Трагічне, піднесене і комічне в ментальності українського народу

Abstract

Українська ментальність як наслідок специфічної історично зумовленої духовно-психологічної орієнтації українців ставить на перший план людські переживання, бажання, потреби, розуміє їх як первинні, бо всі вони виходять з «серця», почуття. Тому, коли ми звертаємось до художньої спадщини нації, то бачимо, що поняття комічного в українському мистецтві за виключенням деяких творів не виходять за межі гумору та іронії. Такі види комічного як сатира та сарказм майже не присутні в українському мистецтві, бо вони повʼязані з оцінкою комічного, головним чином, на інтелектуально-розумовому рівні, що не є суттєвою рисою світосприйняття українців. Бачення світу через «серце» знаходить своє відображення в понятті трагічного буття. Розуміння трагічного в українському мистецтві як трагедії душі, трагедії почуттів більш поширено, ніж соціальний аспект трагічного. Поняття піднесеного частіше виглядає як радість з приводу спілкування з «ненькою-землею», радість кохання, аніж як соціально-героїчний пафос.