Структурно-семантичні особливості сюрреальних образів Б.-І. Антонича

Abstract

Статтю присвячено вивченню питань українського сюрреалізму та вияву сюрреалістичних мотивів у поезії Б.-І. Антонича як прояву цього явища мистецтва у національній культурі. Узагальнено погляди літературознавців на дану проблему, проведено паралелі між ідеями Б.-І. Антонича, висловленими ним у мистецтвознавчих есе, з естетичною програмою французьких сюрреалістів, відзначено подібність їх поглядів на роль мистецтва та завдання, які авангардисти початку ХХ століття перед собою ставили. Об’єктом та предметом дослідження стала образна система поетичних доробок Б.-І. Антонича кінця 1930-х років та їх лексико-синтаксична реалізація в поезіях цього періоду. Стаття пропонує аналіз механізмів утворення поетичних образів у атрибутивних конструкціях та на рівні фраз, що побудовані як відповідно до системи мови, так і з її порушеннями. Проаналізовано семантику й структуру образів Б.-І. Антонича на матеріалі збірки Ротації. Сюрреальний поетичний образ розуміється як складне явище з ознаками фантастичного, спонтанного, алогічного, що виникає при зближенні максимально віддалених та суперечливих реалій. Його характерними ознаками стають відмова від внутрішніх зв'язків слів, пошук нових значень, семантичний контраст та ре-семантизація застиглих структур (А. Біла). Виділено рівні сюрреалістичного неузгодження лексики в образах Б.-І. Антонича, консонансні та дисонансні сполучення (Martin), розширені метафоричні та синестезійні аналогії. В цілому вони створюють ефект сюрреальності та отримання доступу до несвідомого. Зроблено висновок про близькість ідей поета естетиці сюрреалізму та зацікавленість у нових формах письма. Сюрреалістичні мотиви, які не стали головними в творчості поета, становлять її одну з найцікавіших граней.

Статья посвящена изучению вопросов украинского сюрреализма и выявлению сюрреалистических мотивов в поэзии Б.-И. Антонича как представителя этого явления искусства в национальной культуре. Обобщены взгляды литературоведов на эту проблему, проведены параллели между идеями Б.-И. Антонича, высказанными им в искусствоведческих эссе, с эстетической программой французских сюрреалистов, отмечено сходство их взглядов на роль искусства и задачи, которые авангардисты начала ХХ века перед собой ставили. Объектом и предметом исследования стала образная система поэтических опытов Б.-И. Антонича конца 1930-х годов и их лексико-синтаксическая реализация в стихах этого периода. Статья предлагает анализ механизмов образования поэтических образов в атрибутивных конструкциях и на уровне фраз, которые построены как в соответствии с системой языка, так и с ее нарушениями. Проанализированы семантика и структура образов Б.-И. Антонича на материале сборника Ротации. Сюрреальный поэтический образ понимается как сложное явление с признаками фантастического, спонтанного, алогичного, возникающий при сближении максимально удаленных и противоречивых реалий. Его характерными признаками становятся отказ от внутренних связей слов, поиск новых значений, семантический контраст и ре-семантизация застывших структур (А. Белая). Выделены уровни сюрреалистической несогласованности лексики в образах Б.-И. Антонича, консонансные и диссонансные сочетания (Martin), расширенные метафорические и синестезийные аналогии. В целом они создают эффект сюрреальности и доступа к бессознательному. Сделан вывод о близости идей поэта эстетике сюрреализма и его заинтересованности в новых формах письма. Сюрреалистические мотивы, которые не стали главными в творчестве поэта, составляют одну из его самых интересных граней.

The article focuses on the study of problems of Ukrainian surrealism and the expression of surrealist motives in the poetry of B.-I. Antonych as a manifestation of this phenomenon of art in national culture. The author offers a summary of literary critics views on this issue, looks for the parallels between the ideas of B.-I. Antonych, expressed in his art essays, and the aesthetic program of French surrealists and notes the similarity of their views on the role of art and the tasks that the avant-garde poets of the early twentieth century set themselves to fulfill. The object and subject of the study is the image system in B.-I. Antonych's poetic works of the late 1930s and its lexical and syntactic realization. The article offers analysis of the mechanisms of poetic images formation in the collection Rotations and uses attributive constructions and longer phrases as the bases for the study. Surreal poetic image is understood as a complex phenomenon with signs of fantastic, spontaneous, illogical, which arise when the most distant and contradictory realities are put together in one image. Its characteristic features are the rejection of the internal connections of words, the search for new meanings, the semantic contrast and the re-semantization of frozen structures (A. Bila). The author distinguishes several levels of surrealist vocabulary inconsistency, consonant and dissonant conjunctions (Martin), extended metaphorical and synesthetic analogies. In general, they create the effect of surreality and impression of the access to the unconscious. The conclusion is drawn about the closeness of the poet's ideas to the aesthetics of surrealism and his interest in new forms of writing. Surrealist motives, which did not become a major tendency in the work of the poet, still form one of its most interesting facets.