Простір роману І. Мак’юена «Закон про дітей»

Abstract

Нинішній приїзд героїні до Ньюкаслу обставлений належною її становищу атрибутикою: вона приїжджає на «Bentley» у великий особняк посеред старовинного парку Ледмен-хол, «орендований на кілька тижнів на рік у місцевої родини потомствених вугледобувників» [1. с. 200]. У цьому місці відбувається і кульмінаційна подія роману – випадковий поцілунок Фіоні і Адама, який приїхав за нею в Ньюкасл, героїня знову не витримує випробування справжнім життям. Спроба молодої людини зблизитися викликає в неї страх і знову, як і у своїй молодості, Фіона уникає «справжнього» життя і повертається до комфортного та благополучного Лондона. Отже, І. Мак’юен – не порушник засад (принаймні соціальних): суд у його романі залишається судом, закон – законом, їх важливість і авторитет непорушності. Однак справжній письменник тим і цікавий, що він – по обидва боки суду постійно прагне зазирнути на прикордонні території – між законом та іншим життям.