Розвиток емпатії в учнів підліткового віку

Abstract

У статі проаналізовано різні підходи до розуміння сутності феномену емпатії. Емпатія розглядається як якість особистості, що виявляється в здатності відчувати і розуміти емоційні переживання іншої людини. Емпатія лежить в основі моральної поведінки людини і дає змогу досягати взаєморозуміння у міжособистісних стосунках. У структурі емпатії виокремлено й описано когнітивний (здатність подумки переносити себе в позицію іншої людини, розуміти її думки і почуття, сприймати і пізнавати внутрішній світ іншої людини), емоційний (здатність співпереживати, відчувати емоційні стани іншої людини) і поведінковий (здатність активно відгукуватися на почуття іншої людини, допомагати і підтримувати) компоненти. Врахування показників розвитку кожного компонента емпатії дало змогу визначити три рівні її сформованості в учнів підліткового віку: початковий (елементарний), середній (ідентифікаційний), високий (рефлексивний). З’ясовано, що розвиток емпатії в учнів підліткового віку можливий за таких психолого-педагогічних умов: організація спільної діяльності підлітків, яка слугує своєрідною школою почуттів і сприяє кращому розумінню почуттів навколишніх людей; постановка перед учнями завдань на ціннісне самовизначення у ситуаціях морального вибору; організація педагогічної взаємодії з підлітками на основі діалогічного підходу, що передбачає їх сприйняття як психологічно рівноправних партнерів, безумовно позитивне ставлення до них, відкритість і довіру, налаштованість на взаєморозуміння, надання свободи вибору, права на власну позицію. Відповідно до визначених умов розроблено методику поетапного розвитку емпатії підлітків, яка передбачає послідовне використання на першому етапі ситуацій, орієнтованих на констатацію емоційних станів інших людей; на другому етапі – ситуацій, спрямованих на пізнання підлітком власного внутрішнього світу і переживань іншої людини; на третьому етапі – ситуацій, спрямованих на допомогу й вияв альтруїстичної поведінки у відповідь на переживання іншого.

В статье проанализированы подходы к пониманию сущности феномена эмпатии. Эмпатия рассматривается как качество личности, проявляющееся в способности чувствовать и понимать эмоциональные переживания другого человека. Эмпатия лежит в основе морального поведения личности и позволяет достигать взаимопонимания в межличностных отношениях. В структуре эмпатии выделены и описаны когнитивный (способность мысленно переносить себя в позицию другого человека, понимать его мысли и чувства, воспринимать и познавать внутренний мир другого человека), эмоциональный (способность сопереживать, чувствовать эмоциональные состояния другого человека) и поведенческий (способность активно отзываться на чувства другого человека, помогать и поддерживать) компоненты. С учетом показателей развития каждого компонента эмпатии определены три уровня ее развития в учеников подросткового возраста: начальный (элементарный), средний (идентификационный), высокий (рефлексивный). Установлено, что развитию эмпатии в учеников подросткового возраста способствуют такие психолого-педагогические условия: организация совместной деятельности подростков, которая служит своеобразной школой чувств и способствует лучшему пониманию чувств окружающих людей; постановка перед учениками заданий на ценностное самоопределение в ситуациях нравственного выбора; организация педагогического взаимодействия с подростками на основе диалогического подхода, который предполагает их восприятие как психологически равноправных партнеров, безусловно позитивное отношение к ним, открытость и доверие, настроенность на взаимопонимание, предоставление свободы выбора, права на собственную позицию. В соответствии с указанными условиями разработана методика поэтапного развития эмпатии подростков, которая предполагает последовательное использование на первом этапе ситуаций, ориентированных на констатацию эмоциональных состояний других людей; на втором этапе - ситуаций, направленных на познание подростком собственного внутреннего мира и переживаний другого человека; на третьем этапе - ситуаций, направленных на помощь и альтруистичное поведение в ответ на переживание другого.

The article analyzes various approaches to understanding the essence of the empathy phenomenon. Empathy is seen as a personality trait that manifests itself in the ability to feel and understand the emotional experiences of another person. Empathy is the basis of moral behavior and allows you to achieve mutual understanding in interpersonal relationships. In the structure of empathy, the emotional, cognitive and behavioral components are identified and described. The emotional component is manifested in the ability to recognize the emotional states of other people, to feel their experiences. Cognitive – lies in the ability to mentally transfer oneself to the position of another person, to understand his thoughts and feelings, to perceive and cognize the other person’s inner world. Behavioral – manifests itself in the ability to actively respond to the feelings of another person, to alleviate his suffering, to help and support. Orientation to the selected indicators made it possible to determine three levels of empathy formation in adolescent students: primary (elementary), middle (identification), high (reflective). Psychological and pedagogical conditions for the development of empathy in schoolchildren of adolescence are justified: the organization of joint activities of adolescents, which serves as a kind of school of feelings and contributes to a better understanding of the feelings of others; setting for students the tasks of value self-determination in situations of moral choice; organization of pedagogical interaction with adolescents on the basis of a dialogical approach (perception of pupils as psychologically equal partners, unconditionally positive attitude towards them, openness and trust, a mood for mutual understanding, giving pupils freedom of choice, the right to their own position). In accordance with these conditions, a methodology has been developed for the phased development of empathy of adolescents, which provides for the consistent use at the first stage of situations aimed at stating the emotional states of other people; at the second stage – situations aimed at the adolescent's knowledge of his own inner world and the experiences of another person; in the third stage – situations aimed at helping, altruistic behavior in response to the experiences of another person.