Автореферати та дисертації
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/8a546e8e-ce81-4d78-8825-2906a414b663
Browse
4 results
Search Results
Item Підготовка педагогічних кадрів в Україні у середині 1950-х першій половині 1960-х рр.: історичний аспект(Вінниця : ВДПУ, 2023) Матушок, Галина СергіївнаУ дослідженні комплексно досліджено і проаналізувано становище педагогічних закладів освіти в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства середини 50-х рр. – першої половини 60-х рр. ХХ ст., показано вплив цих явищ на підготовку кваліфікованих кадрів вчителів. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі залучених нових архівних джерел, матеріалів періодичної преси, історичної літератури, уперше комплексно показано систему вищої педагогічної освіти у роки «хрущовської відлиги», структурні зміни (створення, реорганізації чи закриття факультетів), динаміку чисельності науково-педагогічних працівників і студентів, охарактеризовано учасників освітнього процесу за основними показниками; визначено фаховий рівень керівного складу педінститутів; проаналізовано процес організації та результативність навчальної роботи ЗВО і науково-дослідної роботи викладачів та студентів; вивчено питання щодо організації та проведення практичної підготовки (педагогічної та виробничої практик); комплексно охарактеризовано різні форми ідеологічної, ідейно-виховної, суспільно-корисної і культурно-масової роботи; показано процес розширення і зміцнення матеріально-технічної бази, забезпечення студентів стипендіями, медичним обслуговуванням, викладачів і студентів – житловими площами, оздоровленням. Практичне значення очікуваних наукових результатів полягає в тому, що фактологічний матеріал, теоретичні обґрунтування, узагальнення і висновки, які містяться у дисертації, можуть бути використані в процесі сучасного реформування галузі вітчизняної освіти. Авторка вважає, що вишам доцільно запозичити досвід профорієнтаційної роботи, організації культурно-масової роботи, звернути увагу на проведення у тогочасних вишах гурткової НДР. Цікавим є досвід розподілу навчального навантаження науково-педагогічних працівників. Перший розділ дисертації присвячено огляду та аналізу історіографії, джерельної бази та характеристики теоретико-методологічних засад роботи. Вияснено, що радянські, сучасні українські, діаспорні і зарубіжні вчені фрагментарно розглядали епізоди порушеної теми. Вони переважно досліджували загальноукраїнський аспект у розвитку вищої школи. Встановлено, що вчені не з’ясували ще чимало питань: формування системи вищої педагогічної освіти у ході хрущовських реформ і структурні зміни безпосередньо у вишах, організація та результативність навчальної роботи ЗВО і НДР викладачів та студентів; комплексна характеристика різних форм ідеологічної, ідейно-виховної, суспільно- корисної і культурно-масової роботи, розширення і зміцнення матеріально- технічної бази вишів тощо. На переконання дисертантки ці проблеми потребують глибшого опрацювання архівно-джерельної бази, яка є доволі репрезентативною та інформаційно насиченою. Джерельну основу дисертації склали, насамперед, документи ЦДАВО України (Ф. 166 Міністерство народної освіти УРСР). Значну частину фактичного матеріалу вміщено у ЦДАГО України, обласних і міському держархівах, збірниках документів і матеріалів, газеті «Радянська освіта», багатотиражних газетах педагогічних ЗВО. Використання сучасних підходів, принципів та методів дали змогу адекватно оцінити зміст і форму архівних джерел, опублікованих документів та наукової літератури, досягти поставленої мети й вирішити основні завдання дослідження. У другому розділі показано численні реорганізації, внаслідок яких кількість педінститутів зменшилася із 47 до 33. Зміни у кількості вишів сталися у зв’язку із закриттям частини учительських інститутів чи реорганізації їх у педінститути, реструктуризації окремих закладів. Зазначається, що значні зміни сталися у структурі інститутів, зокрема створювалися, реорганізовувалися чи закривалися факультети. Деякі факультети педагогічних ЗВО залучили до факультетів університетів. Такі зміни пояснювали тим, що вони мали незначну кількість студентства, а також задля усунення паралелізму у підготовці педагогічних кадрів. На початку 60-х рр. владні органи визнали поспішність цих заходів і почалося складне відновлення факультетів. Звернено увагу на зростання кількості факультетів фізичного виховання, підготовки вчителів початкових класів, дошкільних працівників, вчителів музики і співів, виробничого навчання, створення загальнонаукових факультетів. З’ясовано важливу роль у житті вишів їх керівників і головних колегіальних органів – рад. Звернено увагу на кількісне зростання професорсько-викладацького складу інститутів. Встановлено, що якісний показник був нестабільним. Доктори наук, професори працювали у поодиноких закладах. Негативним моментом було і те, що не всі ректори, проректори, декани