Фізична культура в умовах становлення радянської тоталітарної культури (1920-ті рр.)

Abstract

У статті досліджується стан і розвиток фізичної культури і спорту в УРСР міжвоєнної доби. Звертається увага на парадигмальну спрямованість фізичної культури, власне – на її мілітарність. Обгрунтовується думка, що фізична культура в досліджуваний період виконувала не стільки спортивну чи оздоровчу функції, скільки ідеологічну. Вирішальну роль у розвитку фізкультурно-спортивної сфери в УРСР відігравала самодіяльність людей.В статье исследуются состояние и развитие физической культуры и спорта в УССР в межвоенные годы. Обращается внимание на парадигмальную направленость физической культуры, собственно – на ее милитарность. Обосновывается положение, что физическая культура в исследованый период реализовывала не столько спортивную или оздоровительную функции, сколько идеологическую. Определяющую роль в развитии физкультурно-спортивной сферы в УССР сыграла самодеятельность людей.The article is dedicated to the research of state and development of physical culture, sport in this field in paid to paradigmal direction of physical culture, in particular to its military features. The author proves the idea, that during that period physical culture played an ideological role, instead of sports or recreational role. The core role iw physical culture and sport development in the USSR had self organization of people.