Бібіков С. М. та Заєць І. І. – наукові та дружні взаємини через призму епістолярної спадщини

Abstract

Епістолярна спадщина цінне джерело для вивчення взаємин між вченими. Її цінність збільшується, особливо тоді коли автори листів відходять за межу вічності. Так 20 років тому, у 1988 p., цю межу переступив С.М. Бібіков, а один рік тому - І.І. Заєць. Доля звела обох вчених на початку далеких 70-х років минулого століття, коли І.І. Заєць вів широкомасштабні розкопки трипільського поселення Кліщів. Бібіков С.М. на той час вже був маститим вченим, а Заєць І.І. робив перші, але впевнені кроки у новій для нього науці - археології. Виявлені під час розкопок Кліщева унікальні матеріали привернули увагу багатьох дослідників Трипілля. Цьому також сприяли і позитивні людські якості Івана Івановича, який швидко зумів налагодити дружні стосунки з багатьма археологами.