і завідувачі кафедр мали вищу наукову кваліфікацію. Зроблено акцент на запровадження з 1957 р. конкурсного обрання і переобрання професорсько-викладацьких кадрів, що посилювало відповідальність кожного науково-педагогічного працівника за якість освітньо-виховної й наукової роботи. У дисертації охарактеризовано профорієнтаційну роботу серед потенційних абітурієнтів, форми якої були різноманітними. Однією із найбільш поширених форм була організація самооплатних і безкоштовних підготовчих курсів, ефективність роботи яких була невисокою. Зазначається, що значну кількість абітури становили виробничники, які мали недостатню загальноосвітню підготовку, що призводило до зниження успішності та збільшення відсіву молоді. Встановлено, що динаміка студентського складу була доволі нестабільною, що було пов’язано, насамперед із реформуванням системи педвишів. За національним складом абсолютну більшість становили українці, а за статтю – жінки. Щодо соціального складу, то до початку 60-х рр. переважали вихідці із службовців, а ближче до середини десятиліття – робітники. У третьому розділі охарактеризовано навчальну і методичну роботу вишів, зміст і хід наукових досліджень викладачів і студентів. Встановлено, що освітню діяльність доводилося проводити в умовах недостатньої забезпеченості вишів навчальними приміщеннями, а також вимушеної неритмічної організації освітнього процесу, пов’язаної із мобілізацією студентів на сільськогосподарські роботи. Вдосконалювалися навчальні плани і програми, характерною рисою яких була перевантаженість ідеологічними дисциплінами. Відповідно на студіювання профільних дисциплін відводилося набагато менше годин. Доведено, що певну роботу проводили щодо українізації освітнього процесу. Водночас, встановлено, що ця політика не завжди була ефективною. Значну увагу було приділено в інститутах методичним питанням, зв’язкам зі школою, самостійній роботі молоді. Не залишено поза увагою процес організації педагогічної і виробничої практик. Першу з них молодь проходили в загальноосвітніх школах та інших навчально- виховних закладах. Базами виробничої практики, яка була важливою складовою політехнічної підготовки, були промислові підприємства, де студенти могли продемонструвати вміння застосувати здобуті знання на практиці. Складовою практичної підготовки була польова практика. Висвітлено складання випускниками державних екзаменів. Авторка звертає увагу, що не всі випускники через різні причини з’являлися на місця призначення, що врешті призвело до того, що повністю забезпечити школи кадрами вчителів педвиші не змогли. Увагу зосереджено також на науково-дослідній та дослідно- експериментальній роботі викладачів і студентів. З’ясовано, що у вишах розроблялися індивідуальні та комплексні науково-дослідні теми з психолого- педагогічної проблематики, природничих наук, частина з яких мали практичне значення для народного господарства, розширювалися творчі зв’язки з академічними науковими установами, з якими педінститути створювали спільні науково-дослідні лабораторії. Розповідається про підготовку і захист дисертаційних робіт на здобуття докторських і кандидатських наукових ступенів. Зазначається, що дисертацій захищалося обмаль і динаміка їх була негативною. Це ж стосується і публікації наукової продукції, кількість якої була незначною (на одного викладача у середньому приходилося 0,2-0,3 публікації на рік). Охарактеризовано наукову діяльність студентства, робота якого концентрувалася переважно у наукових гуртках, проблемних групах та студентських конструкторських бюро. У четвертому розділі розкрито основні напрямки громадсько-політичної діяльності. З’ясовано, що партійні та комсомольські осередки вишів задля виховання у майбутніх спеціалістів марксистсько-ленінського світогляду проводили політінформації, політгодини, тематичні комсомольські збори, диспути, вечори-зустрічі із знатними людьми країни, тематичні вечори, організовували вивчення матеріалів компартійних з’їздів і пленумів, відзначення державних і партійних свят тощо. Проаналізовано ідеологічну роботу серед науково-педагогічних працівників, які підвищували свій «ідейний рівень» у відповідних гуртках і семінарах, вечірньому університеті марксизму-ленінізму. Вияснено, що такі форми роботи учасники освітнього процесу часто сприймали без особливого ентузіазму. Їх залучали також до безлічі пропагандистських кампаній серед населення краю, що призводило до перевантаження. У дисертації певну увагу приділено атеїстичному, воєнно-патріотичному, інтернаціональному вихованню студентської молоді. Деякі заклади налагодили співпрацю з іноземними партнерами. Щодо іноземних студентів, які навчалася у педінститутах, то їхня кількість була незначною. Йдеться також про студентську пресу, яка висвітлювала актуальні питання студентського життя, мобілізовувала молодь на наполегливе навчання, активну участь у громадсько-політичному житті. Зазначається, що