Душа и дух в природе человека

Abstract

В философии понятие «душа» имеет два измерения - космологическое и антропологическое. Предмет данной статьи есть второе, присущее природе человека. Единичность, простота и неделимость как общие атрибутивные свойства души. Самосознание, самоопределение, самочувствие как положительные свойства человеческой души. Душа человека и душа животного – жизнь духовная и жизнь организменная. В человеке душа и тело образуют единство противоположностей, две противоположные природы соединенные в одно бытие. Временной характер развития явлений души в отличие от пространственности физиологических процессов. Различие явлений души и тела по критериям духовных и органических законов. Следует отличать, что свойственно душе по ее природе от того, что она представляет по своей зависимости от тела. Два периода жизни души человека: первая половина жизни занята собиранием материалов и обращена наружу, а вторая более занята их внутренней переработкой. Идея неисчезаемости всего, что приобретено и сосредоточено в душе человека. Содержание и отношение понятия «духа» к природе человеческой души. Дух как высшая степень развития души человека и деятельное начало, которое создает и оценивает свою жизнь следуя идеям истины, добра и красоты.

У філософії поняття «душа» має два виміри - космологічний та антропологічний. Предмет даної статті другий, властивий природі людини. Одиничність, простота і неподільність як загальні атрибутивні властивості душі. Самосвідомість, самовизначення, самопочуття як позитивні властивості людської душі. Душа людини і душа тварини – життя духовне і життя організменне. У людині душа і тіло утворюють єдність протилежностей, дві протилежні природи сполучені в одне буття. Часовий характер розвитку явищ душі на відміну від просторовості фізіологічних процесів. Відмінність явищ душі і тіла за критеріями духовних і органічних законів. Слід відрізняти, що властиво душі за її природою від того, що вона представляє за своєю залежністю від тіла. Два періоди життя душі людини: перша половина життя зайнята збиранням матеріалів і обернена назовні, а друга більш зайнята їх внутрішньою переробкою. Ідея незникненності всього, що придбано і зосереджено в душі людини. Зміст і відношення поняття «духу» до природи людської душі. Дух як вищий ступінь розвитку душі людини і діяльний початок, який створює і оцінює своє життя слідуючи ідеям істини, добра і краси.

In philosophy the concept of «soul» is had by two measuring: cosmological and anthropological. The matter of this article is second, inherent to nature of man. Singleness, simplicity and indivisibility as commons attributive properties of soul. Consciousness, self-determination, feel as positive properties of human soul. Soul of man and soul of animal is life spiritual and life organism. In a man a soul and body form unity of oppositions, two opposite natures united in one life. Temporal character of development of the phenomena of soul unlike spatialness of physiological processes. Distinction of the phenomena of soul and body on the criteria of organic acts spiritual and. It is necessary to distinguish, that incident to the soul on its nature from that she represents on the dependence on a body. Two periods of life of soul of man: the first half of life is busy at collecting of materials and extrorse, and the second is more busy at their internal processing. Idea of not disappearance of all, that concentrated and acquired in the soul of man. Table of contents and relation of concept of «spirit» to nature of human soul. Spirit as high degree of development of soul man and active beginning, which creates and estimates the life following the ideas of truth, good and beauty.