Кафедра географії
Permanent URI for this collectionhttps://library.vspu.net/items/bda923f9-2e35-49c6-9eb3-01ff9481258c
Browse
149 results
Search Results
Item Наземна і підземна диференціація антропогенних ландшафтів(Вінниця : ВДПУ, 2024) Коптєва, Т.С.; Лебедовський, А.В.; Koptieva, Tetiana; Lebedovskyi, ArtemМета обґрунтувати необхідність детальних досліджень наземної й, особливо, підземної диференціації антропогенних ландшафтів. У процесі дослідження використано концепцію взаємодії природи і суспільства, як єдиної ще слабко пізнаної системи; принципи комплексності та адаптивності і методи аналізу, синтезу, моделювання та ГІС технологій. Формування наземної і підземної диференціації натуральних, натурально антропогенних і антропогенних ландшафтів залежить від сумісного впливу п'яти груп чинників: літолого-геоморфологічних, кліматичних, гідрологічних, біологічних та антропогенних. Показано, що на формування підземної диференціації антропогенних ландшафтних комплексів суттєве значення мають літолого-геоморфологічні та антропогенні чинники. Найбільш активно формуються і чітко проявляється підземна диференціація антропогенних ландшафтних комплексів у селитебних, промислових та белігеративних ландшафтах. У зв'язку з активною розбудовою підземних ландшафтних комплексів, особливо упродовж XX і початку XXI ст., їх подальше пізнання є актуальною проблемою сьогодення.Item Архітектори садово-паркових ландшафтів Центральної Європи(Вінниця : ВДПУ, 2024) Кравцова, І.В.; Kravtsova, IrynaВиконані дослідження та детальний аналіз чинників, що визначають формування, функціонування та розвиток садово-паркових ландшафтів території дослідження вказують на те, що організація цих географічних об’єктів визначається не стільки модними тенденціями відповідної історичної епохи, а більше сукупністю чинників об’єктивної і суб’єктивної природи. Мета статті: дослідити та показати взаємозв’язок і взаємообумовленість впливу окремих персоналій на особливості організації ландшафтної структури садово-паркових ландшафтів Центральної Європи. Сьогодні садово-паркові ландшафти формують самостійне об’єктно-предметне поле сучасного географічного знання загалом, та антропогенного ландшафтознавства зокрема. Їхні наукові вишукування ведуться крізь призму розуміння поліфункціональності та складності організації цих географічних об’єктів. Вони є системними парадинамічними та парагенетичними утвореннями. З погляду вінницької школи антропогенного ландшафтознавства – це гуманістична складова організації життєвого простору людини ХХІ століття. Просторові межі території дослідження – Центральна Європа в кордонах таких сучасних державних утворень: Словаччина, Польща, Угорщина, Україна, Чехія. Хронологічні межі – XVIII–XIX століття, часовий проміжок регулярного та пейзажного періодів формування та функціонування садово-паркових ландшафтів Центральної Європи. Ці антропогенні ландшафти є прикладом так званої тріади формування антропогенних структур: «Ідея – Можливості – Уміння». І ця тріада чинників реалізується крізь призму розуміння принципу природно-антропогенного сумісництва. У статті наведені приклади організації садово-паркових ландшафтів України, які були створені польським військовим інженером Людвігом Метцеллем та ірландським ботаніком Діонісієм Макклером.Item Оцінка ефективності зелених зон у збереженні біорізноманіття (на прикладі міських ландшафтів Києва)(Вінниця : ВДПУ, 2024) Корогода, Н.П.; Korohoda, NataliiaЗбереження міського біологічного різноманіття визнано одним з пріоритетів для стійкого розвитку урбанізованих територій. Найбільш ефективне виконання функції збереження біорізноманіття, а отже й максимальні обсяги екосистемних послуг (ЕП) міські зелені зони (МЗЗ) здатні забезпечити у тому випадку, якщо виконуватимуть функції елементів екомережі. У роботі було представлено методику оцінки обсягів ЕП, що базується на визначенні ефективності МЗЗ у виконанні функції збереження біорізноманіття. Відповідно – обсяги ЕП цілком залежать від ефективності виконання зеленими зонами «екомережних» функцій. Для визначення реальних обсягів ЕП ми зважали і на потенціал МЗЗ, і на характеристики їх стану, що призводять до його втрати. На прикладі МЗЗ м. Києва було визначено: потенціал МЗЗ у виконанні ними функцій елементів екомережі; стійкість МЗЗ, як залишкову здатність до саморегуляції відповідно до сили та характеру антропогенного тиску; «індивідуальну» ефективність МЗЗ у збереженні біорізноманіття – E_biodiversity(g_a); обсяги ЕП – ES_biodiversity(g_a).Item Фонові антропогенні ландшафти Східнокарпатського ландшафтного екотону(Вінниця : ВДПУ, 2024) Ситник, О.