Автореферати та дисертації
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/8a546e8e-ce81-4d78-8825-2906a414b663
Browse
8 results
Search Results
Item Педагогічні умови формування цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів у педагогічних закладах вищої освіти : дис. на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки.(2024) Севастьянова, М. С.У дисертації досліджено проблему формування цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів у педагогічних закладах вищої освіти. Встановлено, що цифровізація як тренд сучасного світового розвитку посіла чільне місце в освіті. Цифрові технології – це не лише інструмент, а й середовище життя сучасної людини, котра розкриває нові можливості: навчання у зручний час і місці, безперервна освіта, можливості формувати індивідуальні освітні траєкторії, з користувачів електронних ресурсів стати їх створювачами. Однак, таке середовище вимагає від едагогів інноваційного підходу до організації освітнього процесу, одержання нових компетентностей для роботи в цифровому освітньому середовищі. Констатовано, що в таких умовах система педагогічної освіти має забезпечити підготовку випускника, який володіє високим рівнем сформованих цифрових професійних компетентностей. Здійснено аналіз теоретичних засад формування умов цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів у процесі навчання у вищому навчальному закладі. На підставі аналізу наукової літератури висвітлено досвід вітчизняних та зарубіжних учених щодо професійної підготовки майбутніх фахівців в умовах цифровізації освіти. Визначено актуальні вимоги держави до професійної підготовки вчителів початкових класів. Узагальнено результати проведеного анкетування, що уможливили виявлення основних проблем підготовки майбутніх учителів початкових класів, до яких віднесено: труднощі під час пошуку достовірної інформації; складність відбору програмного забезпечення та вивчення актуальних систем, що використовуватимуться в подальшій професії; проблеми у застосуванні цифрових технологій під час розв'язання власних завдань професійного зростання (дистанційні курси, веб-конференції, онлайн-семінари). Проаналізовано зміст ключових понять дослідження «цифровізація освіти», «педагогічна освіта», «інформаційно-комунікаційні технології», «цифрова компетентність», «компетенції» та «компетентність», «цифрова грамотність» та «цифрова культура». Запропоновано авторське визначення поняття цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів як базової, системної характеристики особистості, що відтворює її теоретичну та практичну здатність до використання цифрових технологій у процесі втілення методів навчання здобувачів освіти у вищому навчальному закладі. Визначено структуру цифрової компетентності майбутнього вчителя початкових класів, яка складається з таких компонентів: інформаційно-комп’ютерного, інформаційно-когнітивного інформаційно-методичного. Розроблено та обґрунтовано структурно-функціональну модель формування цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів у процесі професійної підготовки. Охарактеризовано основні принципи формування цифрової компетентності: цілісності, науковості, наступності, культуровідповідності, єдності групового й індивідуального навчання; єдності теоретичної та практичної діяльності. Із метою максимальної ефективності формування цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів запропоновано мікродидактичний комплексний метод організації засвоєння інформації майбутніми вчителями, який дозволяє здійснювати фахову підготовку здобувачів освіти на репродуктивному, продуктивному та творчому рівнях. Цей метод розглянуто, як алгоритм окремих дій спрямованих на навчання щодо майбутньої діяльності та передбачає засвоєння здобувачами освіти знань, умінь, навичок (розв’язування проблемних ситуацій за допомогою інноваційних педагогічних технологій, виконання спеціальних вправ для уміння формувати міжпредметну інтеграцію в майбутній професійній діяльності, участь у дидактичних іграх та тренінгах). Визначено та проаналізовано педагогічні умови, що сприяють результативності процесу формування цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів: підвищення мотивації студентів до вивчення дисциплін інформаційно-комунікаційного циклу; удосконалення змісту навчання здобувачів освіти в процесі міжпредметної інтеграції дисциплін на основі цифровізації; використання інноваційних педагогічних технологій у навчанні майбутніх учителів початкових класів. Встановлено, що основною метою педагогічних умов є формування в студентів мотивації та позитивного ставлення до системного використання цифрових технологій у майбутній професійній діяльності. Уточнено діагностично-критеріальну базу педагогічної діагностики мотиваційного процесу при формуванні цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів, що логічно співвідноситься з прийомами формування пізнавальних мотивів, а саме: пізнавально-евристичні (індукції, дедукції, евристики); інтегративні, що активізують знання майбутніх учителів, орієнтують їх на самостійне розв'язання завдань (кросворди, лабіринти, ребуси, криптограмами тощо); сугестивні прийоми впливу (сприяють зняттю психічної напруженості, при необхідності – нейтралізації негативної мотивації до окремих предметів у процесі навчання, активізації самостійності навчання за допомогою педагогічного навіювання і релаксації, самонавіювання, самонастроювання). Реалізація