Спадкоємна творча лінія двох світових науковців: І. Франко – К. Квітка

Abstract

Відзначаючи новизну ідей, оригінальність методики, талант аналітика, мабуть, варто підкреслити одну із найважливіших рис його дослідницького стилю і його характеру, що до цього часу належно підкреслена не була – чисто квітківську, (по суті, без аналогій у фольклористиці) схильність бачити науково-теоретичні проблеми крізь призму коментування, критики й текстології: "Я сумніваюся в корисності перерахунку досягнень без одночасного виявлення прогалин і помилок, що давно мене непокоять, але досі ніким не вказані мені особисто у бесідах". У творчій спадщині К. Квітки можна виділити два види праць: дослідницькі і критико-текстологічні (звичайно, умовно, тому що специфіка наукового мислення К. Квітки, як ні в кого іншого, спиралася на логіку не менше, ніж на критичну аналітику).