Розвиток комунікативної культури особистості: історичний аспект проблеми

Abstract

У статті розкрито проблеми розвитку комунікативної культури особистості в історичному аспекті. Уточнено поняття «культура», як специфічно людський спосіб діяльності, що містить у собі систему певних не біологічних механізмів, завдяки яким стимулюється, програмується, координується й реалізується активність людей у суспільстві. Охарактеризовано культурологічний підхід, як основний у дослідженні, що має адекватно віддзеркалювати духовну ситуацію часу, ядром якої є ідеї культуровідповідного розвитку й гуманізації людини й суспільства; підхід передбачає розгляд феномену культури в якості стрижневого щодо розуміння й пояснення людини, її свідомості й життєдіяльності. Доведено, що комунікативна культура, з погляду міжкультурної комунікації, – це, насамперед, успадковані та усталені норми соціальної практики людей, які належать до певних національних чи етнічних спільнот; особливості такої соціокультурної діяльності зберігаються в колективній пам’яті («ментальній програмі»), прищеплюються змалку, матеріалізуються й пізнаються через системи культурних кодів.The article reveals some aspects of the study of the problem of development of communicative culture of the individual in the historical aspect. The concept of «culture» is clarified as a specifically human way of activity, which includes a system of certain non-biological mechanisms through which the activity of people in society is stimulated, programmed, coordinated and realized. The culturological approach is characterized as the main one in the research, which is manifested in the fact that it should adequately reflect the spiritual situation of the time, the core of which are the ideas of culturally appropriate development and humanization of man and society; The approach involves considering the phenomenon of culture as a core in understanding and explaining a person, his consciousness and life. It is determined that the culturological approach allows to interpret the assimilation of culture as a process of personal discovery, creation of the world of culture in itself, participation in the dialogue of cultures, in which there is an individual-personal actualization of its values. It has been found that the culturological approach, first of all, is a principled humanistic position, which recognizes a person as a subject of culture, its main protagonist. It has been proved that communicative culture, from the point of view of intercultural communication, is, first of all, inherited and established norms of social practice of people who belong to certain national or ethnic communities; features of such socio-cultural activities are stored in the collective memory («mental program»), borrowed from a nearly age, materialized and learned through systems of cultural codes. It is argued that based on the analysis of the problem from a historical point of view, communicative culture in various aspects has always been of interest to researchers in various fields of science. The problem of development of communicative culture of personality is shown as especially actual, considering the European integration processes taking place in Ukraine.