педагогічних умов і моделі формування цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів здійснювалась в межах дослідно-експериментальної роботи, яка проходила в два етапи: констатувальний та формувальний. Результати педагогічного експерименту, засвідчили підвищення рівня сформованості чотирьох критеріїв (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісний та оцінно-рефлексивний) в респондентів ЕГ. Визначена динаміка відмінностей у рівнях сформованості критеріїв обох дослідних груп зумовила виокремлення важливості педагогічних умов у формуванні цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів. Аналіз наслідків застосування системи моніторингу продемонстрував необхідність мотивування майбутніх учителів, тому що мотивація є компенсуючим фактором за невисокого рівня інтелектуальних здібностей або наявності необхідних знань, умінь та навичок. За рівних можливостей спрямованість на успіх (мотивація успіху) надає майбутньому вчителеві більш високу продуктивність, ніж мотивація уникнення невдачі. Під час констатувального етапу педагогічного експерименту в результаті аналізу анкет і тестів щодо визначення рівня сформованості цифрової компетентності підтвердилось положення про низький рівень сформованості цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів. Результати сформованості цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів продемонстрували, що в ЕГ і КГ спостерігалась позитивна динаміка сформованості цифрової компетентності. Для ЕГ характерним є високий рівень формування цифрової компетентності, а для КГ – середній. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що: вперше теоретично розроблено й обґрунтовано педагогічні умови формування цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів у педагогічних закладах вищої освіти (підвищення мотивації студентів до вивчення дисциплін інформаційно-комунікаційного циклу, удосконалення змісту навчання здобувачів освіти в процесі міжпредметної інтеграції дисциплін навчального плану на основі цифровізації, використання інноваційних педагогічних технологій у навчанні майбутніх учителів початкових класів); структуру інформаційної та цифрової компетентності майбутніх учителів початкової школи, яка містить інформаційно-когнітивний, інформаційно-методичний та інформаційно-комп’ютерний компоненти, що дозволяє системно формувати в майбутніх учителів початкової школи цифрову компетентність; структурно-функціональну модель формування цифрової компетентності майбутніх учителів початкової школи, котра містить змістово-технологічний і контрольно-результативний блоки, що побудовані на основі використання структури інформаційної цифрової компетентності та комплексного методу організації засвоєння інформації майбутніми вчителями початкової школи, що дозволило підвищити рівень формування цифрової компетентності; – уточнено понятійно-категоріальний апарат дослідження та етапи формування готовності майбутнього вчителя початкових класів до використання цифрових технологій в професійній діяльності; – подальшого розвитку набули методика формування готовності майбутніх учителів початкових класів до використання цифрових освітніх ресурсів з урахуванням особливостей професійної діяльності вчителя початкової школи: поліфункціональності, поліпредметності, врахування особливості вікової категорії молодших школярів. Практичне значення полягає в розробці й упровадженні в освітній процес методики формування готовності майбутніх учителів початкових класів до використання цифрових освітніх ресурсів; розроблені та апробовані засоби діагностики сформованості у майбутнього вчителя початкових класів готовності до використання цифрових освітніх ресурсів; розроблені та впроваджені методичні рекомендації «Формування цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів у процесі професійної підготовки» для студентів спеціальності «Початкова освіта».Item Розвиток творчого потенціалу майбутніх учителів іноземних мов у процесі професійної підготовки.: дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософії за спеціальністю 015 Професійна освіта(Вінниця : ВДПУ, 2024) Шліхтенко, Ю. В.Проведений аналіз сучасних наукових підходів до визначення понять «творчість» і «творчий потенціал особистості» дав змогу розглядати професійну підготовку майбутніх учителів іноземних мов як певний процес опанування професійними компетентностями у контексті розвитку творчого потенціалу здобувачів освіти. Уточнено теоретичну сутність поняття «творчий потенціал майбутніх учителів іноземних мов» як інтегративного утворення, сукупність ув’язаних в систему природних та набутих якостей, що проявляються через здібності, уміння, психічні процеси, способи діяльності й мислення та дозволяють майбутнім учителям іноземних мов нестандартно вирішувати освітні завдання, спрямовані на формування творчої особистості майбутніх учнів, набуття ними в найбільш ефективний спосіб максимального результату в навчанні іноземних мов. З’ясовано, що під час навчання іноземних мов суттєвим є не тільки рівень здобутих знань і практичних умінь, а й розвиток творчого потенціалу здобувачів освіти, структура якого складається з компонентів: мотиваційно- ціннісного, емоційно-когнітивного, комунікативно-діяльнісного та особистісно-рефлексивного. На підставі структури творчого потенціалу майбутніх учителів іноземних мов виокремлено критерії його розвитку (мотиваційно-ціннісний, когнітивно-діяльнісний, особистісно-рефлексивний) та