Автореферати та дисертації
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/8a546e8e-ce81-4d78-8825-2906a414b663
Browse
8 results
Search Results
Item Формування професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі засобами інноваційних технологій(Вінниця : ВДПУ, 2023) Чепелевська, М. М.; Chepelevska, M. M.У дисертації проаналізовано сучасний стан підготовки фахівців туристичної галузі засобами інноваційних технологій. На основі аналізу публікацій науковців у галузі освіти та практиків туристичної індустрії визначено суперечності очікування роботодавців та реального стану підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі, сформульовано і обґрунтовано педагогічні умови, розроблено модель формування професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі засобами інноваційних технологій. Упродовж останніх десятиліть важливе місце у світовій економіці посідає туристична галузь, що тісно пов’язана з різними галузями економіки. До професійної компетентності майбутніх фахівців завжди була прикута увага вітчизняних та закордонних дослідників. Темою для обговорення в їхніх дослідженнях є досягнення професіоналізму фахівців основних галузей, за допомогою яких можна підвищити рівень економіки країни. У затвердженому Стандарті вищої освіти першого бакалаврського рівня вищої освіти за спеціальністю 242 «Туризм» чітко зазначена інтегральна компетентність: здатність комплексно розв’язувати складні професійні задачі та практичні проблеми у сфері туризму і рекреації як в процесі навчання, так і в процесі роботи, що передбачає застосування теорій і методів системи наук, котрі формують туризмознавство, і характеризуються комплексністю та невизначеністю умов, яка у Стандарті вищої освіти другого (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю 242 «Туризм» спрямована на здатність розв’язувати складні задачі дослідницького та/або інноваційного характеру у сфері туризму і рекреації. Дослідження поняття професійної компетентності показало, що це цілісне особистісне утворення, що складається з комплексу якостей та особливостей особистості. Науковці трактують поняття професійної компетентності по-різному, але основна сутність цього поняття полягає в ступені відповідності якісних характеристик особистості до ефективного здійснення діяльності та досягнення найкращих результатів. Аналіз структури професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі дозволив виокремити її компоненти, серед яких основними є: пізнавальний, проєктувальний, конструктивний, організаторсько-практичний, комунікативний, аналітичний, діагностичний, естетичний та рефлексивний. Усі ці компоненти формують професійну компетентність майбутнього фахівця туристичної галузі, тобто здатність застосовувати набуті знання, вміння та навички для розв’язання поставлених завдань і виконання професійних обов’язків. Дослідження наукових джерел підтвердило, що формування фахівця нового типу для туристичної галузі є актуальною потребою. Виходячи з аналізу наукових публікацій, практики роботи туристичних організацій, аналізу нормативних документів та освітніх програм, визначено низку суперечностей між: − дидактичними можливостями технологій дистанційного навчання, що реалізуються в освітньому процесі закладів вищої туристичної освіти, і розрізненими, недостатньо методологічно, організаційно і методично обґрунтованими спробами інтеграції технологій дистанційного навчання у практику підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі; − необхідністю використовувати у професійній діяльності цифрові технології та недостатнім забезпеченням закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку майбутніх фахівців туристичної галузі навчально- методичними ресурсами, зокрема електронними, з метою формування та вдосконалення навичок використання цифрових технологій у теоретичному навчанні та практичній підготовці; − необхідністю володіння іноземною мовою для професійної комунікації з закордонними колегами і недостатнім рівнем підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі з іноземної мови. На основі моделювання професійної освіти майбутніх фахівців туристичної галузі, визначення необхідних педагогічних умов, розробки показників, критеріїв і рівнів професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі створено модель формування професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі засобами інноваційних технологій як цілісного педагогічного феномену, що містить у собі мету, зміст, форми й технології реалізації, педагогічні умови; зміст, що відображає специфіку досліджуваного явища, а також кінцевий результат – високий рівень сформованості професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі. Традиційно до складу моделі формування професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі віднесено кілька основних компонентів, серед яких: мотиваційно-цільовий, методологічно-змістовий, організаційно-технологічний, оцінювально-результативний. Під час визначення критеріїв формування професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі засобами інноваційних технологій враховано те, що впровадження нових сучасних технологій, комп'ютеризація підприємств туристичної галузі, зростання конкуренції в індустрії