Соціокультурний компонент іншомовної комунікативної компетентності

Abstract

У статті представлені різні погляди на тлумачення поняття «іншомовна комунікативна компетенція». Розглянуто питання про її змістовну структуру. Вивчення іноземної мови передбачає формування в учнів іншомовної комунікативної компетентності. Поняття комунікативної компетентності визначається як знання психологічних, країнознавчих, соціальних факторів, які визначають використання мови відповідно до соціальними нормами поведінки. Відповідно до одного з концептуальних положень комунікативного підходу в навчання іноземної мови, мову, будучи феноменом певної цивілізації, повинен вивчатися з культурою країни досліджуваного мови. Дане положення знаходить відображення в соціолінгвістичному та соціокультурному компонентах комунікативної компетенції, досягнення якої є метою навчання іншомовного спілкування. Вивчення іноземної мови на основі ознайомлення учнів з культурою іншої країни є в даний час одним з базових принципів навчання предмету. Залучення до культури іншого народу не тільки робить процес навчання іноземної мови більш привабливим для учнів, а й сприяє повноцінної комунікації, більш точному і адекватному розумінню носіїв даної культури, сприяє формуванню вміння представляти свою країну в умовах міжкультурного спілкування. Зміст освіти має забезпечувати адекватний світовому рівень загальної та професійної культури суспільства, формування в учнів адекватної сучасному рівню знань і рівня освітньої програми картини світу, інтеграцію особистості в національну та світову культуру. Предмет «іноземна мова» не лише знайомить з культурою країн досліджуваного мови, але шляхом порівняння відтіняє особливості своєї національної культури, знайомить з загальнолюдськими цінностями. Іншими словами, сприяє вихованню в контексті «діалогу культур».The article presents different views on the interpretation of the concept of "foreign language communicative competency". The question of its substantive structure is considered. Teaching a foreign language involves the formation of student’s communicative foreign language competence. The concept of communicative competence is defined as the knowledge of psychological, regional, social factors that determine the use of speech in accordance with social norms of behavior. According to one of the conceptual provisions of the communicative approach to teaching a foreign language, a language, being a phenomenon of a certain civilization, must be studied with the culture of the country of the language being studied. This position is reflected in the sociolinguistic and sociocultural components of communicative competency, the achievement of which is the goal of teaching foreign language communication.Teaching a foreign language based on introducing students to the culture of another country is currently one of the basic principles of teaching a subject. Introduction to the culture of another nation not only makes the study of a foreign language more attractive for students, but also contributes to full communication, a more accurate and adequate understanding of the native speakers of this culture, and contributes to the formation of the ability to represent your country in intercultural communication. The content of education should ensure an adequate world level of the general and professional culture of society, the formation of students with an adequate modern level of knowledge and the level of the educational program of the world picture, and the integration of the individual in national and world culture. The subject “foreign language” not only acquaints with the culture of the countries of the studied language, but by comparison sets off the peculiarities of its national culture, acquaints with universal values. In other words, it promotes education in the context of a “dialogue of cultures”.