їх показники. В експериментальній частині дослідження для оцінювання результатів виокремлено рівні (високий, середній, низький) розвитку творчого потенціалу здобувачів освіти у галузі навчання іноземних мов. Створено модель реалізації педагогічних умов розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів іноземних мов, яка містить цільовий, змістово-діяльнісний, діагностичний та результативний блоки. У цій моделі реалізуються наступні педагогічні умови: 1) залучення майбутніх учителів іноземних мов до розроблення дидактичних матеріалів, що містять матеріали творчого характеру; 2) упровадження імерсивних технологій як інтерактивних засобів фахової підготовки майбутніх учителів іноземних мов, спрямованих на розвиток та реалізацію творчого потенціалу у студентів; 3) забезпечення ціннісного ставлення до розвитку та реалізації творчого потенціалу під час аудиторної роботи на основі моделювання творчих професійно-орієнтованих завдань Доведено ефективність реалізації педагогічних умов під час професійної підготовки, а саме: залучення майбутніх учителів іноземних мов до розроблення дидактичних матеріалів, сприяє опануванню самостійною творчою діяльністю, налаштовує студентів на творчу працю і надає змогу впровадити дидактичні матеріали в самостійну педагогічну діяльність; упровадження імерсивних технологій значно розширює педагогічні форми й методи навчання, розвиває мовні уміння та навички мовлення, створює емоційний та емпатичний фон навчання за допомогою ігрових елементів, вдосконалює творчі здібності, креативне сприйняття, творче мислення; забезпечення ціннісного ставлення до розвитку та реалізації творчого потенціалу під час аудиторної роботи передбачає моделювання професійно орієнтованих завдань, де студенти відчувають успіх в наслідок прояву творчих здібностей, підвищує мотивацію студентів до прояву своїх творчих здібностей у процесі навчання іноземних мов. Визначено питання організації та проведення експериментальної роботи й діагностичний інструментарій динаміки розвитку творчого потенціалу під час професійної підготовки, проаналізовано результати констатувального та формувального етапів експерименту. Експериментально доведено ефективність реалізації визначених педагогічних умов розвитку творчого потенціалу у майбутніх учителів іноземних мов і моделі їх реалізації у професійній підготовці. Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає у тому, що вперше: – виокремлено та обґрунтовано педагогічні умови розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів іноземних мов у фаховій освіті: залучення майбутніх учителів іноземних мов до розроблення дидактичних матеріалів, що містять матеріали творчого характеру; упровадження імерсивних технологій як інтерактивних засобів фахової підготовки майбутніх учителів іноземних мов, спрямованих на розвиток та реалізацію творчого потенціалу у студентів; забезпечення ціннісного ставлення до розвитку та реалізації творчого потенціалу під час аудиторної роботи на основі моделювання творчих професійно-орієнтованих завдань. – створено і представлено модель реалізації педагогічних умов розвитку творчого потенціалу здобувачів освіти у сфері навчання іноземних мов у професійній підготовці; – визначено компоненти (мотиваційно-ціннісний, емоційно-когнітивний, комунікативно-діяльнісний особистісно-рефлексивний), критерії, показники та схарактеризовано рівні (високий, середній, низький) готовності до розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів іноземних мов під час професійної підготовки; уточнено поняття «творчий потенціал майбутніх учителів іноземних мов»; критерії, показники та рівні виявлення досліджуваного феномену; подальшого розвитку набули структура компонентів та показники розвитку творчого потенціалу під час професійної підготовки у майбутніх учителів іноземних мов; методи й засоби професійної підготовки студентів. Практичне значення дослідження полягає у тому, що: запропоновано методику діагностування розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів іноземних мов, що може бути реалізована у практиці вищої школи; розроблено теми лекційних та семінарських занять для розвитку творчого потенціалу здобувачів освіти у галузі вивчення іноземних мов, які можуть бути використані для удосконалення організації освітнього процесу закладів вищої освіти під час їх професійної підготовки. Науково-методичні матеріали щодо розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів іноземних мов можуть бути корисними для підготовки педагогічного складу та інших організаторів освітнього процесу. Висвітлені у досліджені питання можуть стати у пригоді для розвитку творчого потенціалу студентів іншої професійної спрямованості.Item Формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва у процесі професійної підготовки(Вінниця : ВДПУ, 2023) Слободиська, О. А.