Сільські «Просвіти» Правобережної України: статистичний аналіз (1920–1922)
View/ Open
Date
2021Author
Кучеров, Геннадій
Стецюк, Вадим
Палилюлько, Оксана
Metadata
Show full item recordAbstract
Метою статті є з’ясування різноаспектного аналізу становлення і розвитку сільських «Просвіт» Правобережної України через розкриття динаміки їхньої статистичної діяльності. Методологія дослідження базується на принципах науковості, історизму, системності. Під час роботи використані структурно-системний метод, метод аналізу, синтезу та узагальнення, метод аналізу доступних джерел і наукової літератури. Перевага надавалася історико-порівняльному, синхронному, статистичному методам. Зокрема, статистичний метод дав змогу з’ясувати кількісні показники функціонування просвітницьких товариств. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше в українській історіографії маловідомі та невідомі раніше архівні матеріали і документи простежили динаміку функціонування сільських «Просвіт» Правобережної України у контексті їхньої статистичної діяльності, зокрема, з’ясовано особливості утворення, кількості «Просвіт», розмір членських внесків, джерела і розміри прибутків і видатків товариств, їх склад, форми культурно-освітньої роботи серед населення тощо. Розкрито політику радянського режиму щодо просвітницьких організацій. Висновки. На початку 1920-років ми бачимо подальше розгортання діяльності сільських «Просвіт» на території, окупованій як більшовиками, так і поляками. У цей час просвітницькі осередки в радянській Україні переходили на зразковий статут, що передбачало надання товариствам державної допомоги. Сільські товариства продовжували свою діяльність, спрямовану на забезпечення культурно-освітніх інтересів населення Правобережної України. Водночас спостерігається намагання радянського режиму підкорити «Просвіти» своєму впливові. Методи, якими користувалися місцеві органи влади, часто були репресивними. Відтак діяльність товариств занепадала. Целью статьи является выяснение разноаспектного анализа становления и развития сельских «Просвит» Правобережной Украины через раскрытие динамики их статистической деятельности. Методология исследования основывается на принципах научности, историзма, системности. В ходе работы были использованы структурно-системный метод, метод анализа, синтеза и обобщения, метод анализа доступных источников и научной литературы. Предпочтение отдавалось историко-сравнительному, синхронному, статистическому методам. Так, статистический метод позволил выяснить количественные показатели функционирования просветительских обществ. Научная новизна исследования состоит в том, что впервые в украинской историографии, малоизвестные и неизвестные ранее архивные материалы и документы, проследили динамику функционирования сельских «Просвит» Правобережной Украины в контексте их статистической деятельности, в частности, выяснены особенности образования, количества «Просвит», размер членских взносов, источники и размеры доходов и расходов обществ, их состав, формы культурно-образовательной работы среди населения и т. д. Раскрыта политика советского режима в отношении просветительских организаций. Выводы. В начале 1920-х годов мы видим дальнейшее развертывание деятельности сельских «Просвит» на территории, оккупированной как большевиками, так и поляками. В это время просветительские центры в советской Украине переходили на образцовый устав, что предусматривало предоставление обществам государственной помощи. Сельские общества продолжали свою деятельность, направленную на обеспечение культурно-образовательных интересов населения Правобережной Украины. В то же время наблюдается попытка советского режима подчинить «Просвиты» своему влиянию. Методы, которыми пользовались местные власти, часто были репрессивными. Следовательно, деятельность обществ приходила в упадок. The purpose of the article is to clarify the multifaceted analysis of the formation and development of rural «Prosvity» of the Right Bank Ukraine through the disclosure of the dynamics of their statistical activities. The research methodology is based on the principles of scientificity, Наукові записки ВДПУ імені Михайла Коцюбинського historicism, systematics. During the work the structural-system method, the method of analysis, synthesis and generalization, the method of analysis of available sources and scientific literature were used. Preference was given to historical-comparative, synchronous, statistical methods. In particular, the statistical method made it possible to determine the quantitative indicators of the functioning of educational societies. The scientific novelty of the study is that for the first time in Ukrainian historiography, little-known and previously unknown archival materials and documents traced the dynamics of rural «Prosvity» of the Right Bank Ukraine in the context of their statistical activities, in particular found out membership fees, sources and amounts of income and expenses of societies, their composition, forms of cultural and educational work among the population, etc. The policy of the Soviet regime towards educational organizations is revealed. Conclusions. In the early 1920s, we see the further development of rural «Prosvity» in the territory occupied by both the Bolsheviks and the Poles. At that time, educational centers in Soviet Ukraine were moving to a model charter, which provided them with state aid. Rural societies continued their activities aimed at ensuring the cultural and educational interests of the population of the Right Bank Ukraine. At the same time, there is an attempt by the Soviet regime to subjugate the «Prosvits» to its influence. The methods used by local authorities were often repressive. As a result, the activities of societies declined.