туризму, викликають посилення вимог до якості професійної підготовки фахівців з туризмознавства. Упровадження дистанційних технологій в освітній процес спрямоване на формування таких компетенцій як: комунікативні (безпосереднє спілкування і за допомогою засобів мережі), інформаційні (пошук інформації з різних джерел та можливість її критичного осмислення), самоосвіти (вміння навчатись самостійно). Використовуючи технології дистанційного навчання, 5 здобувачі вищої освіти зможуть розвивати творчі та інтелектуальні здібності за допомогою відкритого й вільного використання всіх освітніх ресурсів і програм, включно з наявними в Інтернеті. Сучасність вимагає висококваліфікованих фахівців, які можуть вільно користуватися цифровими технологіями та ефективно їх застосовувати у професійній діяльності. Підготовка таких фахівців означає створення умов для набуття якісних знань та формування вмінь використовувати цифрові технології для ефективного розв’язання професійних завдань. Використання цифрових технології у закладах вищої освіти (ЗВО) дозволить задовольнити потреби в кваліфікованому персоналі на робочих місцях, а також підвищити рівень академічної підготовки, розширити та вдосконалити загальні та спеціальні (фахові) компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі. Умови ринкової економіки і тенденції до євроінтеграції вимагають від майбутніх фахівців туристичної галузі глибоких теоретичних знань і практичних навичок фахової діяльності, а також високого рівня володіння іноземною мовою. Враховуючи те, що знання іноземної мови є все частіше необхідною умовою для працевлаштування, її вивчення вважається невід’ємною складовою частиною професійної підготовки сучасного фахівця туристичної галузі. Оскільки мова є засобом спілкування, то навчанню іноземній мові властивий комунікативно-орієнтований та професійно- орієнтований характер, адже майбутні фахівці туристичної галузі повинні бути готовими до здійснення ділових і партнерських контактів, налагодження міжнародних професійних зв’язків, участі в міжнародних презентаціях, промо-заходах, а також до вивчення іноземного досвіду в професійній діяльності. Запропонована модель формування професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі засобами інноваційних технологій, визначені й обґрунтовані педагогічні умови дозволяють конкретизувати і схарактеризувати змістовий, процесуальний і контролювальний аспекти 6 професійного навчання, що спрямоване на якісну підготовку майбутніх фахівців туристичної галузі засобами інноваційних технологій. Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: – вперше визначено педагогічні умови формування професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі засобами інноваційних технологій (використання засобів дистанційного навчання для підготовки фахівців туристичної галузі; застосування цифрових технологій у професійній підготовці фахівців туристичної галузі; поглиблене вивчення іноземної мови для професійної комунікації); обґрунтовано та представлено модель формування професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі засобами інноваційних технологій; – уточнено поняття «професійна компетентність» майбутніх фахівців туристичної галузі, компоненти, критерії і рівні професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі; – набули подальшого розвитку форми, методи та засоби професійної підготовки фахівців туристичної галузі у закладах освіти засобами інноваційних технологій. Практичне значення дослідження полягає в тому, що в процесі роботи створено дистанційний курс з навчальної дисципліни «Основи туризмознавства» на основі використання цифрових технологій (розроблено для здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) рівня галузі знань 24 «Сфера обслуговування» спеціальності 242 «Туризм» освітньо-професійна програма «Туризм» на основі повної загальної середньої освіти), розроблено методичні рекомендації щодо застосування інноваційних технологій у професійній підготовці майбутніх фахівців туристичної галузі, дидактичні матеріали до проведення занять на основі використання сучасних інноваційних технологій і платформ (інтерактивні словники, спільні документи, інтерактивні дошки, ментальні карти, мультимедійні презентації, віртуальні тури, блокчейн, доповнена і віртуальна реальність, відкриті освітні платформи для дистанційного навчання та вивчення іноземних мов, мовні курси, програми спілкування, засоби віртуальної реальності тощо). Теоретичні положення, одержані результати та висновки дослідження використовуються та можуть бути застосовані у підготовці майбутніх фахівців туристичної галузі, у розробленні навчальних і робочих програм навчальних дисциплін, навчально-методичних матеріалів для викладачів і студентів з метою формування й удосконалення професійної компетентності засобами інноваційних технологій.Item Підготовка майбутніх вихователів до професійної діяльності в умовах інклюзивного навчання у закладах дошкільної освіти(Вінниця : ВДПУ, 2023) Сорочан, М. П.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 015 Професійна освіта. – Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Вінниця, 2023. Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми підготовки майбутніх вихователів до професійної діяльності в умовах інклюзивного навчання в закладах дошкільної освіти (ЗДО). У процесі дослідження проаналізовано сучасний стан підготовки майбутніх вихователів до професійної діяльності в інклюзивному освітньому середовищі. Здійснений аналіз нормативних документів та публікацій показав, що реалії сьогодення, пов’язані із зміною законодавчої бази, освітньої парадигми та зростання інтегративності освітнього простору, відкритість і швидкозмінність якого, спонукає заклади вищої освіти до пошуку та реалізації нових моделей і технологій організації підготовки майбутніх вихователів до професійної діяльності. Розкрито сутність та зміст готовності майбутніх вихователів до інклюзивного навчання як результату професійної підготовки та виявлено, що діагностика сформованості готовності майбутніх вихователів до роботи в ІОС може бути забезпеченою застосуванням мотиваційного (мотиваційна готовність до роботи з дітьми з ООП), операційного (знання, уміння та навички створення, підтримки та розвитку здорового, безпечного (фізично та психологічно), розвивального ІОС), проєктувального (здатність розробляти та впроваджувати нові зразки інклюзивної практики), морально-етичного (емоційний інтелект, комунікативна толерантність, самоконтроль, самоорганізація та партнерська взаємодія з усіма учасниками освітнього процесу) компонентів та відповідних показників, до кожного з яких визначено рівні (високий, середній, достатній, низький) сформованості означеної готовності. Спроєктовано модель підготовки майбутніх вихователів до інклюзивного навчання в ЗДО, що побудована як узагальнена система та відображає функціональні та структурні зв’язки між цільовим, процесуально- технологічним та діагностично-результативним блоками. Теоретичною основою побудови та реалізації моделі служать ідеї та положення діяльнісного, особистісно орієнтованого, компетентнісного, міждисциплінарного, інтегрованого та ін. підходів, а також педагогічні умови підготовки до професійної діяльності: формування інклюзивної компетентності майбутніх вихователів; наскрізне застосування викладачами ЗВО інноваційних технологій у процесі викладання дисциплін професійної та практичної підготовки; розроблення та впровадження тренінгової програми «Формування готовності до організації навчання дітей із особливими освітніми потребами». Розроблено та апробовано алгоритм застосування організації проєктної діяльності на основі інтегрованого підходу до процесу навчання відповідно до таксономії Блума, який включає наступні етапи: визначення мети та цілей проєктної діяльності; загальних та фахових компетентностей; особливостей розвитку інтелектуальних здібностей відповідно до мети проєкту та таксономії Блума; розроблення та впровадження навчальних засобів та технологій на основі когнітивного колеса Блума; проведення рефлексії проєктувальної діяльності з урахуванням особливостей здійснення групової взаємодії та співробітництва в процесі інклюзивного навчання. Обґрунтовано, що формування готовності майбутніх вихователів до інклюзивного навчання повинно відбуватися в умовах організованого освітнього процесу, за умови переосмислення технології проведення усіх видів занять та систематичного застосування інноваційних технологій. Так як професійна підготовка здобувачів вищої освіти стає більш реальною і цілеспрямованою, коли застосовуються не репродуктивні, а інноваційні технології (моделювання педагогічних ситуацій та професійної діяльності; технології групової роботи, інтегрованого та контекстного навчання, розвитку критичного мислення, проєктування індивідуального корекційно освітнього маршруту, підтримки дослідницького навчання (IBL); розроблення портфоліо (персонального сайту) педагога закладу дошкільної освіти із застосуванням цифрових технологій; SMART-технології; кейс- коучинг; електронний коучинг; техностратегія; онлайн-обмін досвідом), основою для яких слугує моделювання освітніх, квазіпрофесійних, науково- дослідницьких та соціально-значимих ситуацій професійної діяльності в ІОС, їхнє обговорення, аналіз та оцінювання, проведення майстер класів, дискусій, мозкових штурмів, ділових та рольових ігор, тренінгів, коучингу, проєктної діяльності тощо, що дозволяє майбутнім вихователям засвоїти предметні та соціальні аспекти інклюзивного навчання, ту систему відносин і проблем, які характерні для інклюзивного освітнього середовища ЗДО. Розроблено та впроваджено тренінгову програму «Формування готовності до організації навчання дітей із особливими освітніми потребами», яка складалася з трьох модулів: «Розуміння інклюзії», «Особистісна готовність та відповідальність», «Практична діяльність», реалізація якої забезпечувала поєднання традиційних технологій та оволодіння методами вирішення квазіпрофесійних завдань на основі активного використання інноваційних технологій. Проведення міні-лекцій, майстер-класів, мозкових штурмів, ділових і рольових ігор та різних інтерактивних вправ, які імітували майбутню професійну діяльність, ставило студентів у визначену професійну роль, дозволяло їм самостійно i творчо застосовувати набуті компетентності, приймати аргументовані рішення, вчитися брати на себе відповідальність за їх виконання та наслідки, що забезпечувало комплексну підготовку