частина науково-педагогічних працівників і студентів демонстрували антирадянські настрої. Крім того, у їхньому середовищу мали місце аморальні вчинки. Розкрито також питання місця в житті педагогічних ЗВО трудового виховання молоді, яке мало різні напрямки. Зокрема, молодь залучали до сільськогосподарських робіт: вона збирала кукурудзу, викопувала картоплю, закладала силос для громадського стада, проводила політико-виховну роботу в бригадах колгоспів. Без молоді не обходилися благоустрій міст, будівництво заводів і фабрик, гідроелектростанцій, об’єктів побутової інфраструктури, її залучали до участі у суботниках і недільниках. Значну частину студентів мобілізували на збирання врожаю на цілинні землі, формувалися студентські будівельні загони. Розповідається про діяльність студентів у складі міських добровільних народних дружин, їхнє навчання в університетах, інститутах, школах, факультетах громадських професій, роботу у підшефних організаціях. Детально висвітлено культурно-масову роботу, зокрема естетичне виховання студентства. Молодь брала участь у художній самодіяльності, спортивно-масовій роботі. У п’ятому розділі висвітлено навчально-матеріальну базу вишів республіки, рівень життя, побут учасників освітнього процесу. Авторка аргументовано доводить, що щорічно зростали навчальні площі, однак повільно, наслідком чого була хронічна нестача приміщень, що ускладнювало освітній процес і зумовило проведення у багатьох закладах занять у дві зміни. Щорічно адміністрації педагогічних ЗВО дбали про своєчасну і якісну підготовку навчально- матеріальної бази до початку навчального року. На конкретних фактах показано, що значну частину робіт із ремонту, реконструкції і будівництва навчальних і господарських приміщень, гуртожитків, спортивних споруд, приміщень для лабораторій і майстерень, упорядкування садиб виконували студенти. Їх втягнули також у кампанію із переходу закладів освіти на повне самообслуговування. Встановлено, що щорічно збільшувалися асигнування для поліпшення устаткування кабінетів і лабораторій, майстерень, зростали книжкові фонди, покращувалися навчально-спортивні бази педвишів. Функціонували машинні парки, ботанічні сади, агробіостанції. Звернено увагу на поступове зростання площ гуртожитків, які, однак, не могли забезпечити потреб студентів. Частина молоді, не отримавши місця у гуртожитках, змушена наймати квартири у приватних осіб. З’ясовано, що складно було забезпечити житлом науково- педагогічних працівників, оскільки житловий фонд у республіці був дуже обмежений. Квартирна проблема не дозволяла укомплектувати виші висококваліфікованим викладацьким складом. Досліджено, що у більшості вишів працювали їдальні, однак часто їхня пропускна здатність була не високою. Показано стипендіальне забезпечення молоді і зарплати працівників інститутів. Детально охарактеризовано процес оздоровлення студентів, яке організовувалося, насамперед, шляхом обладнання спортивно-оздоровчих таборів. Зазначається, що в інститутах дбали про стан здоров’я студентів. Задля цього було обладнано медпункти, які проводили значну лікувальну, профілактичну і санітарно-освітню роботу серед студентів.Item Формування психологічної готовності студентів до ділового спілкування іноземними мовами(2009) Бучацька, С. М.; Бучацкая, С. М.; Buchatska, S. M.Дисертаційна робота присвячена теоретичному обґрунтуванню та експериментальному вивченню проблеми формування психологічної готовності студентів до ділового спілкування іноземними мовами. У роботі розкриваються її структура, детермінанти, динаміка розвитку. Представлені особливості розвитку мотиваційного, когнітивного, операційно-процесуального та емоційно-вольового компонентів психологічної готовності студентів до ділового спілкування іноземними мовами залежно від курсу навчання, статі, соціального походження студентів. Запропонована та експериментально апробована модель та програмапідвищення у студентів рівня психологічної готовності до ділового спілкування іноземною мовою. У результаті проведення формувального експерименту відбулося суттєве зростання рівня зазначеної готовності у студентів експериментальної групи, порівняно з контрольною.Item Інтегрований підхід до підготовки кваліфікованих робітників кулінарного профілю в професійно-технічних навчальних закладах(Вінниця, 2011) Стахмич, Тамара Миколаївна; Стахмич, Т. Н.; Stahmych, T. M.