Методичні особливості лікувальної фізичної культури людей з черепно-мозковою травмою

Abstract

Через постійне зростання кількості травмованих і рівень інвалідизації постраждалих, черепно-мозкова травма (ЧМТ) стає складною медико-соціальною проблемою. Клінічна симптоматика черепно-мозкової травми залежатиме як від важкості пошкодження нервової тканини, так і від локалізації ушкодження. Неврологічний статус хворих з ЧМТ характеризується: руховими розладами, які ускладнюють пересування та самообслуговування, порушеннями координації, мови, психічними розладами, частими головними болями, зниженням інтелекту, судомними приступами та запамороченнями. Для повноцінного лікування осіб із ЧМТ, окрім медикаментозної терапії та нейрохірургічного втручання вагомою та необхідною часткою ефективності успішного лікування та відновного процесу є фізична реабілітація. Доведено, що засоби фізичної реабілітації займають важливе місце в загальній структурі лікування та реабілітації осіб цієї нозології. Засоби та методи фізичної терапії будуть різними та залежатимуть від таких факторів як ступінь важкості пошкодження, клінічна симптоматика, періоди перебігу травми. В роботі проаналізовано вплив лікувальної фізичної культури на різні функціональні системи організму. Статтю присвячено висвітленню питання методичних аспектів застосування лікувальної фізичної культури в осіб з черепно-мозковою травмою на різних етапах лікувально-відновного процесу. В роботі проаналізовано й обґрунтовано диференційоване застосування фізичних вправ у залежності від етапів перебігу черепно-мозкової травми та особливостей неврологічного дефіциту. Методика лікувальної фізкультури передбачає застосування не лише вправ різної спрямованості (загальнорозвиваючі, спеціальні: вправи для тренування та розвитку сили, рівноваги та координації тощо), а й навчання та тренування побутових рухових навичок (одягання, переміщення, хода тощо)

Из-за постоянного роста количества травмированных, и уровня инвалидизации травмированных, черепно-мозговая травма (ЧМТ) становится сложной медико-социальной проблемой. Клиническая симптоматика черепно-мозговой травмы зависит как от тяж ести повреждения нервной ткани, так и от локализации повреждения. Неврологический статус больных с ЧМТ характеризируется: двигательными расстройствами, которые утрудняют передвижение и самообслуживание, нарушением координации, речи, психическими расстройствами, частими головными болями, снижением интеллекта, судорожными приступами и головокружениями. Для полноценного лечения лиц с ЧМТ, кроме медикаментозной терапии и нейрохирургического вмешательства весомой и необходимой долей эффективности успішного лечения и восстановительного процесса является физическая реабилитация. Доказано, что средства физической реабилитации занимают важное место в общей структуре лечения и реабилитации лиц этой нозологии. Средства и методы физической терапии будут разными и будут зависеть от таких факторов как степень тяж ести повреждения, клиническая симптоматика, периоды течения травмы. В работе проанализировано влияние лечебной физическойкультуры на различные функциональные системы организма. Статья посвячена освещению методических аспектов применения лечебной физической культуры у лиц с черепно-мозговой травмой на разных етапах лечебно-восстановительного процесса. В работе проанализировано и обоснованно дифференцированное применение физических упражнений в зависимости от этапов течения черепно-мозговой травмы и особенностей неврологического дефицита. Методика лечебной физкультуры предусматривает применение не только упражнений различной направленности (общеразвивающие, специальные: упражнения для тренировки и развития силы, равновесия и координации и др.), но и обучение и тренировку бытовых двигательных навыков (одевание, перемещение, ходьба)

Due to the constant increase in the number of injured, and the degree of disability suffered, the brain injurybecomes a complex medical and social problem. The clinical symptoms of the brain injurywill depend on both the severity of the damage to the nerve tissue and the localization of the damage. Neurological status of patients with brain injury is characterized by motor disorders, which complicate movement and self-service, coordination of violations, speech, mental disorders, frequent headaches, decreased intelligence, seizures and dizziness. In order to fully treat patients with brain injury, in addition to medical therapy and neurosurgical intervention, physical rehabilitation is a powerful and necessary part of the effectiveness of successful treatment and recovery process. It is proved that means of physical rehabilitation occupy an important place in the general structure of treatment and rehabilitation of persons of this nosology. Means and methods of physical therapy will be different and will depend on such factors as severity of injury, clinical symptoms of periods of injury. In the work the influence of medical physical culture on various functional systems of the organism is analyzed. The article is devoted to the issue of methodical aspects of the application of therapeutic physical culture in persons with brain injuryat various stages of the treatment-recovery process. In the work the differentiated application of physical exercises is analyzed and substantiated depending on the stages of the brain injuryand the personality of the neurological deficiency. The method of physical education involves the use of not only exercises of different orientations (general development, special: exercises for training and development of strength, balance and coordination, etc.), but also training and training of motor skills (dressing, moving, running)