Антична поетика як провісник когнітивних студій поетичного синтаксису

Abstract

У статті розглянуто основні вектори синтаксичних досліджень в античній поетиці з метою довести, що остання заклала міцне підґрунтя для аналізу синтаксичної організації літературних текстів у сучасній когнітивній поетиці. Дослідження виявило, що теоретико-методологічний апарат когнітивної поетики запозичив цілу низку термінів, методів і підходів до аналізу синтаксичних конструкцій, що з'явилися у зв’язку з дослідженням пізнавальної діяльності людини в античній риториці і стилістиці. Посилаючись на видатних авторів античного періоду, у чиїх творах з’явилися ключові поняття поетичного синтаксису, такі як фігура, схема, конструкція тощо, у статті стверджується, що когнітивні дослідження поетичного синтаксису беруть початок у античній поетиці і перегукуються із класичною античною традицією вивчення синтаксису. Таким чином, у дослідженні здійснена спроба довести, що сучасні когнітивні дослідження поетичного синтаксису резонують з давнім тлумаченням синтаксичної організації поетичних текстів.

В статье рассмотрены основные векторы синтаксических исследований в античной поэтике с целью доказать, что последняя заложила прочную основу для анализа синтаксической организации литературных текстов в современной когнитивной поэтике. Исследование выявило, что теоретико-методологический аппарат когнитивной поэтики заимствовал целый ряд терминов, методов и подходов к анализу синтаксических конструкций, которые появились в связи с исследованием языка и познавательной деятельности человека в античной риторике и стилистике. Ссылаясь на выдающихся авторов античного периода, в чьих произведениях появились ключевые понятия поэтического синтаксиса, такие как фигура, схема, конструкция итак далее, в статье утверждается, что когнитивные исследования поэтического синтаксиса берут начало в античной поэтике и перекликаются с классической античной традицией изучения синтаксиса. Таким образом, в исследовании осуществлена попытка доказать, что современные когнитивные исследования поэтического синтаксиса резонируют с давним толкованием синтаксической организации поэтических текстов.

The article traces the main vectors of syntactic studies in ancient poetics in a bid to prove that the latter has laid a solid foundation for the analysis of syntactic organization of literary texts in current cognitive poetics. The research has revealed that the theoretical and methodological framework of cognitive poetics has adopted a range of terms, methods, and approaches to the analysis of syntactic constructions, which appeared in ancient rhetoric and stylistics with regard to human cognitive activity. By referring to the prominent authors of the antique period whose works introduced the key notions of poetic syntax such as figure, schema, construction, etc., the article thus claims that cognitive studies of poetic syntax date back to ancient poetics and considerably overlap with the classic antique tradition of examining syntax. The research thus attempts to show that current cognitive studies of poetic syntax resonate with the ancient interpretation of syntactic organization of poetry texts.