість проявляється в здатності обґрунтовано й з максимальною ефективністю застосовувати в освітньому процесі різні інноваційні методи й форми навчання та виховання, нетрадиційно використовувати професійні знання й особистісні якості. Разом з тим, вона виявляється й у створенні нових педагогічних ідей, нешаблонних способів навчально-виховної діяльності, умінні розв’язувати нетипові завдання. Як правило, ці якості корелюють із досвідом творчої діяльності педагога, який досконало володіє своєю професією, але основи творчих здібностей мають розвиватися в нього з перших років роботи як важливий атрибут діалогової моделі професійної діяльності. Професійні компетентності педагога – це система професійно значущих якостей, знань, умінь і навичок, об’єднаних гуманно ціннісним ставленням до вихованців, індивідуалізовано творчим підходом до праці, постійною спрямованістю на особистісне й професійне вдосконалення. Сукупність певних компетентностей дозволяє викладачу виконувати свої професійні функції, успішно адаптуватися до постійно мінливих соціальних і педагогічних умов, осягати досягнення культури та вносити свій внесок у її розвиток. Однією із важливих складових професійно-педагогічної культури майбутнього викладача є його психолого-педагогічна компетентність, яку можна представити як узгодженість знань та практичних умінь із реальною поведінкою, що демонструються педагогом у процесі діяльності. Результати дослідно-експериментальної роботи показали необхідність цілісної і багаторівневої організації системи формування психолого-педагогічної компетентності майбутніх викладачів, що передбачає: використання потенціалу змісту психолого-педагогічних і загальногуманітарних дисциплін, застосування практично зорієнтованих технологій процесу навчання, активізацію позааудиторної роботи шляхом організації науково-дослідної, виховної, волонтерської роботи, проведення неперервної практичної підготовки, яку доцільно здійснювати через різні види педагогічних практик, що проводяться протягом усього періоду навчання за наскрізною програмою. Отже, розроблені і використані в дослідженні технології є складовою частиною освітньої підсистеми підготовки майбутніх викладачів. Вони сприяють створенню професійно-ціннісної бази оволодіння психолого-педагогічними знаннями, поступовому становленню теоретичної та практичної готовності і можливості здійснювати викладацьку діяльність.Item Виховання громадянської позиції майбутніх офіцерів служби порятунку: історичний досвід(Київ ; Вінниця : Планер, 2016) Великий, Я. Б.; Velukuy, Y.У статті висвітлено роль підвищення ефективності громадянської позиції студентської молоді, формування у них громадянського світогляду на основі використання історичного досвіду початку ХХІ століття. Обґрунтовано хронологічні межі та періодизацію розвитку громадянської позиції українців на початку ХХІ століття (пропедевтичний етап як актуалізація історичного досвіду, в першу чергу досвіду козацької педагогіки (1991-2003 рр.); становлення громадянської позиції в період піднесення національної свідомості в період «оранжевої революції» (2004-2005 рр.); спад громадянської активності (2006-2012 рр.); революція гідності та військова агресія (2013-2015 рр.); становлення європейської Української держави (2015 р. і далі). Визначено концептуальні ідеї, формування громадянської вихованості майбутніх офіцерів служби порятунку, зокрема: формування громадянської вихованості як необхідної складової професійних якостей; забезпечення усвідомлення значущості громадянської діяльності у майбутній професійній діяльності; використання загальнонаукових підходів (інтегративний, культурологічний, діяльнісний, аксіологічний та креативний); виявлення особливостей та розробка концепції громадянського виховання майбутніх офіцерів служби порятунку на основі інтегративного підходу; уточнення компонентної структури, критеріїв, показників й рівнів громадянської вихованості особистості; інтеграція змісту, форм та методів громадянського виховання майбутніх офіцерів служби порятунку у комплексі виховних справ.Item Потреба у самоактуалізації як передумова професійно-творчої активності особистості(Київ–Вінниця :ТОВ фірма «Планер», 2016) Лукацька, М. О.; Lukatska, M.У статті представлений аналіз різних наукових підходів щодо визначення само актуалізації як передумови професійно-творчої активності особистості. За концепцією А.Маслоу, самоактуалізація виступає ціллю життя людини і визначається як повний розвиток та застосування власних талантів і здібностей. Точка зору А.Маслоу була підкріплена дослідженнями Ф.Фридлендера, котрий стверджував, що для особистості вагомим фактором у самоактуалізації виступають різні обставини життя та життєві цінності. І.Мартинюк визначав самоактуалізацію особистості як складний феномен людського буття, що виступає водночас ціллю, засобом, а також процесом здійснення цілі і його результатом. Вона охоплює весь шлях внутрішньої індивідуальної мети. Також у статті наведені особистісні якості, що відрізняють людину, яка прагне до самоактуалізації. Зазначається, що особистість, яка реалізує себе у значній мірі, набуває самосвідомості, певних психологічних якостей, емоційно-вольову зрілість. Інтелектуальні, творчі, професійні якості особистості мають своє виявлення у великій мірі, що сприяє вдосконаленню саме життєвої компетенції.