студентів до роботи в умовах інклюзивного навчання в ЗДО. Узагальнення результатів теоретичного аналізу та дослідно- експериментальної роботи й аналіз даних методами математичної статистики підтвердили гіпотезу про те, що готовність майбутніх вихователів до професійної діяльності в умовах інклюзивного навчання в ЗДО має позитивну динаміку, якщо забезпечити реалізацію визначених у дослідженні педагогічних умов. Наукова новизна і теоретичне значення дослідження буде полягати в тому, що: ‒ уперше визначено та теоретично обґрунтовано педагогічні умови (формування інклюзивної компетентності майбутніх вихователів; наскрізне застосування викладачами ЗВО інноваційних технологій у процесі викладання дисциплін професійної та практичної підготовки; розроблення та впровадження тренінгової програми «Формування готовності до організації навчання дітей із особливими освітніми потребами»); вмотивовано і представлено модель підготовки майбутніх вихователів до професійної діяльності в умовах інклюзивного навчання із застосуванням інноваційних технологій; ‒ визначено структуру готовності, компоненти (мотиваційний, операційний, проєктний, морально-етичний), схарактеризовано показники та рівні (високий, середній, достатній та низький) готовності майбутніх вихователів до професійної діяльності в умовах інклюзивного навчання в ЗДО; ‒ уточнено зміст понять «готовність», «готовність до діяльності», «інклюзивна компетентність» та розкрито термінологічний апарат дослідження: «готовність майбутніх вихователів до професійної діяльності в умовах інклюзивного навчання в ЗДО», «інклюзивна компетентність майбутніх вихователів»; ‒ подальшого розвитку набули форми та методи підготовки майбутніх вихователів до професійної діяльності в умовах інклюзивного навчання в ЗДО. Практичне значення дослідження полягає в тому, що в процесі роботи розроблено та впроваджено в освітній процес методику формування готовності студентів до реалізації інклюзивного навчання із застосуванням інноваційних технологій (моделювання педагогічних ситуацій та професійної діяльності; технології групової роботи, інтегрованого та контекстного навчання, розвитку критичного мислення, проєктування індивідуального корекційно освітнього маршруту, підтримки дослідницького навчання (IBL); розроблення портфоліо (персонального сайту) педагога закладу дошкільної освіти із застосуванням цифрових технологій; SMART-технології; кейс- коучинг; електронний коучинг; техностратегія; онлайн-обмін досвідом); укладено навчально-методичний посібник, розроблено та впроваджено тренінгову програму «Формування готовності до організації навчання дітей із особливими освітніми потребами»; навчально-методичне забезпечення для керівників, викладачів і здобувачів закладів вищої освіти, працівників закладів дошкільної освіти щодо підготовки майбутніх вихователів до професійної діяльності в умовах інклюзивного навчання в ЗДО. Методика підготовки майбутніх вихователів до професійної діяльності в умовах інклюзивного навчання, навчальні та дидактичні матеріали можуть використовуватися в освітньому процесі педагогічних закладів вищої освіти України з метою підготовки фахівців зі спеціальності 012 «Дошкільна освіта» та вчителів різних спеціальностей до професійної діяльності в умовах інклюзивного навчання у закладах освіти, післядипломній освіті, підвищенні кваліфікації та перепідготовки кадрів задля формування та розвитку готовності педагогічних працівників до роботи в інклюзивному освітньому середовищі. Результати і матеріали дисертаційної роботи можуть використовуватися з метою подальшого дослідження проблеми підготовки майбутніх вихователів до впровадження інклюзивного навчання в освітньому процесі закладів освіти різних рівнів акредитації; для розроблення освітньо- виховних програм, навчально-методичних посібників, методичних рекомендацій для вихователів, фахівців команди психолого-педагогічного супроводу та батьків вихованців ЗДО.Item Формування культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов в умовах змішаного навчання(Вінниця : ВДПУ, 2023) Коровій, Дар’я МиколаївнаДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (PhD) за спеціальністю 015 Професійна освіта. – Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Міністерство освіти і науки України, Вінниця, 2023. У дисертації представлено результати теоретичного та експериментально перевіреного дослідження формування культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов в умовах змішаного навчання. Аналіз вітчизняної та зарубіжної філософської, культурологічної, психолого-педагогічної літератури дав змогу окреслити необхідність і важливість формування культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов в умовах змішаного навчання. Освітній процес тісно пов’язаний із культурою, є невід’ємним її елементом, тому підготовка культурологічно компетентного вчителя пов’язана із низкою суперечностей та передбачає вирішення низки проблем, що виникають між інтеграційними та полікультурними процесами сучасного освітнього середовища, недостатнім рівнем культурологічної підготовки студентів та впровадженням її у професійну діяльність; необхідністю впровадження та використання засобів змішаного навчання в освітньому процесі та недостатністю