Автореферати дисертацій
Permanent URI for this collectionhttps://library.vspu.net/items/0018a183-6e93-47c0-bc16-14b83383cc89
Browse
1 results
Search Results
Item Виховання іншомовної комунікативної культури студентів в умовах освітнього простору університету(Вінниця : ВДПУ, 2024) Малик, В. М.У дисертації доведено, що виховання іншомовної комунікативної культури студентів в умовах освітнього простору університету є актуальною і нагальною суспільною проблемою, розв’язання котрої вимагає від вищої освіти орієнтації на інноваційну трансформацію освітнього простору університету, що поєднує можливості формальної, неформальної та інформальної освіти. Поняття іншомовна комунікативна культура студентів потрактовується у роботі як особистісно-професійна характеристика, що будується на основі загальної культури особистості та її ціннісних орієнтацій, включає мовленєві компетентності, розвинені здібності до комунікативної діяльності іноземною мовою, здатність використовувати мовні та поведінкові зразки у визначеному культурному оточенні, а також мотиваційну спрямованість до міжкультурного спілкування на основі поваги та толерантного ставлення до іншої культури. Визначено, що освітній простір університету – це цілеспрямовано створене освітньо-культурне середовище, що генерує правила та обґрунтовує засновні цінності та світоглядні позиції щодо іншомовної комунікації з представниками інших культур та мов; це сукупність зразків різних культур, що демонструються у масштабі університету та формують шаблони професійної міжнародної діяльності; це шлях організації та творення інтелектуального студентського життя; це педагогічний феномен взаємодії студентської молоді з носіями інших культур з метою саморозвитку, особистісно-професійного становлення та розвитку у студентів іншомовної комунікативної культури. До новітніх тенденцій виховання іншомовної комунікативної культури студентів в освітньому середовищі університету віднесено такі: інноваційна трансформація освітнього простору університету (концептуальна спрямованість й широта змістової охопленості; інтенсивність залученості до інноваційних змін; інноваційний менеджмент, когерентність; цифровізація інноваційного процесу та його інформаційно-методична забезпеченість); транснаціоналізація освітнього простору університету (міжнародна співпраця у межах освітнього простору університету; міжнародна мобільність освітніх програм; освітні проєкти та освітні послуги, що здійснюються у межах міжнародного освітнього простору та сприяють професійному саморозвитку); розвиток творчого процесу як основи виховання іншомовної комунікативної культури в освітньому просторі університету (творчі ідеї, або продукти творчості). Авторська модель виховання іншомовної комунікативної компетентності студентів в умовах освітнього простору університету містить такі компоненти: мету як виховання іншомовної комунікативної культури студентів в освітньому просторі університету; методологічні підходи: компетентнісний, синергетичний, системний, діяльнісний, суб’єктний, гуманістичний, середовищний, аксіологічний; специфічні принципи розвитку іншомовної комунікативної культури: культурна релевантність, інтеграція змісту та мови (CLIL), міждисциплінарність, комунікативна спрямованість, використання автентичних матеріалів, критичне мислення та рефлексія; функції: комунікативна, культуротворча, емоційна, мотиваційна, пізнавальна, адаптаційна; компоненти виховання іншомовної комунікативної культури студентів; педагогічні умови виховання іншомовної комунікативної культури студентів; критерії та рівні сформованості іншомовної комунікативної культури студентів: високий, середній, низький; очікуваний результат як позитивна динаміка рівня вихованості іншомовної комунікативної культури студентів в умовах освітнього простору університету. Реалізація першої педагогічної умови «Інтернаціоналізація вищої освіти як комплексна стратегія виховання іншомовної комунікативної культури студентів» передбачає всебічний підхід до включення міжнародних аспектів в освітній простір університету та включає наступні складові: впровадження міжнародних освітніх програм і курсів; забезпечення академічної мобільності студентів і викладачів; розвиток міжкультурної компетентності студентів; стимулювання участі студентів у міжнародних наукових та академічних ініціативах; забезпечення доступу до міжнародних ресурсів і матеріалів. Друга педагогічна умова – «Технологізація та цифровізація вищої освіти як інструмент виховання іншомовної комунікативної культури студентів» мала на меті : оптимізацію освітнього простору університету через інтеграцію сучасних ІКТ, що сприяло ефективному вихованню іншомовної комунікативної культури; впровадження інтерактивних та адаптивних освітніх методик, що стимулювало студентів до активної участі у міжкультурній комунікації. До основних напрямів використання онлайн-платформ було віднесено: доступ до автентичних матеріалів (відео, подкасти, блоги та інші ресурси іноземною мовою); інтерактивні завдання (квізи, тести, інтерактивні вправи, ігри); комунікація з носіями мови (платформи типу Tandem або Hellotalk, що надають можливість практикувати розмовні навички в реальних умовах); спільноти та форуми; відеоконференції та вебінари (використання інструментів, таких як Zoom, Microsoft Teams або Google Meet). Третя педагогічна умова – «Розвиток транскультурних цінностей особистості через включення до