Шляхи професіоналізації української народнопісенної традиції.

Abstract

У статті в історичному аспекті розглянуто шляхи освоєння професійними виконавцями українського пісенного фольклору. Такий аналіз веде до розуміння причин різноманітності проявів народнопісенної традиції у сучасній музичній культурі. Автори констатують, що пісенний фольклор, який творився народом впродовж тисячоліть і був невід’ємною частиною його побуту, на професійній сцені з’явився у першій половині 19-го століття, коли в мистецтві зародилася орієнтація на фольклор, що найбільш яскраво проявилося в музично-драматичних творах. Народна пісня займає чільне місце в творчості провідних митців і з часом стає основою професійного вокально-хорового мистецтва. Зберігаючи естетику традиційної етносфери української народної культури, її ідеали та моральні принципи, воно розвивалося в залежності від загального рівня культури та запитів суспільства, змінювало форми, напрямки,

трансформуючи стилістику та засоби виразності. Підкоряючись законам сцени, пісня зазнає кардинальних трансформацій, втрачає свою первинність, і стає похідним художнім продуктом, творчістю окремих виконавців, колективів чи основою для досягнення художного задуму композитора, диригента, співака. Автори характеризують шляхи професіоналізації української народнопісенної культури, які стали визначальними у формуванні в українській професійній вокально-хоровій музиці трьох напрямків виконавського фольклоризму: народнопісенного виконавства, освоєного засобами класичного вокально-хорового мистецтва; народно-академічного виконавства; фольклорно-репродуктивної пісенної творчості, яка сьогодні є компонентом екологізації середовища побутування традиційного виконавства. Таке різнопланове представлення традиційного вокального музикування на професійній сцені збагачує музичну культуру і дозволяє задовольняти мистецькі потреби різних прошарків суспільства. Усі напрямки виконавського фольклоризму не вступають у протиріччя і попри критику окремих науковців, існують паралельно, взаємодіють між собою, збагачуючи палітру сучасної української музики і потребують детального наукового аналізу.

The article examines the ways of mastering Ukrainian song folklore by professional performers in a historical aspect. Such an analysis leads to an understanding of the reasons for the diversity of manifestations of the folk song tradition in modern musical culture. The authors state that song folklore, which was created by the people for thousands of years and became an integral part of their daily life, appeared on the professional stage in the first half of the 19th century, when the focus on folklore was born in art, which was most clearly manifested in musical dramatic works. The folk song occupies a prominent place in the work of leading artists and over time becomes the basis of professional vocal and choral art. Preserving the aesthetics of the traditional ethnosphere of Ukrainian folk culture, its ideals and moral principles, it developed depending on the general level of culture and demands of society, changed forms, directions, transforming stylistics and means of expression. Obeying the laws of the stage, the song undergoes radical transformations, loses its primacy, and becomes a derivative artistic product, the work of individual performers, collectives, or the basis for achieving the artistic intention of a composer, conductor, singer. The authors characterize the ways of professionalization of Ukrainian folk song culture, which became decisive in the formation of three directions of performing folklorism in Ukrainian professional vocal and choral music: folk song performance mastered by the means of classical vocal and choral art; national academic performance; folklore-reproductive song creativity, which today is a component of environ mentalization of the living environment of traditional performance.

Such a diverse presentation of traditional vocal music making on a professional stage enriches musical culture and allows to satisfy the artistic needs of various strata of society. All directions of performing folklorism do not contradict each other and, despite the criticism of individual scientists, exist in parallel, interact with each other, enriching the palette of modern Ukrainian music and require detailed scientific analysis.