Валентісний підхід до вивчення українських та англійських повнозначних словоназв денотатів

Abstract

Беручи до уваги синтагматичні виміри синсемантичної дієсловоназви процесуального денотата «говорити» й аналізувати ієрархію експлікаторів її синсемантизму, зафіксованих у словниках, а також орієнтуючись на базову сему, що корелює насамперед із словоназвами, які номінують «живе» (людину), можна вважати, що все інше («неживе») є нетиповим, другорядним, як і вживані при відповідних словоназвах експлікатори. Типовими для цього дієслова є конструкції з його автосемантизмом («дитина говорить», «дитина заговорила»), а також із синсемантизмом («хтось говорить про політику», «хтось говорить виразно», «хтось говорить українською», «хтось говорить до когось»), тобто йдеться про вживання дієсловоназви в реченнях із підметом-назвою людини.