науково-методичного інструментарію забезпечення формування культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов в умовах змішаного навчання; між домінувальними вимогами до професійної майстерності сучасного вчителя та обмеженою увагою до формування культурологічної компетентності у майбутніх учителів іноземних мов в умовах змішаного навчання; вимогами до розробки та впровадження викладачами фахових дисциплін змішаного навчання та їх педагогічною майстерністю. З’ясовано, що формування культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов в умовах змішаного навчання є обов’язковим етапом професійного становлення майбутнього фахівця. Окреслено процес інтеграції культурологічної компетентності у професійну компетентність майбутніх учителів іноземих мов. Узагальнено теоретичні підходи до витлумачення понять «компетенція», «компетентність», «культура», «культурологічна компетентність», «змішане навчання», «інновація в освіті», «інноваційні технології» та висвітлено проблематику і сутність культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов. Через призму багатогранності підходів науковців щодо досліджуваного поняття сформовано авторське визначення «культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов» як наявність знань, що створюють сприятливі умови для швидкої інкультурації та соціалізації у полікультурному просторі, охоплюють національні та культурні надбання, уможливлюють орієнтування особистості у міжкультурному соціумі та демонстрацію готовності майбутнього вчителя до діалогу культур в умовах міжкультурної глобалізації. Культурологічна компетентність є фаховою необхідністю в освітньому процесі та сприяє набуттю досвіду інтегрувати культурологічні процеси у професійний простір, де майбутній учитель стає посередником між культурою та учнем. Культурологічна компетентність майбутнього учителя іноземих мов визначаємо як складний процес, що формується на базових компетентностях до яких входить загальнокультурна та культурна компетентності, що розвиваються упродовж життя. У структурі культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов було виокремлено такі компоненти: мотиваційний, емоційно-оцінний, особистісно-професійний, соціокультурний. Усі компоненти є взаємозалежними та взаємопов’язаними складовими культурологічної компетентності. Мотиваційний компонент характеризуємо як бажання удосконалення подальшої професійної діяльності через комплекс культурологічних та фахових знань, умінь та навичок, що стимулюють потребу у самореалізації. Емоційно-оцінний компонент визначаємо як створення таких психологічних умов в освітньому процесі, що сприятимуть підготовці до майбутньої професії через подолання труднощів у пізнавальній діяльності, контролювання результатів своєї діяльності та самооцінювання власного розвитку. Особистісно-професійний компонент слугує інструментом, що формує здатність майбутнього учителя до запровадження інноваційних технологій в освітній простір через процес саморозвитку та креативності у професійній діяльності. Основою соціокультурного компонента є знання вітчизняної та світової культури, звичаїв та традицій різних народів, які уможливлять вихід майбутнього учителя іноземних мов за межі рідної культури та його посередництво між власною та іншою культурами, проте без втратити своєї етнічної ідентичності. Для діагностики виявлення сформованості культурологічної компетентності виокремлено критерії, показники та рівні. За критерії формування культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов в умовах змішаного навчання взято компоненти: мотиваційний, емоційно-оцінний, особистісно-професійний, соціокультурний. Відповідно до розроблених критеріїв та показників було виділено три умовних рівні сформованості культурологічної компетентності: креативний (високий), практичний (середній), теоретичний (початковий). Запропоновану градацію використано під час педагогічного експерименту. Формування культурологічної компетентності є складним неперервним процесом набуття майбутнім учителем іноземних мов соціальних та культурних навичок, що інтегруються у професійний саморозвиток. Ефективність формування культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов в умовах змішаного навчання залежить від упровадження в освітній процес методологічних підходів, до який доцільно віднести діяльнісний, системний, культурологічний, компетентнісний та голістичний підходи. Усі підходи взаємопов’язані та доповнюють один одного. Для ефективного функціонування освітньої галузі та формування професійно необхідних компетентностей здобувачів вищої освіти необхідні відповідні організаційно-педагогічні умови. У процесі формування культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов в умовах змішаного навчання організаційно-педагогічні умови визначаються як об’єднуючий компонент, що консолідує технології, методи та засоби навчання, методологічні підходи, зміст та форми освітнього процесу і забезпечує комфортне перебування студента в освітньому просторі ЗВО та високу результативність формування культурологічної компетентності. Організаційно-педагогічними умовами формування культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов в умовах змішаного навчання визначено: