Дидактичні стратегії та технології збагачення змісту освіти старшокласників соціальним досвідом

Abstract

У статті розглядаються три дидактичні стратегії збагачення змісту освіти соціальним досвідом, пов’язані з взаємодією із змістовим наповненням навчальних предметів, що безпосередньо веде до становлення індивідуалізованого соціального досвіду, його самореалізації, формування компонентів соціальної компетентності. Акцентовано увагу на специфіці контекстного навчання, що полягає в набутті нових знань завдяки врахуванню особистого освітнього досвіду, формуванню соціального досвіду через оволодіння вміннями вираження думок і суджень у питально-відповідальній формі. Основу технології контекстного навчання складають імітаційно-ігрові форми і проблемно-ситуативні методи оволодіння прийомами встановлення контакту. Проаналізовано специфічні ознаки проєктного навчання: освітній процес будується за логікою діяльності, яка має особистісний сенс для учня, що підвищує його мотивацію у навчанні; індивідуальний темп роботи над проєктом забезпечує вихід кожного учня на рівень розвитку; комплексний підхід до розробки системи навчальних проєктів сприяє збалансованому розвитку основних фізіологічних і психічних функцій учня; глибоке, усвідомлене засвоєння базових знань забезпечується за рахунок їх універсального використання у різних ситуаціях. Розглянуто особливості ситуаційного навчання як складової контекстної організації освітнього процесу, спрямованого на формування соціальної компетентності учнів старшої школи. Зазначається, що ситуаційне навчання полягає у можливості створення та використання в освітньому процесі сучасної школи цільових ситуацій різного характеру: навчальних, особистісно орієнтованих, проблемних, ситуацій соціалізації, етичних, конфліктологічних. Зазначається, що рефлексивне навчання також виступає складовою контекстної організації освітнього процесу, спрямованої на формування соціальної компетентності учнів старшої школи. Вказано, що рефлексивне навчання націлене на необхідність виявлення та усвідомлення основних компонентів діяльності (мета, зміст, проблеми, шляхи і способи їх вирішення, отримані результати) та власний розвиток у ній.

The article considers three didactic strategies for enriching the content of education with social experience, related to interaction with the content of educational subjects, which directly leads to the formation of individualized social experience, its self-realization, and the formation of components of social competence. The article focuses on the specifics of contextual learning, which consists in the acquisition of new knowledge due to taking into account personal educational experience, the formation of social experience through mastering the skills of expressing thoughts and judgments in a question-and-answer form. The basis of the technology of contextual learning consists of simulation-game forms and problem-situational methods of mastering the techniques of establishing contact. The article analyzes the specific features of project-based learning: the educational process is built on the logic of activity that has a personal meaning for the student, which increases his motivation in learning; the individual pace of work on the project ensures that each student reaches the level of development; a comprehensive approach to the development of the system of educational projects contributes to balanced development of the student's basic physiological and mental functions; deep, conscious assimilation of basic knowledge is ensured due to their universal use in various situations. The peculiarities of situational learning are considered as a component of the contextual organization of the educational process aimed at forming the social competence of high school students. It is noted that situational learning consists in the possibility of creating and using in the educational process of a modern school target situations of various nature: educational, personally oriented, problematic, socialization situations, ethical, conflictological. It is noted that reflective learning is also a component of the contextual organization of the educational process aimed at forming the social competence of high school students. It is indicated that reflective learning is aimed at the need to identify and understand the main components of activity (purpose, content, problems, ways and methods of solving them, obtained results) and personal development in it.