В диссертации раскрыты истоки и современные концептуальные подходы к понятию «интеграция», «интегрированный подход». Обосновано, что одним из перспективных направлений усовершенствования профессиональной подготовки будущих рабочих кулинарного профиля есть использование интеграции содержания учебного материала и внедрение разнообразных форм интегрированного обучения. Интегрированный подход является тем действенным способом организации и формообразования учебного материала, благодаря которому обеспечивается единый подход к изучению предметов профессионально-теоретической подготовки, которые имеют общие признаки, – технология приготовления еды с основами товароведения, оборудования предприятий питания, гигиена и санитария производства, организация производства и обслуживания. Представлено теоретическое обобщение и новое решение научной проблемы интегрированного подхода, который заключается в определении педагогических условий, которые обеспечивают эффективность и качество подготовки квалифицированных рабочих в профессионально-технических учебных заведений кулинарного профиля: обоснование путей и форм интеграции подготовки будущих квалифицированных рабочих кулинарного профиля; проведение уроков профессионально теоретической подготовки с применением инновационных методов интеграции знаний учеников о пищевых продуктах и технологии приготовления еды; внедрение технологий дистанционного и модульного обучения в процесс профессиональной подготовки рабочих кулинарного профиля. Доказано, что только комплексная реализация выделенных условий может обеспечить получение такого уровня профессиональной квалификации, во время которого появляются другие системные качества (целостность, интеграция отдельных структурных элементов, высокий уровень эффективности, саморегуляция и самоорганизация, включение индивидуальности рабочего в состав учтенных и примененных факторов при решении конкретных производственных ситуаций). Разработана модель интеграции знаний учеников профессионально-технических учебных заведений, которая обеспечивает создание определенного эталона как критерия для обоснования определенных дидактических и методических подходов, их содержания и характеризирует основные умения и навыки, необходимые в практической деятельности будущих кулинаров. Теоретически обосновано, создано и экспериментально проверено методику применения интегрированного подхода при подготовке квалифицированных рабочих в профессионально-технических учебных заведениях кулинарного профиля. В ее основе лежат: интегрированные методики изучения профессионально-теоретических предметов (интегрированные уроки усвоения знаний, деловой и ролевой игры, решения задач, комплексных заданий, лабораторно-практические работы, семинарские занятия, беседы, конференции, экскурсии); инновационные методы интеграции знаний учеников о пищевых продуктах и технологии приготовления еды; разработан и апробирован электронный учебно-методический комплекс предмета «Технология приготовления еды с основами товароведения» на основе модульной технологии для дистанционного обучения. Выделены критерии и показатели оценивания эффективности подготовки специалистов кулинарного профиля (успеваемость и качество знаний, мотивация и активность, самостоятельность учеников); четыре уровня усвоения профессиональных знаний по 12-ти бальной шкале: высокий 12 баллов (ІV.в), 11 баллов (ІV.б), 10 баллов (ІV.в); достаточный 9-7 баллов (ІІІ-й); средний 6-4 баллов (II-й); низкий 3-1 балла (I-й). Доказано, что в современных условиях профессиональное образование может осуществлятся через создание новых интегрированных структур в профессионально-технических учебных заведениях, интеграции профессиональных знаний на разных уровнях подготовки и научно методическом обеспечении инновационного типа, что ориентируют учеников на самообучение и творческий поиск. Обобщение результатов теоретического исследования и опытно-экспериментальной работы подтвердило целесообразность предложенных педагогических условий и доказало, что они тесно взаимосвязанны между собой, и от успешной реализации каждой из них в полной мере зависят эффективность их реализации в учебно-воспитательном процессе профессионально-технических учебных заведений кулинарного профиля. Доказано, что исходная методология является правильной, задания исследования решены, цель достигнута, гипотеза доказана. Подготовлены учебник, методические рекомендации, сборник задач и терминологический словарь-справочник с учетом интегрированного подхода к преподаванию предметов профессионально-теоретической подготовки для работников профессионально-технических учебных заведений, слушателей институтов последипломного образования педагогических работников, студентов высших педагогических учебных заведений.Item .Педагогічні засади соціалізалізації старших підлітків демократичних шкіл Європи(Вінниця, 2013) Балтремус, Володимир Євгенійович; Baltremus, V. Y.Дисертація присвячена дослідженню актуальної проблеми соціалізації старших підлітків у навчально-виховному процесі демократичних шкіл Європи. Шляхом аналізу праць відомих вітчизняних та зарубіжних учених з’ясовано сутність і зміст понять: “соціалізація”, “успішна (ефективна) соціалізація старших підлітків”, “демократична школа”, "демократична організація навчально-виховного процесу". Виокремлено етапи розвитку демократичних шкіл. Визначено напрями та технології соціалізації, дано рекомендації щодо екстраполяції демократичних принципів в освітній простір України.