І.; Sytnyk, OleksiyПередкарпаття розглянуто як своєрідний ландшафтний екотони, якому ландшафтознавці приділяють недостатньо уваги. Однак детальні ландшафтознавчі дослідження Передкарпаття й прилеглих до нього рівнин показали, що східні ландшафтна і географічна (геокомпонентна) межі Передкарпаття, а також загалом і Карпат в Україні не співпадають. Крім Прикарпатського передгір’я необхідно виділяти й Передкарпатську рівнину, що охоплює Розточчя, Опілля, Середнє Придністер’я та Хотинську височину. Ландшафти Прикарпатсього передгір’я і Передкарпатської рівнини не однакові. Це західна і східна частина Східнокарпатського ландшафтного екотону, що сформувався внаслідок їх взаємодії. На його основі розвивається не менш унікальний антропогенний ландшафтний екотон, ще недостатньо досліджений науковцями України. Активне, особливо упродовж двох минулих століть, господарське освоєння пердгірних ладшафтних екотонів призвело до формування фонових, сільськогосподарських і лісових, ландшафтів у межах Передкарпаття.Item Сакральні ландшафти у туристично-рекреаційній сфері Вінницької області(Вінниця : ВДПУ, 2024) Атаман, Л.В.; Ataman, LyudmilaМета – здійснити аналіз сакральних ландшафтів, як об’єктів туризму, показати їх значення, особливості та обґрунтувати перспективи використання. У процесі дослідження використано принципи: взаємозв'язку і взаємозумовленості, послідовності, оптимізації, системності та методи: індукції, дедукції, літературний, порівняльний, історико географічного аналізу, порівняльно-географічний, картографічний та ГІС технологій. Розглянуто визначні сакральні ландшафти Вінницької області, детально охарактеризовано відомі та найбільш значимі їх структури, які активно функціонують, як релігійні, паломницькі та туристичні об’єкти і є особливою частиною розвитку туризму. Обґрунтовано доцільність використання сакральних ландшафтів Вінницької області у туристично рекреаційній сфері, як невід’ємної складової розвитку регіону. Аргументовано значення подальшого пізнання сакральних ландшафтів і релігійних об’єктів для їх раціонального використання й охорони в майбутньому.Item Система "ландшафт – екстремальний туризм": регіональні аспекти(Вінниця : ВДПУ, 2024) Кізюн, А.Г.; Канський, В.С.; Канська, В.В.; Kiziun, Alla; Kanskyi, Volodymyr; Kanska, ViktoriiaАктивний розвиток з початку ХХІ ст. в Україні ландшафтознавства і туризму, зокрема, екстремального, призвів до тісного взаємозв’язку між ними. Мета – здійснити аналіз системи «ландшафт – екстремальний туризм», її сучасного стану та перспектив розвитку. Застосовано принципи комплексності та адаптивності і належні їм методи синтезу, аналізу, узагальнення та ГІС-технологій. Зазначено, що українські географи природничники та туризмознавці поки що мало приділяють уваги пізнанню системи «ландшафт – екстремальний туризм». Це зумовлено недостатнім розумінням туризмознавцями єдності поняття «ландшафт» та розглядом екстремального туризму не як окремого, специфічного виду, а як складової спортивного туризму. Виокремлено специфічні ознаки екстремального туризму, які значно перевищують нормативні вимоги класифікатора спортивної подорожей, що дає можливість виділити екстремальний туризм у окремий вид туризму. На прикладі Подільського Придністер’я показано можливості активного розвитку окремих підвидів екстремального туризму – спелеотуризму, скелелазіння, каньйонінгу. Зазначено, що для їх розвитку тут є усі необхідні природні умови і ресурси, однак для подальшої розбудови необхідно продовжити дослідження системи «ландшафт – екстремальний туризм» яка уже почала стихійно формуватися.Item Туристично-рекреаційні мікроосередки у процесі зонування приміських ландшафтів(Вінниця : ВДПУ, 2024) Чиж, О.П.; Денисик, Б.Г.; Омельченко, В.С.; Chyzh, Olga; Denysyk, Bohdan; Omelchenko, ViktoriiaРозглянуто нові чинники зонування приміських ландшафтів – туристично рекреаційні мікроосередки. Мета – здійснити аналіз туристично рекреаційних мікроосередків як індикаторів виокремлення зон і підзон у приміських ландшафтах. Під туристично-рекреаційними мікроосередками розуміємо антропогенну структуру, що формується і розвивається під впливом туристично-рекреаційної діяльності людей і в умовах для цього придатних. У процесі дослідження застосовано принципи комплексності, сумісництва та екологічності; методи експедиційних досліджень, аналізу та синтезу, як наскрізні – ГІС-технології. Зазначено, що із активним розвитком субурбанізації на початку ХХІ ст. суттєво збільшуються площі приміських зон, яким науковці приділяють мало уваги. Доповнено визначення поняття «приміська зона», виділено проблеми зумовлені специфікою пізнання їх ландшафтів, обґрунтовано наявність зовнішньої (дальньої) і внутрішньої (ближньої) ландшафтних меж приміських зон, показано значення туристично-рекреаційних мікроосередків у їх виокремленні. На прикладі приміської зони Вінниці показано, що вона починається і закінчується там, де рекреаційні ландшафти, в основі формування яких туристично-рекреаційні мікроосередки, починають переважати і стають фоновими. Туристично-рекреаційні мікроосередки частіше формуються на основі наявних у приміських зонах селитебних, водних та лісових антропогенних ландшафтів. Серед різноманіття туристично-рекреаційних мікроосередків приміської зони Вінниці явно переважають стихійно сформовані мікроосередки для активного відпочинку спортивно-оздоровчого спрямування.Item Вертикальні ландшафти – специфічна реальність Середнього Подністер'я(Вінниця : ВДПУ, 2024) Коржик, В.