Автоматические стихи Бориса Поплавского

Abstract

Стаття присвячена аналізу сюрреалістичних тенденцій в творчості російського поета - емігранта Бориса Поплавського. Розглянуто розвиток принципів французького сюрреалізму в його збірці «Автоматичні вірші» (1930), яка була вперше видана в 1999 р,, проаналізовано мовні домінанти його поезії: метафоричність, синестезія, поєднання взаємовиключних понять в єдиний сугестивний образ, точне дотримання мовних норм.

Статья посвящена анализу сюрреалистических тенденций в творчестве русского поэта-эмигранта Бориса Поплавского. Рассмотрено развитие принципов французского сюрреализма в его сборнике «Автоматические стихи» (1930), впервые опубликованном в 1999 г., проанализированы языковые доминанты его поэзии: метафоричность, синестезия, соединение взаимоисключающих понятий в единый суггестивный образ, при этом точное следование языковым нормам.

The article is dedicated to surrealistic tendencies in the works of the Russian poet-emigrant Boris Poplavskij. The main credit for the development of theoretical ideas of surrealism belongs to the French poet Andre Breton who, in the first Manifesto, defined surrealism as pure psychic automatism dictated by thought in the absence of any control. Boris Poplavskij displayed a vivid interst in new ideas of the French poetic movements. Surrealism didn’t define all his poetry, still was a serious step in development. His collection “Automatic verses” manifests the characteristics of the French Surrealist poetics - irrational stream of images, tricks of imagination, classic surrealistic “plunges” into dreams and reveries, merge the fantastic and the real worlds into a single unity. The most valuable attribute of surrealist poetry is a visual image, created by specific metaphors, a particular choice of words that generates certain mood. Deep emotions, images on the verge of dream and reality - these are the characteristic features of Boris Poplavslij's surrealist poetry.