Дисертаційне дослідження присвячено проблемі формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва у процесі професійної підготовки. Актуальність теми зумовлена процесами глобалізації та інтеграції України до світового та європейського освітнього простору. У роботі визначено сутнісні характеристики феномену соціокультурної компетентності майбутнього вчителя музичного мистецтва, до яких віднесено такі: історично обумовлений зміст категорії соціокультурної компетентності, коли кожен історичний період транслює певні соціокультурні цінності засобами різних видів мистецтва; ціннісний характер соціокультурної компетентності, що забезпечує особистісну інтеріоризацію культурних та соціальних цінностей; особистісний характер соціокультурної компетентності, що характеризує здатність особистості до міжкультурної взаємодії та виявляється як інтегральна здатність до самореалізації та культурного самовизначення. Поняття «соціокультурна компетентність майбутнього вчителя музичного мистецтва» потрактовується як: одна із ключових компетентностей, що полягає у здатності вчителя музичного мистецтва застосовувати музично-теоретичні та мистецько-фахові знання й уміння для налагодження міжкультурної взаємодії у професійному освітньому середовищі та забезпечувати практичне застосування соціокультурних знань у професійно-педагогічних ситуаціях міжкультурного мистецького спілкування. Соціокультурна компетентність вчителя музичного мистецтва є складовою його професійно-особистісного саморозвитку, що забезпечує здатність дотримуватися національних та загальнолюдських цінностей та уміння використовувати набутий творчий досвід у процесі викладання дисциплін музичного мистецтва та позанавчальній мистецькій діяльності. До основних компонентів досліджуваного поняття віднесено такі: культурний (знання культури, історії, релігії, традицій, норм та правил етикету різних країн); комунікативний (вміння користуватися вербальними і невербальними засобами комунікації); мотиваційно-ціннісний (мотивація до міжкультурної взаємодії, толерантність); соціальний (усвідомлення необхідності побудови соціально-педагогічного процесу на основі взаємодії його основних суб’єктів); діяльнісний (наявність стійких способів соціокультурної поведінки). Визначено характерні аспекти соціокультурної компетентності як складової професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва: соціальний як здатність до співпраці, взаєморозуміння, визначення власної соціальної ролі, наявність громадянських цінностей; культурний як усвідомлення міжкультурних відмінностей, готовність до спільного існування різних культур; комунікативний як уміння будувати діалог з представниками інших культур; інтерактивний як здатність до налагодження соціокультурного процесу; фасилітативний як уміння використовувати соціокультурні уміння у фасилітативної діяльності; рефлексивний як розуміння основ педагогічної рефлексії; перцептивний як система базових знань про особливості соціокультурної поведінки людей. Виокремлено специфічні особливості формування соціокультурної компетентності у професійній підготовці майбутніх учителів музичного мистецства, це: здійснення єдності педагогічної та музичної діяльності; створення умов для самовизначення та усвідомлення соціокультурної суб’єктності; забезпечення інтеграції навчальних дисциплін культурологічного та мистецького циклів, впровадження інтегрованих курсів; забезпечення єдності різних видів професійної діяльності вчителя музичного мистецтва, що включає музикознавчу, педагогічну, хормейстерську, концертмейстерську, лекторську, виконавську, вокальну. Узагальнено соціокультурні функційні домінанти музичного мистецтва, важливі для формування досліджуваної компетентності, такі як: прикладна; релаксаційна; сугестивна; гедоністична; компенсаторна; катарсична; естетична; виховна; комунікативна; пізнавальна ; світоглядна. Досліджено досвід формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва у зарубіжних країнах та виявлено, що соціокультурний напрям у вищій освіті в державах ЄС полягає у забезпеченні вільного міжкультурного спілкування шляхом визнання унікальності та цінності всіх культур, формування толерантності, свободи вибору, гендерної рівності, демократії та культурного різноманіття. Ключовими позиціями реалізації програми європейського соціокультурного розвитку є: забезпечення міжкультурних обмінів, оцінка їх впливу, мобільність, інтеграція мігрантів; розвиток культурного туризму, підтримка творчих інновацій в освіті, робота з музичним сектором у містах та регіонах; сприяння міжнародним культурним відносинам, посилення співпраці у галузі культурної спадщини. Розроблено модель формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва у процесі професійної підготовки, що містить такі блоки: концептуально-цільовий блок, структурними елементами якого є мета, завдання, пріоритетні дидактичні принципи та методологічні підходи, що забезпечують ефективне формування соціокультурної компетентності; операційно-творчий блок моделі, що містить педагогічні умови, методичне забезпечення та етапну методику формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва; діагностично-результативний блок моделі містить критерії, показники та рівні сформованості соціокультурної компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва. Методологічною основою процесу формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва визнано такі підходи: компетентнісний; особистісно-орієнтований; соціокультурний; аксіологічний; системний; діяльнісний; праксеологічний. У контексті дисертаційного дослідження було обрано такі принципи: культуровідповідності; зв’язку навчання з життям; індивідуалізації; єдності навчання і виховання; міцності знань, умінь і навичок; емоційності. У роботі обгрунтовано педагогічні умови формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва в процесі професійної підготовки, до котрих віднесено такі: створення соціокультурного освітнього середовища у процесі співтворчості викладачів і