Аксиологічні паралелі моралі та права

Abstract

Мораль та право взаємодоповнюють себе як цінності. Історія свідчить про доречність такого взаємодоповнення. Так, ще давньогрецькі філософи говорили про законопокірність як про найвищу доброчинність. Вони не розділяли правове та моральне, а навпаки підкреслювали їхню єдність як поєднанність потрібного зі справедливим. Слід наголосити, що взаємозалежність моралі та права, представленої такими міркуваннями, не має причинно-наслідкового характеру, а мислиться як строго логічна залежність, а саме, коли одне поняття є необхідною основою для іншого. Таким чином, ще в давнину виникла потреба необхідності існування серед форм суспільної свідомості ще й такої форми як правосвідомість. Її значимість полягає в тім, що в даному понятті фіксується взаємодія права та моралі, стверджується, що юридичні норми повинні спиратись не лише на практичну доцільність, а й на моральні цінності. Якщо ж такого не відбудеться, то цінність юридичних норм буде падати, з ними перестануть рахуватись, не будуть їх виконувати. Прикладом такої ситуації є революції та інші кризи в історії людства, коли правові норми перестають діяти саме через те, що вони втрачають свою моральну опору.