Наукові публікації. Виступи

У статті визначено та проаналізовано методологічні основи особистісно-професійного становлення майбутніх учителів в педагогічних університетах України з кінця XX до першої чверті XXI століття. Цей історичний відрізок було обрано тому, що саме з кінця двадцятого століття та першої половини двадцять першого педагогічна освіта в Україні переживала трансформацію, вимагаючи нових підходів та інновацій. З іншого боку в зазначений період світові тренди та наукові відкриття мали досить вагомий вплив на педагогічну практику та підходи до навчання і виховання студентської молоді. Вивчення особистісно-професійного становлення майбутніх учителів в педагогічних університетах України в зазначений історичний період сприятиме виявленню проблем та розробці практичних рекомендацій для подальшого удосконалення цього процесу. Дослідження проблеми особистісно-професійного становлення майбутніх вчителів в системі педагогічної освіти України (кін. ХХ – поч. ХХI ст.) передбачає визначення основних методологічних шляхів: забезпечення випереджувального характеру розвитку педагогічної освіти, адекватного ідеології утвердження у суспільстві свобод і прав особистості; ціннісний вимір сучасної педагогічної освіти як основа професійного становлення на основі базових цінностей (суспільно-історичних, освітніх, групових та особистісних,які покладено в основу системи освіти); реалізація розвивальної парадигми педагогічної освіти для забезпечення неперервного професійного розвитку в освітньому середовищі; модернізація змісту сучасної педагогічної освіти як чинник професійного становлення особистості майбутнього педагога. Методологічним орієнтиром модернізаційних процесів у освіті визначено філософію освіти як загальну парадигму організації та змісту наукового і позанаукового знання, яке передається через освіту: про світоглядні цінності, що зрощуються в процесі освітньої діяльності; духовний світ людини, який формуючись в школі та закладі вищої освіти, стає регулятором поведінки в суспільстві та визначає її особистісну позицію. Методологічні засади відображають рівневу структуру, що містить загальну методологію, методологічні підходи, методи та джерела дослідження. У загальній методології історико-педагогічних досліджень акцентується увага на двох основних концепціях: детерміністській (розвиток як лінійний поступальний процес) та синергетичній (нелінійний підхід до розуміння генези освіти та педагогіки). В основу нашого дослідження покладена синергетична концепція. Наступний рівень характеризується методологічними підходами: системним, культурологічним, біографічним, регіональним, аксіологічним, парадигмальним, герменевтичним, інтегративним, синергетичним.

У статті визначено і проаналізовано основні підходи до розуміння сутності професійної компетентності вчителя у вітчизняній і зарубіжній педагогіці. Загальнопедагогічна компетентність розглядається як інтегральна здатність учителя успішно виконувати професійні функції, що забезпечується комплексом засвоєних знань, умінь, якостей, здібностей і етичних установок. Загальнопедагогічна компетентність формується у процесі вивчення дисциплін педагогічного циклу і стосується універсальних навчально-виховних умінь, що не залежать від предметної спеціалізації вчителя. У структурі загальнопедагогічної компетентності вчителя виокремлені три складові: навчальна, виховна і особистісно-рефлексивна. Перші дві містять компетентності, що стосуються основних функцій педагогічної діяльності (навчальної і виховної), які полягають у розвитку, відповідно, інструментальної та мотиваційно-ціннісної сфер особистості вихованця. Особистісно-рефлексивна компетентність стосується самого педагога, його можливостей аналізувати себе і свої дії, змінювати власні професійні установки, займатися професійним самовдосконаленням, виробляти індивідуальний стиль педагогічної діяльності

Наукові публікації. Виступи

Browse

Filters

Settings

Sort By

Results per page

Search Results