Formation of teacher's professional competence in the process of heuristic dialogue: theoretical aspect

Abstract

In the presented research on the basis of the analysis of philosophical, pedagogical and psychological scientific literature the essence of the basic concepts is substantiated: «competence» – possibility of establishment of communication between knowledge and a situation, «professional competence» – is characterized by level of professional education, experience and individual abilities. aspirations to continuous self-education and self-improvement, creative and responsible attitude to business. It is determined that the essence of the basic definitions depends on changes both in pedagogical practice and in the theory of pedagogical systems. It is found out that the formation of professional competence as an integral result of pedagogical education of a teacher is carried out in the conditions of taking into account the motivational sphere of his personality; self-education, upbringing and self-education; individualization and differentiation of training, optimization of the content of the educational process; professionally- oriented nature of the learning process; interdisciplinary connections; stimulating their needs to expand their horizons, etc. These are generally recognized ways of forming competence, which become the basis for finding new innovative conditions to achieve the goal of education. Thus, the analysis of the content of the basic concepts of the study «competence», «competent», «competence» allowed to clarify their compatible characteristics and the relationship between them. These concepts are revealed by the authors from the standpoint of different scientific approaches to determining their content, namely functional and informational. The essence is represented through a range of functional powers and information that allows a person or government body to make informed and informed management decisions.У представленому дослідженні на основі аналізу філософської, педагогічнї та психологічної наукової літератури обґрунтовано сутніст основних понять: «компетенція» – можливiсть встановлення зв’язку мiж знаннями i ситуацiєю, «професійна компетентність» – характеризується рівнем професійної освіти, досвідом та індивідуальними здібностями людини, її мотивованими прагненнями до безперервної самоосвіти та самовдосконалення, творчим і відповідальним ставленням до справи. Визначено, що сутність основних дефініцій залежать від змін як у педагогiчнiй практицi так і в теорії педагогiчних систем. З҆ясовано, що формування фахової компетентності як інтегрального результату педагогічної освіти вчителя здійснюється в умовах врaxувaння мoтивaцiйнoї сфери його ocoбиcтocтi; caмoocвiти, виxoвaння тa caмoвиxoвaння; iндивiдуaлiзaцiї й дифeрeнцiaцiї навчання, oптимізації змicту нaвчaльнoгo прoцecу; прoфeciйнo-oрiєнтoвaного xaрaктeру прoцecу нaвчaння; мiжпрeдметності зв’язкiв; cтимулювaння їх пoтрeб у рoзширeнні кругoзoру тoщo. Це загальновизнані шляxи фoрмувaння кoмпeтнeнтнocтi, що стають підґрунтям для пошуку нових інноваційних умов для досягнення поставленої мети освіти. Таким чином, аналiз змiсту базових понять дослiдження «компетентність», «компетентний», «компетенцiї» дозволив з’ясувати їх сумiснi характеристики та взаємозв’язок мiж ними. Наведенi поняття розкриваються авторами з позицiй рiзних наукових пiдходiв до визначення їх змiсту, а саме функцiонального та iнформацiйного. Суть репрезентована через коло функцiональних повноважень та iнформацiю, що дозволяє особi або органу управлiння приймати обгрунтованi та виваженi управлiнськi рiшення.