Фізична культура, спорт та здоров'я нації : збірник наукових праць
Permanent URI for this collectionhttps://library.vspu.net/items/a90627b1-db0e-4018-a499-662adf1f7283
Browse
7 results
Search Results
Item Вплив заходів фізичної реабілітації на відновлення працездатності хворих з поcтковідним синдромом(2022) Кіреєв, І.; Жаботинська, Н.; Рябова, О.; Карабут, Л.Aктуальність теми дослідження. Проблема відновлення працездатності хворих є актуальним медико-соціальним і економічним питанням. Більшість хворих з постковідним синдромом мають певні наслідки, які порушують повсякденне життя та потребують реабілітаційної допомоги. На сьогоднішній день недостатньо даних про вплив фізичної реабілітації на відновлення працездатності хворих з постковідним синдромом. Метою нашого дослідження було вивчення впливу фізичної реабілітації на відновлення працездатності та строки непрацездатності хворих з постковідним синдромом. Матеріал і методи дослідження. Групу дослідження склали 22 хворих (10 чоловіків і 12 жінок) віком від 25 до 63 років, які перенесли коронавірусну хворобу. Для визначення психоемоційного стану пацієнтів був застосований опитувальник САН: самопочуття, активність, настрій. Для об’єктивної оцінки фізичної працездатності були використані функціональні проби: ортостатична та проба Мартіне-Кушелевського. Результати роботи. У всіх хворих спостерігалися симптоми постковідного синдрому. Результати дослідження продемонстрували позитивний вплив фізичної реабілітації на психоемоційний стан хворих із постковідним синдромом, на відновлення їх працездатності, що підтверджено достовірними позитивними змінами як суб’єктивної оцінки хворими власної стомленості, так і результатами об’єктивного визначення фізичної працездатності. Аналіз впливу програми фізичної реабілітації на строки непрацездатності показала їх достовірне зменшення. Ключові висновки. Фізична реабілітація має позитивний вплив на психоемоційний стан, відновлення працездатності та скорочення термінів непрацездатності у хворих з постковідним синдромом.Item Методичні особливості лікувальної фізичної культури людей з черепно-мозковою травмою(ТОВ «Планер», 2018) Росолянка, Наталія; Rosolianka, NataliiaЧерез постійне зростання кількості травмованих і рівень інвалідизації постраждалих, черепно-мозкова травма (ЧМТ) стає складною медико-соціальною проблемою. Клінічна симптоматика черепно-мозкової травми залежатиме як від важкості пошкодження нервової тканини, так і від локалізації ушкодження. Неврологічний статус хворих з ЧМТ характеризується: руховими розладами, які ускладнюють пересування та самообслуговування, порушеннями координації, мови, психічними розладами, частими головними болями, зниженням інтелекту, судомними приступами та запамороченнями. Для повноцінного лікування осіб із ЧМТ, окрім медикаментозної терапії та нейрохірургічного втручання вагомою та необхідною часткою ефективності успішного лікування та відновного процесу є фізична реабілітація. Доведено, що засоби фізичної реабілітації займають важливе місце в загальній структурі лікування та реабілітації осіб цієї нозології. Засоби та методи фізичної терапії будуть різними та залежатимуть від таких факторів як ступінь важкості пошкодження, клінічна симптоматика, періоди перебігу травми. В роботі проаналізовано вплив лікувальної фізичної культури на різні функціональні системи організму. Статтю присвячено висвітленню питання методичних аспектів застосування лікувальної фізичної культури в осіб з черепно-мозковою травмою на різних етапах лікувально-відновного процесу. В роботі проаналізовано й обґрунтовано диференційоване застосування фізичних вправ у залежності від етапів перебігу черепно-мозкової травми та особливостей неврологічного дефіциту. Методика лікувальної фізкультури передбачає застосування не лише вправ різної спрямованості (загальнорозвиваючі, спеціальні: вправи для тренування та розвитку сили, рівноваги та координації тощо), а й навчання та тренування побутових рухових навичок (одягання, переміщення, хода тощо)Item Фізична терапія хворих на гіпертонічну хворобу з супутнім остеохондрозом шийного відділу хребта(ТОВ «Планер», 2018) Корчинський, Володимир; Korchynskyi, Volodymyr; Пономаренко, Микола; Ponomarenko, MykolaМета – вивчення особливостей застосування методів ФТ у хворих на остеохондроз шийного відділу хребта з синдромом хребцевої артерії. Обстежено 38 хворих на гіпертонічну хворобу з супутнім остеохондрозом шийного відділу хребта у віці 35-60 років (48,4 ±2,5р). Діагноз остеохондроз шийного відділу хребта встановлювали на основі результатів клінічного, рентгенологічного і термографічного дослідження, обстеження лікарем-неврологом. Хворі з АТ вище 140/90 мм.рт.