забезпечення психологічного комфорту та вмотивованості учасників освітнього процесу для отримання культурологічних знань у процесі формування культурологічної компетентності; заохочення майбутніх педагогів до самоосвіти та саморозвитку у процесі удосконалення культурологічних знань з національної культури та вивчення культурних особливостей інших народів; інтегрування культурологічних знань у професійну сферу майбутніх учителів іноземних мов у процесі використання традиційних та інноваційних технологій навчання в умовах змішаного навчання. Реалії нашого часу вимагають від освітнього процесу кардинальних змін та впровадження нових підходів у навчанні. Новітні технології потребують запровадження інновацій, пов’язаних із аудиторним та дистанційним навчанням, і міксування цих двох форм. Змішане навчання є запорукою ефективності сучасної освіти. Позитивний вплив на формування культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов відбувається за умови використання змішаного навчання із використанням традиційних та інноваційних технологій. Впровадження інновацій в освіті – це процес, що побудований на студентоцентричному підході із застосуванням методів та технологій навчання, які мають значний вплив на удосконалення педагогічної системи і є гнучкими до модернізації в освіті, техніці та культурі. Він реалізується через призму творчого та культурологічного розвитку особистості. Базою інноваційних методів та технологій в освіті є традиційні тенденції у викладанні, що органічно поєднуються із застосуванням педагогічних та технологічних новинок для результативності в засвоєнні знань. Упровадження інновацій в освіті відбувається за допомогою інноваційних методів і технологій. Впровадження іноваційних технологій – це інтегративний процес, що за допомогою дифузії нововведень у традиційне навчання дозволяє учасникам освітнього процесу задовольнити свої професійні, соціокультурні та когнітивні запити, удосконалювати і модернізувати уміння та навички, які проєктуватимуться на подальшу професійну самоактуалізацію. Інноваційні методи навчання можна розглядати як спосіб отримання знань та необхідної для професійної досконалості інформації за допомогою освітньої діяльності, що сприятиме креативному мисленню, гнучкості до сприйняття інновацій, психологічній стійкості, позбавленню професійних, соціальних та культурних стереотипів. Позитивний результат формування культурологічної компетентності забезпечує використання змішаного навчання як такої форми організації отримання знань, за якої використовується як очне, так і електронне навчання задля досягнення найкращого результату та забезпечення потреби здобувачів освіти. Змішане навчання (англ. blended learning) – визначаємо як форму організації отримання знань, за якої використовується як очне, так і електронне навчання задля досягнення найкращого результату та забезпечення потреби здобувачів освіти, це гармонійне поєднання підходів до організації освітнього процесу, яке розширює можливості та компенсує недоліки окремих систем навчання. Найбільш розповсюдженою технологією змішаного навчання вважають технологію «перевернутого навчання», яка поділяється на типи: типовий перевернутий клас; орієнтований на дискусію перевернутий клас; сфокусований на демонстрації перевернутий клас; псевдоперевернутий клас; груповий перевернутий клас; віртуальний перевернутий клас; «перевернутий» викладач. Для реалізації організаційно-педагогічних умов у процесі формування культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов в умовах змішаного навчання використовувалися традиційні методи (лекції, семінари, практичні заняття, колоквіуми); інноваційні технології (рольові та психологічні ігри, вивчення конкретних ситуацій, заняття з елементами тренінгу, метод «Six Thinking Hats», метод «Fishbone») та засоби навчання (мультимедійні презентації, аудіо/відеоконтент; онлайн-бібліотеки; онлайн-опитування; віртуальні дошки; сервіси Google; Meet; Zoom). Структурно-функціональна модель формування культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов в умовах змішаного навчання складається із трьох блоків: теоретично-цільового, дидактично-методологічного та результативного – з такими структурними компонентами: мета; методологічні підходи; змішане навчання, яке включає в себе аудиторні та дистанційні заняття, самостійну роботу; традиційні методи навчання; інноваційні технології; засоби навчання; структурні компоненти культурологічної компетентності, що є критеріями; рівні культурологічної компетентності (креативний, теоретичний, практичний), від яких залежить позитивна динаміка формування культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов. Організаційно-педагогічні умови слугують об’єднувальним компонентом моделі. Ефективність запропонованої структурно-функціональної моделі формування культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов в умовах змішаного навчання перевірена методом математичної статистики (критерій згоди Колмогорова-Смірнова) із достовірністю результатів 95%. Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає у тому, що уперше: - теоретично визначено та обґрунтовано організаційно-педагогічні умови формування культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов в умовах змішаного навчання (забезпечення психологічного комфорту та вмотивованості учасників освітнього процесу для отримання культурологічних знань у процесі формування культурологічної компетентності; заохочення майбутніх педагогів до самоосвіти та саморозвитку у процесі удосконалення культурологічних знань з національної культури та вивчення культурних особливостей інших народів; інтегрування культурологічних знань у професійну сферу майбутніх вчителів іноземних мов у процесі використання традиційних та інноваційних технологій навчання в умовах змішаного навчання); - виокремлено компоненти культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов в умовах змішаного навчання (мотиваційний, емоційно-оцінний, особистісно-професійний, соціокультурний); - розроблено критерії діагностики сформованості культурологічної компетентності (критерії (мотиваційний, емоційно-оцінний, особистісно-професійний, соціокультурний), показники та рівні (креативний, теоретичний, практичний) сформованості культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов в умовах змішаного навчання; - спроєктовано та реалізовано структурно-функціональну модель формування культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов в умовах змішаного навчання; - удосконалено методику реалізації організаційно-педагогічних умов та зміст змішаного навчання у процесі вивчення фахових дисциплін через призму культурологічних знань; забезпечення мотивування студентів до вивчення вітчизняної та світової культури; реалізацію підходів до поглибленого вивчення культурологічних основ майбутніми вчителями та здатності інтегрування цих знань у професійну діяльність; забезпечення умов для розвитку інкультурації у процесі змішаного навчання із комплексним використання традиційних та інноваційних методів і технологій навчання; - уточнено сутність понять «культурологічна компетентність майбутніх учителів іноземних мов», «змішане навчання», «інновація в освіті», «інноваційні технології»; - подальшого розвитку набули заняття в умовах змішаного навчання із застосуванням інноваційних методів і технологій у процесі формування культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов. Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у тому, що впроваджено у практику методику реалізації організаційно-педагогічних умов формування культурологічної компетентності в умовах змішаного навчання із використанням традиційних та інноваційних методів і технологій навчання, занять з елементами тренінгу, ігрових технологій, методів «Six Thinking Hats» та «Fishbone»; розроблено науково-педагогічний інструментарій, що презентовано у наукових міжнародних виданнях Web of Science з метою підвищення ефективності формування культурологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов. Матеріали дисертації можуть використовуватися у процесі професійної підготовки майбутніх учителів у закладах вищої педагогічної освіти з метою удосконалення культурологічних основ під час проведення занять в умовах змішаного навчання.Item Теоретичні і методичні засади підготовки майбутніх учителів технологій до інноваційної педагогічної діяльності(Вінниця, 2019) Шевченко, Л. С.; Шевченко, Л. С.; Shevchenko, L. S.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 015 – професійна освіта (спеціалізація: 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти). – Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Міністерство освіти і науки України, Вінниця, 2019. У дисертації науково аргументовано й розроблено концептуально-методологічні засади підготовки майбутніх учителів технологій до інноваційної педагогічної діяльності. Доведено, що їхня підготовка набуває ефективності, якщо здійснюється відповідно до визначених теоретичних і методичних засад дослідження, із врахуванням основних напрямів реформування системи вищої педагогічної освіти в контексті інноваційного розвитку України. Розкрито сутність і зміст готовності майбутніх учителів технологій до інноваційної педагогічної діяльності, визначено компоненти (мотиваційний, когнітивний, діяльнісно-технологічний та креативно-рефлексивний), критерії, показники та рівні її сформованості. Обґрунтовано педагогічні умови підготовки майбутніх учителів технологій до інноваційної педагогічної діяльності; теоретично розроблено та експериментально перевірено компонентну модель професійно орієнтованого освітнього середовища педагогічного ЗВО та структурно-функціональну модель підготовки майбутніх учителів технологій до інноваційної педагогічної діяльності. Експериментально перевірено та підтверджено методами математичної статистики ефективність поетапного впровадження методики підготовки майбутніх учителів технологій до інноваційної педагогічної діяльності через застосування розробленого методичного забезпечення та вдосконалення змісту, форм, методів і засобів освітньої взаємодії суб’єктів і об’єктів освітнього процесу в умовах спеціального професійно орієнтованого освітнього середовища педагогічного ЗВО.Item Теоретичні і методичні засади підготовки майбутніх учителів технологій до інноваційної педагогічної діяльності(Вінниця, 2019) Шевченко, Л. С.; Шевченко, Л. С.; Shevchenko, L. S.