студентів; формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва шляхом інтеграції національно-культурних особливостей та міжнародного мистецького досвіду; забезпечення сформованості соціокультурних навичок у майбутніх учителів музичного мистецтва через використання інформаційних технологій та інтерактивних методів навчання. У процесі експериментального дослідження розроблено та впроваджено етапну методику реалізації педагогічних умов формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва у процесі професійної підготовки, котра включала три етапи: мотиваційно- цільовий, інформаційно-когнітивний та діяльнісно-результивний. На першому мотиваційно-цільовому етапі увага була сконцентрована на впровадженні першої педагогічної умови – створення соціокультурного середовища у процесі співтворчості викладачів і студентів та розвитку показників мотиваційно-ціннісного критерію. На цьому етапі застосовувалися: індивідуальні та групові форми роботи з «Постановки голосу», «Хорового диригування»; ознайомлення з кращими зразками вокальних і хорових творів вітчизняних композиторів, обробками українських пісень, знайомство з творами європейських композиторів; методико- виконавський аналіз вокальних творів для розвитку ціннісних орієнтацій, усвідомлення змісту музичних творів; онлайн-зустрічі студентів, викладачів й випускників із заслуженими та народними артистами України, науковцями. На інформаційно-когнітивному етапі застосування методики увагу було зосереджено на другій педагогічній умові – формування соціокультурної компетентності шляхом інтеграції національно-культурних особливостей та міжнародного мистецького досвіду та ефективного розвитку показників інформаційно-когнітивного критерію соціокульурної компетентності. Методика включала: лекції-обговорення; інтерактивні завдання й ігри, спрямовані на формування соціокультурної компетентності; створення мультимедійних презентацій, артбуків, ментальних мап; створення арт- проєктів; організація українського театру ляльок, вертепних скриньок, музичного оформлення спектаклів; розвиток співацьких навичок специфічними методами: концентричним, фонетичним, методом мисленнєвого співу, вільних особистих аналогій. Реалізовано масштабний мистецький проєкт «Віртуальний хор в Україні», мета котрого полягала у творчій співпраці музикантів різних міст і країн, транскордонній комунікації та подолання наслідків ізоляції, створення умов для самовираження. Методичний супровід третьої педагогічної умови – забезпечення сформованості соціокультурних навичок у майбутніх учителів музичного мистецтва через використання інформаційних технологій та інтерактивних методів навчання зреалізовувався на третьому творчому етапі. До методичного забезпечення було віднесено: використання традиційних та інноваційних методів навчання фахових дисциплін; мікрогрупові консультації, тьюторські лекції, підготовка до публічних виступів через розвиток акторської майстерності; імітуючі вправи; метод виступів у форматі TED, де студенти могли уявити себе коучами, артистами, викладачами музики, композиторами; веб-квести, дистанційний конкурс вокального мистецтва «Вокальні універсалії», Всеукраїнська студентська олімпіада з музичного мистецтва; презентації музично-педагогічних проєктів. Відповідно до авторського визначення сутності та структури поняття «формування соціокультурної компетентності майбутнього вчителя музичного мистецтва» виокремлено такі критерії та показники: мотиваційно- ціннісний критерій з показниками – інтерес до ознайомлення з національною культурою та культурними цінностями інших народів; потреба у вдосконаленні й культурному саморозвитку, професійній самореалізації в аспекті соціокультурній діяльності; прагнення до збагачення власного соціокультурного досвіду; інформаційно-когнітивний критерій з показниками – рівень розвиненості категоріально-понятійного фонду, необхідного для здійснення соціокультурної діяльності; володіння знаннями щодо взаємозв’язків вітчизняної культури з культурами інших народів; усвідомлення морально-етичних норм, стилів міжособистісних взаємин, правил культури поведінки та спілкування у сучасному середовищі; рефлексивно-комунікативний критерій з показниками – здатність до вербального та невербального міжкультурного спілкування й міжкультурної взаємодії; толерантне ставлення до культурних традицій інших народів, здатність до емпатії та культурної самоідентифікації; здатність до організації культурно-освітніх заходів з урахуванням культурних особливостей різних національностей; рефлексія щодо результатів власного мистецького та соціокультурного розвитку; діяльнісно-результативний критерій з показниками – здатність до аналізу та інтерпретації соціокультурного освітнього досвіду діячів музичного мистецтва; використання базових соціокультурних знань в процесі створення та презентації мистецьких творчих проєктів. Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що: - вперше визначено та обґрунтовано педагогічні умови формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва у процесі професійної підготовки (створення соціокультурного освітнього середовища у процесі співтворчості викладачів і студентів; формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва шляхом інтеграції національно-культурних особливостей та міжнародного мистецького досвіду; забезпечення сформованості соціокультурних навичок у майбутніх учителів музичного мистецтва через використання інформаційних технологій та інтерактивних методів навчання); виокремлено компоненти соціокультурної компетентності майбутнього вчителя музичного мистетцва (культурний, комунікативний, мотиваційно-ціннісний, соціальний, діяльнісний); визначено критерії (мотиваційно-ціннісний, інформаційно- когнітивний, рефлексивно-комунікативний, діяльнісно-результативний) та рівні (високий, середній, низький) сформованості досліджуваної компетентності; розроблено модель формування соціокультурної компетентності майбутнього вчителя музичного мистецтва у процесі професійної підготовки; - уточнено сутність поняття «соціокультурна компетентність майбутнього вчителя музичного мистецтва»; - набули подальшого розвитку новітні освітні технології, інтерактивні форми й методи навчання, спрямовані на формування соціокультурної компетентності майбутнього вчителя музичного мистецтва у процесі професійної підготовки. Практичне значення результатів дослідження полягає у: розробці та впровадженні у професійну підготовку майбутніх учителів музичного мистецтва етапної методики реалізації педагогічних умов формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва; розширенні репертуару творів, обраних для слухового та зорового аналізу; впровадженні спецкурсу «Соціокультурна компетентність майбутніх учителів музичного мистецтва»; розробленні навчально-методичного супроводу для викладання фахових дисциплін професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва у процесі професійної підготовки та доповненні їх змісту темами соціокультурного спрямування. Результати дослідження можуть бути використані у системі професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва.Item Формування професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі засобами інноваційних технологій(Вінниця : ВДПУ, 2023) Чепелевська, М. М.; Chepelevska, M. M.У дисертації проаналізовано сучасний стан підготовки фахівців туристичної галузі засобами інноваційних технологій. На основі аналізу публікацій науковців у галузі освіти та практиків туристичної індустрії визначено суперечності очікування роботодавців та реального стану підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі, сформульовано і обґрунтовано педагогічні умови, розроблено модель формування професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі засобами інноваційних технологій. Упродовж останніх десятиліть важливе місце у світовій економіці посідає туристична галузь, що тісно пов’язана з різними галузями економіки. До професійної компетентності майбутніх фахівців завжди була прикута увага вітчизняних та закордонних дослідників. Темою для обговорення в їхніх дослідженнях є досягнення професіоналізму фахівців основних галузей, за допомогою яких можна підвищити рівень економіки країни. У затвердженому Стандарті вищої освіти першого бакалаврського рівня вищої освіти за спеціальністю 242 «Туризм» чітко зазначена інтегральна компетентність: здатність комплексно розв’язувати складні професійні задачі та практичні проблеми у сфері туризму і рекреації як в процесі навчання, так і в процесі роботи, що передбачає застосування теорій і методів системи наук, котрі формують туризмознавство, і характеризуються комплексністю та невизначеністю умов, яка у Стандарті вищої освіти другого (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю 242 «Туризм» спрямована на здатність розв’язувати складні задачі дослідницького та/або інноваційного характеру у сфері туризму і рекреації. Дослідження поняття професійної компетентності показало, що це цілісне особистісне утворення, що складається з комплексу якостей та особливостей особистості. Науковці трактують поняття професійної компетентності по-різному, але основна сутність цього поняття полягає в ступені відповідності якісних характеристик особистості до ефективного здійснення діяльності та досягнення найкращих результатів. Аналіз структури професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі дозволив виокремити її компоненти, серед яких основними є: пізнавальний, проєктувальний, конструктивний, організаторсько-практичний, комунікативний, аналітичний, діагностичний, естетичний та рефлексивний. Усі ці компоненти формують професійну компетентність майбутнього фахівця туристичної галузі, тобто здатність застосовувати набуті знання, вміння та навички для розв’язання поставлених завдань і виконання професійних обов’язків. Дослідження наукових джерел підтвердило, що формування фахівця нового типу для туристичної галузі є актуальною потребою. Виходячи з аналізу наукових публікацій, практики роботи туристичних організацій, аналізу нормативних документів та освітніх програм, визначено низку суперечностей між: − дидактичними можливостями технологій дистанційного навчання, що реалізуються в освітньому процесі закладів вищої туристичної освіти, і розрізненими, недостатньо методологічно, організаційно і методично обґрунтованими спробами інтеграції технологій дистанційного навчання у практику підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі; − необхідністю використовувати у професійній діяльності цифрові технології та недостатнім забезпеченням закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку майбутніх фахівців туристичної галузі навчально- методичними ресурсами, зокрема електронними, з метою формування та вдосконалення навичок використання цифрових технологій у теоретичному навчанні та практичній підготовці; − необхідністю володіння іноземною мовою для професійної комунікації з