Використання навчального діалогу в сучасній практиці підготовки майбутніх учителів

Abstract

У статті на основі емпіричного дослідження визначено методи і форми навчального діалогу, які найчастіше використовуються викладачами в сучасній практиці підготовки майбутніх учителів, а також з’ясовано ставлення студентів до різних форм навчального діалогу та його розвивальних можливостей. Виявлено, що викладачі високо оцінюють роль діалогу як засобу організації продуктивної навчальної та міжособистісної взаємодії, формування професійної позиції студентів і розвитку їх професійно важливих особистісних якостей. Водночас діалогічний потенціал вбачається ними здебільшого в методах навчання, які передбачають активний обмін репліками (бесіди, дискусії, диспути тощо). При цьому недостатньо усвідомлюються діалогічні можливості методів навчання, побудованих на основі внутрішнього діалогу (підготовка есе, відповідь авторові, письмове дослідження наукового або художнього педагогічного тексту, фільму тощо). Труднощі, пов’язані з використанням діалогічних методів навчання, на думку викладачів, мають більшою мірою технічний (брак часу, умінь тощо), ніж світоглядний і психологічний характер. З’ясовано, що на вибір прийнятної для студентів комунікативної форми навчання впливає ряд чинників, в якому поряд з особистісними властивостями можна виокремити досвід попереднього навчання, його успішність, наявність емоційного контакту і взаєморозуміння з педагогами. Орієнтація на діалог дає змогу забезпечити активну суб'єктну позицію студентів у навчально-професійній діяльності, предмет якої поступово трансформується з навчального в професійний. Це створює умови для формування у майбутніх учителів професійної позиції як системи ціннісно-смислових орієнтацій, що стають концептуальною основою майбутньої професійної діяльності.В статье на основе эмпирического исследования определены методы и формы учебного диалога, которые чаще всего используются преподавателями в современной практике подготовки будущих учителей, а также установлено отношение студентов к различным формам учебного диалога и его развивающим возможностям. Обнаружено, что преподаватели высоко оценивают роль диалога как средства организации продуктивного учебного и межличностного взаимодействия, формирования профессиональной позиции студентов и развития их профессионально важных личностных качеств. В то же время диалогический потенциал усматривается ими преимущественно в методах обучения, предполагающим активный обмен репликами (беседы, дискуссии, диспуты и т. д). При этом недостаточно осознаются диалогические возможности методов обучения, построенным на основе внутреннего диалога (подготовка эссе, ответ автору, письменное исследование научного или художественного педагогического текста, фильма и т. п.). Трудности, связанные с использованием диалогических методов обучения, по мнению преподавателей имеют в большей степени технический (нехватка времени, умений и т. п.), чем мировоззренческий и психологический характер. Установлено, что на выбор приемлемой для студентов коммуникативной формы обучения влияет ряд факторов, в котором наряду с личностными свойствами можно выделить опыт предыдущего обучения, его успешность, наличие эмоционального контакта и взаимопонимания с педагогами. Ориентация на диалог дает возможность обеспечить активную субъектную позицию студентов в учебно-профессиональной деятельности, предмет которой постепенно трансформируется из учебного в профессиональный. Это создает условия для формирования у будущих учителей профессиональной позиции как системы ценностно-смысловых ориентаций, которые становятся концептуальной основой будущей профессиональной деятельности.The article based on empirical research identifies the methods and forms of educational dialogue that are most commonly used by teachers in the current practice of preparing future teachers, as well as clarifies the attitude of students to different forms of educational dialogue and its developmental opportunities. It is revealed that teachers highly value the role of dialogue as a means of organizing productive educational and interpersonal interaction, forming students' professional position and developing their professionally important personal qualities. At the same time, they mostly see the dialog potential in teaching methods that involve the active exchange of cues between subjects (conversations, discussions, debates, etc.). Some contradictions were found between the teachers' need for dialogue with the students and a lack of understanding of the dialogical possibilities of teaching methods based on internal dialogue (essay preparation, response to the author, written research of a scientific or artistic pedagogical text, film, etc.). According to the teachers, the difficulties associated with the use of dialogical teaching methods are more technical (lack of time, ability, etc.) than outlook and psychological. It has been found that the choice of a communication form of communication acceptable to students is influenced by a number of factors in which, along with personal characteristics, one can distinguish the experience of previous learning, its success, the presence of emotional contact and understanding with the teachers. Orientation to the dialogue in training allows to provide active subjective position of students in educational and professional activity, the subject of which is gradually transformed from educational to professional. This creates the conditions for future teachers to develop a professional position as a system of value orientations, which become the conceptual basis of future professional activity.