Щодо потреби комплементарної освіти після пандемії

Abstract

Пандемія COVID-19 спричинила серйозні збої в освітніх системах у всьому світі. Зусилля, спрямовані на стримування поширення хвороби, прискорили запровадження дистанційного навчання, яке стало одним із основних інструментів організації сучасної освіти. Через це актуальним постає завдання навчитися ефективно використовувати арсенал інструментів, що надаються сучасними ІТ-технологіями, а також тих, які уможливлюють і надалі бути людиною в цьому просторі з ефективним розумом і руками та відкритим для інших серцем. Впровадження дистанційної освіти підтвердило низку істин, що поділяються багатьма поколіннями вчителів. Зокрема, розвиток людини полягає не лише в тому, щоб напічкувати його знаннями; процес навчання вимагає тонких, особистих стосунків між учнем і вчителем, а також доцільного та індивідуалізованого використання методів, засобів, змісту та стилів дій; необхідно забезпечити школам та педагогам самостійність та незалежність, а також право на власні програми; родина та школа повинні співпрацювати і не бути в опозиції один до одного; безпека дітей та молоді, а також турбота про стан освіти мають глибоке соціальне, економічне та політичне обґрунтування. Їх урахування вимагає системної методології діяльності в галузі відбудови шкільної спільноти, а також підтримки вчителів у сфері методів дистанційного навчання, використання відкритих освітніх ресурсів, програм, що підвищують цифрову компетентність, а також програм освітньої діяльності, а не лише дидактичної. Процес навчання не може бути зреалізованим винятково як змішана діяльність (традиційна та віддалена), тобто він повинен стати своєрідним компплементраним видом діяльності, використовуючи переваги обох видів навчання та усуваючи їх недоліки. Під комплементарною освітою слід розуміти навмисне використання додаткових реалій: – реальних та цифрових у формальній, неформальній та позаформальній освіті, при виборі та застосуванні методів, дидактичних засобів та змісту (включаючи їх створення), а також умови реалізації навчальних програм та організація навчання.

Pandemia COVID-19 spowodowała poważne zakłуcenia systemуw edukacji w wymiarze globalnym. Teraz, gdy edukacja na odległość stała się jednym z jej kluczowych narzędzi wprowadzenia kształcenia zdalnego, zadanie to jest szczegуlnie istotne naucz się korzystać z arsenału narzędzi, ktуre dostarczają technologii IT, a także jak być ludźmi w tej przestrzeni ze skutecznym umysłem i rękami i otwartymi na inne serca. Realizacja edukacji zdalnej potwierdziła szereg prawd głoszonych przez wiele nauczycielskich pokoleń. Oto niektуre z nich: rozwуj człowieka nie polega wyłącznie na karmieniu go wiedzą; proces kształcenia wymaga subtelnych, osobowych relacji ucznia z nauczycielem, jak rуwnież intencjonalnego oraz zindywidualizowanego wykorzystania metod, środkуw, treści i stylуw działania; konieczne jest zapewnienie szkole i nauczycielowi autonomii i niezależności oraz prawa do autorskich programуw; gniazdo i szkoła muszą wspуłdziałać, a nie być stawiane we wzajemnej opozycji; bezpieczeństwo dzieci i młodzieży oraz dbałość o stan oświaty i szkolnictwa wyższego mają głębokie uzasadnienie społeczne, ekonomiczne i polityczne. Kształcenie komplementarne rozumieć należy jako – intencjonalne wykorzystanie uzupełniających się rzeczywistości – realnej i cyfrowej – w edukacji formalnej, pozaformalnej i nieformalnej, w doborze i zastosowaniu metod, środkуw dydaktycznych oraz treści (włącznie z ich tworzeniem), jak rуwnież w zakresie rozwiązań programowych i organizacji kształcenia.