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 015 – професійна освіта (спеціалізація: 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти). – Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Міністерство освіти і науки України, Вінниця, 2019. У дисертації науково аргументовано й розроблено концептуально-методологічні засади підготовки майбутніх учителів технологій до інноваційної педагогічної діяльності. Доведено, що їхня підготовка набуває ефективності, якщо здійснюється відповідно до визначених теоретичних і методичних засад дослідження, із враху¬ванням основних напрямів реформування системи вищої педагогічної освіти в контексті інноваційного розвитку України. Розкрито сутність і зміст готовності майбутніх учителів технологій до інноваційної педагогічної діяльності, визначено компоненти (мотиваційний, когнітивний, діяльнісно-техноло¬гіч¬ний та креативно-рефлексивний), критерії, показники та рівні її сформованості. Обґрунтовано педагогічні умови підготовки майбутніх учителів технологій до інноваційної педагогічної діяльності; теоретично розроблено та експериментально перевірено компонентну модель професійно орієнтованого освітнього середовища педагогічного ЗВО та структурно-функціональну модель підготовки майбутніх учителів технологій до інноваційної педагогічної діяльності. Експериментально перевірено та підтверджено методами математичної статистики ефективність поетапного впровадження методики підготовки майбутніх учителів технологій до інноваційної педагогічної діяльності через застосування розробленого методичного забезпечення та вдосконалення змісту, форм, методів і засобів освітньої взаємодії суб’єктів і об’єктів освітнього процесу в умовах спеціального професійно орієнтованого освітнього середовища педагогічного ЗВОItem Підготовка майбутніх фахівців фізичної культури до правового забезпечення професійної діяльності(Вінниця, 2011) Кусій, Мирослава Ігорівна; Кусий, М. И.; Kusiy, M. I.У дисертації розглянуто психолого-педагогічні аспекти підготовки фахівців пожежно-рятувальної служби, проведено аналіз розвитку професійної освіти в умовах впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, визначено перспективні напрями впровадження інноваційних технологій у вищих навчальних закладах Міністерства надзвичайних ситуацій України. Розроблено і теоретично обґрунтовано модель та схарактеризовано організаційно-педагогічні умови ефективної професійної підготовки фахівців пожежно-рятувальної служби, а саме: побудова навчально-виховного процесу з метою розвитку професійно важливих якостей фахівців пожежно-рятувальної служби; впровадження активних та інтерактивних технологій навчання у викладання дисциплін професійної та практичної підготовки; застосування інноваційних інформаційно-комунікаційних технологій. Експериментально перевірено педагогічну ефективність запропонованої методики. За результатами досліджень укладено методичний посібник, методичні рекомендації з проблеми дослідження для працівників ВНЗ МНС.Item Формування культури самостійної роботи майбутіх учителів математики засобами інноваційних технологій(Вінниця, 2016) Соя, Олена Миколаївна; Соя, Е. Н.; Soya, O. M.Дисертація присвячена дослідженню проблеми формування культури самостійної роботи майбутніх учителів математики засобами інноваційних технологій. Вперше визначено поняття «культура самостійної роботи майбутнього учителя математики», охарактеризовано структурні компоненти, розроблено критерії, показники та рівні її сформованості. У дисертації розроблено та описано модель формування культури самостійної роботи майбутніх учителів математики, виокремлено й теоретично обґрунтовано педагогічні умови: формування стійкої мотивації до самостійної роботи у майбутніх учителів математики освітнього ступеня «Бакалавр»; активізація аудиторної самостійної роботи студентів напряму підготовки «Математика*» в навчально-інформаційному середовищі педагогічного ВНЗ; оптимізація позааудиторної самостійної роботи майбутніх учителів математики за допомогою інноваційних технологій в освіті. Створено й апробовано навчально-методичний супровід їх реалізації засобами інноваційних технологій.Item Формування культури самостійної роботи майбутіх учителів математики засобами інноваційних технологій(Вінниця, 2016) Соя, Олена Миколаївна; Соя, Е.Н.; Soya, O. M.Дисертація присвячена дослідженню проблеми формування культури самостійної роботи майбутніх учителів математики засобами інноваційних технологій. Вперше визначено поняття «культура самостійної роботи майбутнього учителя математики», охарактеризовано структурні компоненти, розроблено критерії, показники та рівні її сформованості. У дисертації розроблено та описано модель формування культури самостійної роботи майбутніх учителів математики, виокремлено й теоретично обґрунтовано педагогічні умови: формування стійкої мотивації до самостійної роботи у майбутніх учителів математики освітнього ступеня «Бакалавр»; активізація аудиторної самостійної роботи студентів напряму підготовки «Математика*» в навчально-інформаційному середовищі педагогічного ВНЗ; оптимізація позааудиторної самостійної роботи майбутніх учителів математики за допомогою інноваційних технологій в освіті. Створено й апробовано навчально-методичний супровід їх реалізації засобами інноваційних технологій.