Наукові записки ВДПУ ім. М. Коцюбинського. Серія "Педагогіка і психологія"

Permanent URI for this collectionhttps://library.vspu.net/items/13085c7e-f4c4-4548-87d5-8ec8023378da

Browse

Search Results

Now showing 1 - 2 of 2
  • Thumbnail Image
    Item
    Дослідження особистісних ресурсів у зарубіжній психології
    (Вінниця : ВДПУ, 2023) Галузяк, Василь Михайлович; Бойко, Вероніка
    У статті на основі аналізу основних підходів до розуміння особистісних ресурсів у зарубіжній психології визначено їх сутність, структуру, функції і роль у процесах саморегуляції, подолання труднощів та досягнення психологічного благополуччя особистості. Особистісні ресурси в широкому сенсі розуміються як індивідуально-психологічні особливості, що дають змогу успішно здійснювати різні види діяльності та досягати вищого рівня психологічного благополуччя. З’ясовано зміст і значення таких особистісних ресурсів, як життєстійкість, резильєнтність, почуття зв'язності, оптимізм, самооцінка, самоефективність, орієнтація на дію/стан, толерантність до невизначеності. Розглянуто також теорії, спрямовані на виокремлення універсального особистісного ресурсу, від якого залежить успішність життєдіяльності і психологічне благополуччя особистості: концепція базового самооцінювання (Т. Джадж, А. Ерез, Дж. Боно), концепція компетентності саморегуляції (К. Шродер), концепція психологічного капіталу (М. Чиксентмігаї, Ф. Лутанс та ін.), концепція збереження ресурсів (С. Хобфол та ін.). Узагальнення результатів зарубіжних досліджень дало підстави виокремити чотири групи особистісних ресурсів, від яких залежить ефективність функціонування та психологічне благополуччя особистості: ресурси мотивації, ресурси саморегуляції, ресурси психологічної стійкості, інструментальні ресурси. З’ясовано, що особистісні ресурси виконують низку важливих функцій: селективна функція, подолання стресу, забезпечення стійкості, підвищення психологічного благополуччя, поліпшення фізичного здоров’я, сприяння досягненню цілей, фасилітація соціальної взаємодії, сприяння конструктивній поведінці, захист від негативних подій, розвиток і використання сильних сторін особистості, сприяння позитивному психологічному функціонуванню. На основі узагальнення результатів дослідження особистісних ресурсів у зарубіжній психології виокремлено аспекти проблеми, які потребують подальшого вивчення.
  • Thumbnail Image
    Item
    Модель розвитку особистісно-професійної зрілості майбутніх учителів
    (Вінниця : ВДПУ, 2022) Галузяк, Василь Михайлович
    Модель системи розвитку особистісно-професійної зрілості майбутніх учителів розглядається як упорядкована структурно-функціональна єдність компонентів (цільового, концептуально-теоретичного, змістово-технологічного, оцінювально-результативного), що комплексно відображають мету, завдання, педагогічні умови, принципи, форми, методи і прийоми професійної підготовки, етапи й результати особистісно-професійного становлення студентів в освітньому середовищі педагогічного університету. Розроблена модель містить комплекс форм і методів навчально-виховної взаємодії з студентами, спрямованих на реалізацію обґрунтованих педагогічних умов і напрямів підтримки особистісно-професійного становлення майбутніх учителів: особистісно орієнтоване викладання педагогічних дисциплін; організація науково-дослідної діяльності і педагогічної практики; проведення тренінгу особистісно-професійної зрілості; організація позааудиторної виховної роботи; проведення індивідуальних консультацій. Обґрунтована педагогічна система спрямована на реалізацію комплексу визначених педагогічних умов розвитку особистісно- професійної зрілості майбутніх учителів: формування творчо-автономного освітнього середовища, яке створює можливості для вияву студентами суб’єктних форм активності; активізацію рефлексивних процесів, які забезпечують об’єктивацію студентами особистісних якостей і активізують особистісно- професійне самовдосконалення; діалогізацію педагогічної взаємодії на основі трансформації суперпозиції викладача і субординованої позиції студента в особистісно рівноправні позиції партнерів спільної діяльності; забезпечення суб'єктної позиції студентів в освітньому процесі шляхом організації їх смисло- пошукової активності, спрямованої на вироблення власної професійної позиції та розвиток діалектичного професійного мислення.