закордонними колегами і недостатнім рівнем підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі з іноземної мови. На основі моделювання професійної освіти майбутніх фахівців туристичної галузі, визначення необхідних педагогічних умов, розробки показників, критеріїв і рівнів професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі створено модель формування професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі засобами інноваційних технологій як цілісного педагогічного феномену, що містить у собі мету, зміст, форми й технології реалізації, педагогічні умови; зміст, що відображає специфіку досліджуваного явища, а також кінцевий результат – високий рівень сформованості професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі. Традиційно до складу моделі формування професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі віднесено кілька основних компонентів, серед яких: мотиваційно-цільовий, методологічно-змістовий, організаційно-технологічний, оцінювально-результативний. Під час визначення критеріїв формування професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі засобами інноваційних технологій враховано те, що впровадження нових сучасних технологій, комп'ютеризація підприємств туристичної галузі, зростання конкуренції в індустрії туризму, викликають посилення вимог до якості професійної підготовки фахівців з туризмознавства. Упровадження дистанційних технологій в освітній процес спрямоване на формування таких компетенцій як: комунікативні (безпосереднє спілкування і за допомогою засобів мережі), інформаційні (пошук інформації з різних джерел та можливість її критичного осмислення), самоосвіти (вміння навчатись самостійно). Використовуючи технології дистанційного навчання, 5 здобувачі вищої освіти зможуть розвивати творчі та інтелектуальні здібності за допомогою відкритого й вільного використання всіх освітніх ресурсів і програм, включно з наявними в Інтернеті. Сучасність вимагає висококваліфікованих фахівців, які можуть вільно користуватися цифровими технологіями та ефективно їх застосовувати у професійній діяльності. Підготовка таких фахівців означає створення умов для набуття якісних знань та формування вмінь використовувати цифрові технології для ефективного розв’язання професійних завдань. Використання цифрових технології у закладах вищої освіти (ЗВО) дозволить задовольнити потреби в кваліфікованому персоналі на робочих місцях, а також підвищити рівень академічної підготовки, розширити та вдосконалити загальні та спеціальні (фахові) компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі. Умови ринкової економіки і тенденції до євроінтеграції вимагають від майбутніх фахівців туристичної галузі глибоких теоретичних знань і практичних навичок фахової діяльності, а також високого рівня володіння іноземною мовою. Враховуючи те, що знання іноземної мови є все частіше необхідною умовою для працевлаштування, її вивчення вважається невід’ємною складовою частиною професійної підготовки сучасного фахівця туристичної галузі. Оскільки мова є засобом спілкування, то навчанню іноземній мові властивий комунікативно-орієнтований та професійно- орієнтований характер, адже майбутні фахівці туристичної галузі повинні бути готовими до здійснення ділових і партнерських контактів, налагодження міжнародних професійних зв’язків, участі в міжнародних презентаціях, промо-заходах, а також до вивчення іноземного досвіду в професійній діяльності. Запропонована модель формування професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі засобами інноваційних технологій, визначені й обґрунтовані педагогічні умови дозволяють конкретизувати і схарактеризувати змістовий, процесуальний і контролювальний аспекти 6 професійного навчання, що спрямоване на якісну підготовку майбутніх фахівців туристичної галузі засобами інноваційних технологій. Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: – вперше визначено педагогічні умови формування професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі засобами інноваційних технологій (використання засобів дистанційного навчання для підготовки фахівців туристичної галузі; застосування цифрових технологій у професійній підготовці фахівців туристичної галузі; поглиблене вивчення іноземної мови для професійної комунікації); обґрунтовано та представлено модель формування професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі засобами інноваційних технологій; – уточнено поняття «професійна компетентність» майбутніх фахівців туристичної галузі, компоненти, критерії і рівні професійної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі; – набули подальшого розвитку форми, методи та засоби професійної підготовки фахівців туристичної галузі у закладах освіти засобами інноваційних технологій. Практичне значення дослідження полягає в тому, що в процесі роботи створено дистанційний курс з навчальної дисципліни «Основи туризмознавства» на основі використання цифрових технологій (розроблено для здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) рівня галузі знань 24 «Сфера обслуговування» спеціальності 242 «Туризм» освітньо-професійна програма «Туризм» на основі повної загальної середньої освіти), розроблено методичні рекомендації щодо застосування інноваційних технологій у професійній підготовці майбутніх фахівців туристичної галузі, дидактичні матеріали до проведення занять на основі використання сучасних інноваційних технологій і платформ (інтерактивні