змісту навчальних програм міжкультурних аспектів та розвиток емоційного інтелекту» – була спрямована на покращення іншомовної комунікативної культури студентів в умовах освітнього простору університету та сприяння формуванню їхньої здатності до ефективної міжкультурної взаємодії. Транскультурні цінності були використаня як універсальні принципи, що змінюють ставлення, поведінку і сприйняття особистістю іншомовної культури. Серед них: емпатія, повага до культурної різноманітності, відкритість до нових досвідів і готовність до адаптації. У контексті особистісного розвитку транскультурні цінності сприяли формуванню міжособистісних навичок та культурної компетентності, що є критично важливим для успішної міжкультурної взаємодії. Серед механізмів емоційного інтелекту у межах цієї педагогічної умови було використано прийоми впливу на виховання самосвідомості як усвідомлення власного когнітивного та емоційного стану; виховання саморегуляції як механізму ефективного керування емоціями та імпульсами; розвиток емпатії як механізму покращення розуміння студентами поглядів інших людей, їхніх емоцій та культурних цінностей; формування соціальних навичок як механізму включення в активне слухання, ефективне вербальне та невербальне спілкування та здатність до співпраці; розвитку мотивації як механізму сприяння стійкому захопленню вивченням іноземної мови; розвиток культурної чутливості як механізму виховання поваги та розуміння різноманітних культур, здатності до вирішення конфліктів; адаптивності як механізму сприяння гнучкості у засвоєнні граматичних структур, словникового запасу та мовних особливостей. Авторська етапна методика виховання іншомовної комунікативної культури студентів в умовах освітнього простору університету включала три етапи: інформаційний, знаннєвий, діяльнісний. На першому – інформаційному етапі здійснювалося формування «інтеграційної мотивації», котра розумілася як прагнення студента до особистісного спілкування з представниками інших культур, бажання до глибокого занурення в інтернаціональне середовище та розвиток транс-культурних цінностей. На другому – знаннєвому етапі відбувалося застосування авторської методики та здійснювалася робота щодо підвищення мовленнєвої компетентності студентів як змістової основи іншомовної комунікативної культури. На третьому – діяльнісному етапі вирішувалося завдання підвищення комунікативних якостей студентів через технологізацію та цифровізацію освітнього простору університету. Компонентний склад іншомовної комунікативної культури студентів включає такі компоненти, критерії та показники: 1) лінгвістично-гносеологічний компонент, що розкривається через мовленнєвий критерій з показниками: знання рідної мови; рівень володіння іноземною мовою; знання культури країни, мова якої вивчається; 2) особистісний компонент, що розкривається через особистісно-комунікативний критерій з показниками: комунікативні якості; толерантність; емоційний інтелект; 3) мотиваційний, що показаний через мотиваційно-ціннісний критерій з показниками: пізнавальна активність; ціннісні орієнтації; потреба у постійному самоудосконаленні. Аналіз результатів заключного зрізу засвідчив позитивну динаміку змін у стані виховання іншомовної комунікативної культури студентів ЕГ та підтвердив ефективність педагогічних умов і впровадженої моделі виховання іншомовної комунікативної культури в освітньому просторі університету. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що: - вперше визначено й обґрунтовано педагогічні умови виховання іншомовної комунікативної культури студентів в освітньому просторі університету (інтернаціоналізація вищої освіти як комплексна стратегія виховання іншомовної комунікативної культури студентів; технологізація та цифровізація вищої освіти як інструмент виховання іншомовної комунікативної культури студентів; формування транскультурних цінностей особистості через включення до навчальних програм міжкультурних аспектів та розвиток емоційного інтелекту); виокремлено компоненти іншомовної комунікативної культури студентів (лінгвістично-гносеологічний, особистісний компонент, мотиваційний); визначено критерії (мовленнєвий, особистісно-комунікативний, мотиваційно-ціннісний), показники та рівні вихованості досліджуваної якості; запропоновано модель виховання іншомовної комунікативної культури студентів в освітньому просторі університету; - уточнено сутність понять «іншомовна комунікативна культура студентів» та «освітній простір університету»; - набули подальшого розвитку сучасні технології, форми й методи виховання іншомовної комунікативної культури студентів в умовах освітнього простору університету. Практичне значення результатів дослідження полягає у: розробці та впровадженні в освітній простір університетів етапної методики виховання іншомовної комунікативної культури студентів, розробці методичного супроводу педагогічних умов виховання іншомовної комунікативної культури студентів; розробці методичних рекомендацій виховання іншомовної комунікативної культури студентів в умовах освітнього простору університету; визначенні діагностичного інструментарію здійснення моніторингу виховання іншомовної комунікативної культури студентів в умовах освітнього простору університету. Матеріали дослідження можуть бути використані у процесі організації та функціонування освітнього простору університетів з метою виховання іншомовної комунікативної культури студентів.