Масарик і українське питання у документах представництва Західноукраїнської Народної Республіки у Празі

Abstract

Мета статті – проаналізувати повідомлення представництва ЗУНР у Празі про ставлення президента Чехословаччини Т. Ґ. Масарика до українського питання. Методологія дослідження ґрунтується на науково-дослідницьких принципах історизму, науковості, об’єктивності, загальних наукових методах (джерелознавчого аналізу, історичного і логічного) та спеціальних історичних методах (наративному та проблемно-хронологічному). Наукова новизна роботи полягає у тому, що у статті на основі архівних і опублікованих матеріалів, зокрема, листів голів представництва Західноукраїнської Народної Республіки у Празі до керівників зовнішньополітичного відомства зазначеного державного утворення, аналізується ставлення першого президента Чехословаччини до українського питання. Висновки. Ставлення Т. Ґ. Масарика до українського питання розглядається у контексті встановлення відносин між Чехословаччиною і Західноукраїнською Народною Республікою наприкінці 1918 – на початку 1919 рр., прагнення представників останньої у 1920-1923 рр. здобути підтримку Праги у забезпеченні визнання країнами Антанти самостійності цієї держави, обговорення справи допомоги українським емігрантам у ЧСР. Відзначено зміни позиції президента ЧСР в українському питанні. У праці «Нова Європа» (1918 р.) він підтримував ідею об’єднання Наддніпрянщини, Східної Галичини та Буковини в єдину українську автономію та перебування її у складі федеративної демократичної російської держави. На початку 1919 р. президент ЧСР був готовий визнати незалежність Української Народної Республіки, яка відродилася під час протигетьманського повстання. Але остаточне рішення він ставив у залежність від позиції держав Антанти на мирній конференції у Парижі. Висвітлення представниками ЗУНР в Празі сприйняття українського питання Т. Ґ. Масариком у 1920-1921 рр. свідчить про його повернення до концепції, викладеної у праці «Нова Європа». Повідомлення представників ЗУНР дозволяють більш повно вивчити обставини, що унеможливили здобуття нею політичної підтримки з боку Чехословаччини. Враховуючи це, а також порушені у звітах представництва питання політики ЧСР в Закарпатті та щодо еміграції, зазначені документи є важливим джерелом вивчення історії чехословацько-українських відносин.Цель статьи – проанализировать сообщения представительства ЗУНР в Праге об отношении президента Чехословакии Т. Г. Масарика к украинскому вопросу. Методология исследования основывается на научно-исследовательских принципах историзма, научности, объективности, общих научных методах (источниковедческого анализа, исторического и логического) и специальных исторических методах (нарративном и проблемно-хронологическом). Научная новизна работы состоит в том, что в статье на основе архивных и опубликованных материалов, в частности, писем глав представительства Западноукраинской Народной Республики в Праге к руководителям внешнеполитического ведомства указанного государственного образования, анализируется отношение первого президента Чехословакии к украинскому вопросу. Выводы. Отношение Т. Г. Масарика к украинскому вопросу рассматривается в контексте установления отношений между Чехословакией и Западноукраинской Народной Республикой в конце 1918 – в начале 1919 гг., стремления представителей последней в 1920-1923 гг. получить поддержку Праги в обеспечении признания странами Антанты самостоятельности этого государства, обсуждения вопроса помощи украинским эмигрантам в ЧСР. Отмечено изменения позиции президента ЧСР в украинском вопросе. В работе «Новая Европа» (1918 г.)он поддерживал идею объединения Надднепрянщины, Восточной Галиции и Буковины в единую украинскую автономию и ее пребывание в составе федеративного демократического российского государства. В начале 1919 г. президент ЧСР был готов признать независимость Украинской Народной Республики, которая возродилась во время восстания против гетмана. Но окончательное решение он ставил в зависимость от позиции государств Антанты на мирной конференции в Париже. Освещение представителями ЗУНР в Праге восприятия украинского вопроса Т. Г. Масариком в 1920-1921 гг. свидетельствует о его возвращении к концепции, изложенной в работе «Новая Европа». Сообщения представителей ЗУНР позволяют более полно изучить обстоятельства, которые сделали невозможным получение ею политической поддержки со стороны Чехословакии. Учитывая это, а также поднятые в отчетах представительства вопросы политики ЧСР в Закарпатье и относительно эмиграции, указанные документы являются важным источником изучения истории чехословацко-украинских отношений.The purpose of the article is to analyze the representation’s report of the Western Ukrainian People’s Republic in Prague on the attitude of the president of Czechoslovakia T. G. Masaryk to the Ukrainian question. The research methodology is based on the research principles of historicism, scientificity, objectivity, general scientific methods (source analysis, historical and logical) and special historical methods (narrative and problem-chronological). The scientific novelty of the work is that the article on the basis of archival and published materials, in particular, the letters of theheads of the representation of the Western Ukrainian People's Republic in Prague to the foreign ministers of the state, analyzes the attitude of the first president of Czechoslovakia to the Ukrainian question. Conclusions. Masaryk’s attitude to the Ukrainian question is considered in the context of establishing relations between Czechoslovakia and the Western Ukrainian People’s Republic in late 1918 – early 1919, the desire of ones in 1920-1923 to gain the support of Prague in ensuring therecognition of the Entente countries the independence of this state, discussion of the case of assisting for Ukrainian emigrants in Czechoslovakia. In the article were noted the changes in the position of theCzechoslovak president in the Ukrainian question. In his work «New Europe» (1918), he supported the idea of the uniting of the Dnieper region, Eastern Galicia and Bukovina considering it necessary to preserve it as part of the federal democratic Russian state. In early 1919 president of the Czechoslovak Republic was ready to recognize the independence of the Ukrainian People’s Republic, which was revived during the anti-Hetman uprising. But made the final decision dependent on the position of the Entente states at the peace conference in Paris. The coverage of the perception of the Ukrainian question by T. G. Masaryk in 1920-1921 by the representatives of the Western Ukrainian People’s Republic in Prague testifies to his return to the concept set forth in the work «New Europe». Reports from representatives of the Western Ukrainian People’s Republic allow a more complete study of the circumstances that made it impossible for it to gain political support from Czechoslovakia. Given this, as well as the issues of the Czechoslovak Republic’s policy in Transcarpathia and on emigration were raised in the reports of the representation, these documents are an important sourcefor studying the history of Czechoslovak-Ukrainian relations.