П.; Korzhyk, VitaliiДністерський каньйон з його структурою знаходиться в центрі подій ландшафтної еволюції регіону. Урвища є характерним елементом каньйону і формують специфічні ландшафти «стінок». Компонентний склад стінок відповідає такому у «нормальних» геокомплексах: літокомпонент, повітряні маси, води, грунти, рослинність, тваринний світ. Однак він значно деформований, що і визначає його відмінність від решти. Мета: визначити внутрішню будову вертикальних геокомплексів та їх місце у ландшафтній структурі усього регіону. На мапах крупних масштабів вони візуально можуть бути відображені лише лінеаментами з супупнім текстовим поясненням. При складанні ж детальніших мап з розмірностями мезохор (місцевостей), мікрогеохор (урочищ), навіть геотопів (фацій) масштаб також не дозволяє відтворити структуру поверхні стінок. В такій ситуації виникають два прийнятні варіанти. В разі нескладних стінок їх відображення можуть складати лінеаменти різного кольору та візерунку з відповідним текстовим поясненням. На морфологічно складні і великі стінки доцільним є доповнення лінеаментів профілями-розгортками з детальним відображенням мікроландшафтної ситуації.Item Ландшафтний аналіз у сучасному регіональному проєктуванні(Вінниця : ВДПУ, 2024) Шищенко, П.Г.; Денисик, Г.І.; Shyshchenko, Petro; Denysyk, HryhoriyУ статті сформульовані методологічна, об'єктно-предметна сутність, методи ландшафтного аналізу для обґрунтування регіональних схем і проєктів – моделей оптимального еколандшафтного облаштування територій. Комплексне регіональне проєктування трактується як специфічна форма пізнання геопростору, що базується на підвалинах сучасного ландшафтознавства, системі його понять, концепцій, принципів, ідей, прийнятних для реалізації в проєктно-планувальній практиці. При цьому автори виходять з того, що географічний ландшафт є просторово часовою геосистемою, існує як об’єктивна реальність – природно-історичне тіло і об’єкт господарювання, є засобом реалізації суспільних потреб та виступає натомість в якості соціально необхідного виду географічної діяльності. Проєктування моделює еколандшафтне облаштування регіонів, що є оптимізаційним завданням, яке розв’язується в процесі проєктування і спирається на критерії збереженості, стійкості та надійності ландшафтів при їх антропогенних трансформаціях.Item Науково-теоретичний журнал "Ландшафтознавство" 2024, 5 (1)(Вінниця : ВДПУ, 2024)В Україні ландшафтознавство активно розвивається з 50-60-х років ХХ ст. За минулі роки опубліковано значну кількість монографій та наукових статей присвячених ландшафтам України. Однак, наукового періодичного видання з ландшафтознавства й на початку ХХІ ст. немає. Журнал «Ландшафтознавство» перше в Україні науково-теоретичне видання, що виходитиме два рази упродовж року. Його засновниками є: Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського (наукова школа антропогенного ландшафтознавства) та Українське географічне товариство (асоціація ландшафтних екологів). Журнал публікує наукові праці присвячені природним (натуральним, натурально – антропогенним і антропогенним) ландшафтам, історії їх формування, сучасному стану, структурі і типології, картографуванню, регіональним відмінам, раціональному використанню, охороні та прогнозу розвитку. У журналі рецензії на монографічні видання, підручники і навчальні посібники, а також оригінальні статті присвячені проблемам пізнання ландшафтів загалом й зокрема, України. Серед інших рубрик – «Наші ювіляри», «Пам’ятні дати і події», а також науково-популярні – «Ландшафтні перлини України», «Ландшафт і мистецтво» та ін. Редколегія журналу «Ландшафтознавство» буде вдячна за обґрунтовані зауваження та конструктивні доповнення щодо кожного опублікованого видання. Журнал «Ландшафтознавство» включено до переліку наукових фахових видань України (категорія Б) в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора наук, кандидата наук та ступеня доктора філософії в галузі географічних наук за спеціальністю 103, 106.