Морфологические, двигательные и психологические детерминанты диморфических особенностей спортивной деятельности женщин

Abstract

В скоростно-силовых видах легкой атлетики в результате отбора «концентрируются» девочки мышечного (мужского) соматотипа, который имеет все морфофункциональные и психоэмоциональные предпосылки для напряженных физических нагрузок в течение многих лет. Маскулинизация организма у спортсменок характеризуется изменениями, как физического, так и полового развития, и связана с повышением в женском организме мужских половых гормонов, косвенными свидетельствами которых являются сходства их показателей с мужскими. Безусловно, это, в первую очередь, дает таким индивидам преимущество в развитии скоростно-силовых способностей. Проведенное исследование позволяет сформировать критерии прогностической оценки скоростно-силовых способностей на основе таких простых по тестированию и идентификации биологических маркеров, как дерматоглифические признаки и пальцевые пропорции, которые более константные (менее подвержены временной изменчивости) и более генетически детерминированные и могут быть использованы в виде «визитной карточки» на этапах ранней ориентации и начального отбора. Знание конкретной предрасположенности даже ведущих спортсменок позволит тренеру более четко определить круг возможностей, характер и методы педагогических воздействий. Вместе с тем, следует помнить, что оценка особенностей индивидуального физического потенциала спортсменки позволит тренеру индивидуализировать подготовку, выбрав адекватные средства и методы тренировки, обеспечивающие максимально возможное соответствие ее текущей подготовленности. Тренеру, работающему со спортсменками, желательно знать, какому соматотипу – «женственному» (фемининному) или «мужественному» (маскулинному) – относится его подопечная. Для первой группы характерно постоянство ОМЦ, и фазность его протекания следует сторого учитывать при построении тренировки. У второй группы спортсменок (чаще встречаемой) в большинстве случаев наблюдается нарушение специфического биологического цикла. Именно они «ближе» к мужчинам, и организация тренировочного процесса с ними возможна (в некоторых пределах) на основе общих закономерностей тренировки. Таким образом, для спортсменок высокой квалификации, которые имеют сходную с мужчинами гендерную идентичность и маскулинный соматотип, возможно использование в тренировках адаптированных мужских методик. Последние при этом должны оставаться строго индивидуализированными для каждой легкоатлетки с учетом ее текущего функционального состояния. Что касается традиционной установки на использование однотипных тренировочных программ для мужчин и женщин, то это не всегда отвечает имеющейся реальности, так как не учитывает индивидуальную психофизиологическую вариабельность в полоролевой идентичности спортсменок.У швидкісно-силових видах легкої атлетики в результаті відбору «концентруються» дівчата м'язового (чоловічого) соматотипу, який має всі морфофункціональні та психоемоційні передумови для напружених фізичних навантажень протягом багатьох років. Маскулінізація організму у спортсменок характеризується змінами, як фізичного, так і статевого розвитку, і пов'язана з підвищенням у жіночому організмі чоловічих статевих гормонів, непрямими свідоцтвами яких є подібності їх показників з чоловічими. Безумовно, це, в першу чергу, дає таким індивідам перевага в розвитку швидкісно-силових здібностей. Проведене дослідження дозволяє сформувати критерії прогностичної оцінки швидкісно-силових здібностей на основі тестування та ідентифікації біологічних маркерів, а саме - дерматогліфічні ознаки і пальцеві пропорції, які більш константні (менш схильні до тимчасової мінливості) і більш генетично детерміновані і можуть бути використані як «візитна картка»на етапах ранньої орієнтації і початкового відбору. Знання конкретної схильності навіть провідних спортсменок дозволить тренеру чіткіше визначити коло можливостей, характер і методи педагогічних впливів.Також, слід пам'ятати, що оцінка особливостей індивідуального фізичного потенціалу спортсменки дозволить тренеру індивідуалізувати підготовку, обравши такі засоби і методи тренування, що забезпечують максимально можливу відповідність її поточної підготовленості. Тренеру, який працює зі спортсменками, бажано знати, до якого соматотипу - «жіночного» (фемінінного) або «мужнього» (маскулінного) - відноситься його підопічна. Для першої групи характерно сталість ОМЦ, і фазность його протікання слід сторого враховувати при побудові тренування. У другої групи спортсменок (частіше зустрічається) в більшості випадків спостерігається порушення специфічного біологічного циклу. Саме вони «ближчі» до чоловіків, і організація тренувального процесу з ними можлива (в деяких межах) на основі загальних закономірностей тренування. Таким чином, для спортсменок високої кваліфікації, які мають схожу з чоловіками гендерну ідентичність і маскулінний соматотип, можливе використання в тренуваннях адаптованих чоловічих методик. Останні при цьому повинні залишатися строго індивідуалізованими для кожної легкоатлетки з урахуванням її поточного функціонального стану. Що стосується традиційної установки на використання однотипних тренувальних програм для чоловіків і жінок, то це не завжди відповідає наявній реальності, так як не враховує індивідуальну психофізіологічну варіабельність в статеворольової ідентичності спортсменок.