ст. були обстежені у відповідності із рекомендаціями Української асоціації кардіологів. Скарги, обєктивні дані, показники реоенцефалографії, центральної гемодинаміки оцінювали в динаміці. Проводили загальноклінічні і біохімічні аналізи: визначення рівнів глюкози, сечової кислоти, креатиніну, гострофазові проби. Після періоду адаптації і обстеження хворим призначали комплекс фізичної терапії: І-ІІ санаторно-курортний режим, підводний витяг шийного відділу хребта в радоновій воді, високотонову терапію, лазеротрапію, магнітотерапію, масаж, індивідуалізовану програму лікувальної фізкультури. Запропоновано та науково обґрунтовано комплексну програму фізичної реабілітації для осіб із гіпертонічною хворобою та остеохондрозом шийного відділу хребта на санаторно-курортному етапі, спрямовану на відновлення стану опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи та покращення показників якості життя хворих. Обґрунтовано вибір основних засобів та методів залежно від ступеня й характеру функцій хребта. Диференційований підхід реалізовувався шляхом підбору методів фізичної терапії та індивідуалізованих програм лікувальної фізкультури. Під впливом розробленої комплексної програми фізичної терапії покращилися адаптаційні механізми нейровегетативної регуляції серцево-судинної системи, знизився артеріальний тиск, зменшилися прояви больового синдрому, збільшилася амплітуда рухів у хребті та покращився стан м’язів, підвищилася якість життя, що може бути зумовлено впливом на вертеброгенні і кардіальні складові регуляції артеріального тискуItem Ефективність гідрокінезотерапії у фізичній реабілітації жінок з артеріальною гіпертензією(ТОВ «Планер», 2018) Бандуріна, Катерина; Bandurina, KaterynaАртеріальна гіпертензія у жінок продовжує залишатись одним із найпоширеніших кардіоваскулярних захворювань, що має вели¬кий вплив на розвиток таких важких ускладнень, як інфаркт міокарда та мозковий інсульт. Метою дослідження є визначення ефективності гідрокінезотерапії у поліпшенні показників центральної гемодинаміки у жінок 45-50 років з артеріальною гіпертензією. Методи: теоретичний аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури та всесвітньої інформаційної мережі Інтернет; індукція, дедукція, порівняння; тетраполярна реографія, тонометрія, методи математичної статистики. Результати: для регламентації рухової активності жінок під час реалізації програми гідрокінезотерапії було застосовано три рухових режими – щадний, щадно-тренувальний і тренувальний – з визначенням окремих завдань і засобів їх реалізації, а також методичних особливостей у кожному з них. Практичне застосування розробленої програми гідрокінезотерапії відповідало основним принципам фізичної реабілітації: поступовість і етапність; доступність та індивідуалізація реабілітаційної програми; безперервність і послідовність; соціальна спрямованість. Застосування гідрокінезотерапії у фізичній реабілітації жінок сприяло збільшенню ударного об'єму серця, потужності лівого шлуночка, зниженню загального периферичного опору, що призвело до зниження потреби міокарда в кисні у цілому та до збільшення серцевого резерву, який може бути реалізований під час фізичного навантаження. Висновки: під впливом занять гідрокінезотерапією відбулася активізація механізмів адаптації, мобілізація і використання фізіологічних резервів, а також удосконалення механізмів регулювання, що розширило адаптаційні можливості серцево-судинної системи жінок з артеріальною гіпертензією.Item Ефективність комплексної програми фізичної реабілітації дітей, хворих на бронхіальну астму(Житомир : Вид-во ФОП Євенок О. О., 2016) Христова, Тетяна; Христова, Татьяна; Khrystova, TetianaУ статті охарактеризовано ефективність комплексної програми фізичної реабілітації дітей 10–14 років, хворих на бронхіальну астму, з використанням танцювально-рухової терапії. Доведена доступність методики комплексної фізичної реабілітації в інтеграції з танцювальними вправами для дітей цієї нозології. По закінченню експерименту в пацієнтів основної групи встановлено достовірне збільшення середніх показників функції зовнішнього дихання, функціонального стану серцево-судинної системи, показників якості життя та поліпшення клінічної картини захворювання.Item Спадкова сенсомоторна невропатія шарко-марі-тута: етіопатогенез та особливості функціонального стану(Житомир : Вид-во ФОП Євенок О. О., 2016) Корман, Ірина; Корман, Ирина; Korman, Iryna; Семеряк, Орест; Semeriak, OrestСпадкова сенсомоторна нейропатія Шарко-Марі-Тута, яка є найбільш розповсюдженою серед спадкових полінейропатій характеризується безперервним прогресуванням, що в більшості випадків призводить до інвалідизації хворого. Метою публікації було проаналізувати етіопатогенетичні особливості та зміни функціонального стану опорно-рухового апарату при сенсомоторній нейропатії Шарко-Марі-Тута. Демієлінізація периферичних нервів призводить до порушення роботи м’язів дистальних відділів кінцівок з наступною деформацією кінцівок та погіршенням їх функції.Item Вплив фізичних вправ і методики ендогенно-гіпоксичного дихання на функцію зовнішнього дихання дівчат 17-19 років, хворих на нейроциркуляторну дистонію(2016) Дьомкіна, Тетяна; Демкина, Татьяна; Domkina, Tetiana; Зуграва, Марина; Зуграва, Марина; Zuhrava, MarynaСтаття присвячена вивченню впливу занять за реабілітаційною програмою, яка включає фізичні вправи, дозовану ходьбу і біг, вправи з використанням фітболів, ранкову гігієнічну гімнастику, а також методику «ендогенно-гіпоксичного» дихання та аутогенне тренування за методикою Шульца, одномоментне обливання холодною водою після теплого душу. Встановлено, що заняття за даною програмою позитивно вплинули на об’ємні та швидкісні показники апарату зовнішнього дихання.