словники, спільні документи, інтерактивні дошки, ментальні карти, мультимедійні презентації, віртуальні тури, блокчейн, доповнена і віртуальна реальність, відкриті освітні платформи для дистанційного навчання та вивчення іноземних мов, мовні курси, програми спілкування, засоби віртуальної реальності тощо). Теоретичні положення, одержані результати та висновки дослідження використовуються та можуть бути застосовані у підготовці майбутніх фахівців туристичної галузі, у розробленні навчальних і робочих програм навчальних дисциплін, навчально-методичних матеріалів для викладачів і студентів з метою формування й удосконалення професійної компетентності засобами інноваційних технологій.Item Підготовка майбутніх фахівців сестринської справи в умовах цифровізації освіти медичних коледжів(Вінниця : ВДПУ, 2023) Ільніцька, Т. С.; Ilnytska, T. S.У процесі дослідження здійснено аналіз філософської, психологічної, педагогічної та методичної літератури, який засвідчив, що проблема підготовки майбутніх фахівців сестринської справи в умовах цифровізації освіти є актуальною та своєчасною в світлі реформ вітчизняної медичної галузі. Дисертація чітко структурована, містить науковий апарат дослідження: мету, предмет, об’єкт, завдання, наукову новизну та практичне значення, джерельну базу та методи дослідження. У дисертації здійснено аналіз нормативно-правових документів різних напрямів: освітнього (Закони України «Про освіту» (2017), «Про вищу освіту» (остання редакція 2021), «Про повну загальну середню освіту» (2020), «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування інтегрованих інформаційних систем у сфері освіти» (2022), Положення про Національну освітню електронну платформу (2018), Положення про Національну освітню електронну платформу (2018), Концепція реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року (2019); Положення про електронні освітні ресурси (2019), Стратегія розвитку вищої освіти в Україні на 2021–2031 роки (2020), Концепція розвитку природничо-математичної освіти (STEM-освіти) (2020)); медичного (Концепція розвитку електронної охорони здоров’я (2020), Концепція розвитку електронної охорони здоров’я (2020)) та інформаційного (Закони України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» (2007), «Про кібербезпеку» (2017), Концепція розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки та плані заходів щодо її реалізації (2018), Положення про електронний підручник (2018), Національна стратегія Індустрії 4.0 (2019); Концепція розвитку цифрових компетентностей до 2025 року (2021), Опис рамки цифрових компетентностей громадян України (2021), Положення про Єдиний державний веб-портал цифрової освіти «Дія. Цифрова освіта» (2021), Національна стратегія із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 р. (2023)) тощо. В указаних документах інформаційно- комунікаційні та цифрові компетентності визначено як ключові. Тому головним завданням освітніх інституцій є розвиток цифрових компетентностей чинних і майбутніх фахівців, у тому числі працівників сфери охорони здоров’я. Аналіз науково-педагогічної літератури з теми дослідження, а також вивчення практичного досвіду Центрів первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД) дали можливість констатувати, що комплексне застосування цифрових технологій дозволить підвищити якість підготовки студентів. Про якісний рівень підготовки свідчить здатність фахівця медичної галузі застосовувати цифрові компетентності у процесі розв’язання багатопрофільних професійних завдань. З метою об’єктивного висвітлення проблеми підготовки майбутніх медичних сестер до професійної діяльності в умовах цифровізації освіти медичних коледжів уточнено змістову характеристику ключових понять дослідження, а саме: «готовність», «підготовка», «професійна підготовка», «інформація», «медична інформація», «інформаційні технології», «інформаційно-комунікаційні технології», «цифрові технології», «компетентності», «інформаційно-освітнє середовище (ІОС)» тощо. Сформульоване авторське визначення поняття «інформаційно-освітнє середовище медичних коледжів», що потрактовується нами, як динамічна система інформаційно-комунікаційних, навчально-методичних, організаційно- правових та управлінських складових, що дозволяють організувати освітній процес в умовах цифровізації освіти. Обґрунтовано функції ІОС медичного коледжу (освітня, розвивальна, інформаційна, рефлексивна, соціалізації), виокремлено основні характеристики кожної. Запропоновано авторську модель ІОС медичних коледжів в умовах цифровізації освіти, яка містить основні компоненти: електронний контент, комунікація та ІТ-інфраструктура закладу освіти, що пов’язані між собою змістовими компонентами та спільним результатом. Останній полягає у підготовці компетентних, конкурентоздатних майбутніх медичних сестер та покращення надання освітніх послуг в умовах цифровізації освіти. В основі моделі ІОС медичних коледжів лежать положення особистісно орієнтованого, компетентнісного, міждисциплінарного та інтегрованого підходів. Аналіз педагогічної, методичної, спеціальної літератури з підготовки медичних сестер у медичних коледжах, аналіз досвіду передових викладачів цих коледжів, аналіз досвіду своїх колег по Вінницькому фаховому медичному коледжі імені акад. Д. К. Заболотного, власний ретроспективний досвід викладання фахових дисциплін у медичному коледжі дозволили створити та сформулювати такі педагогічні умови: формування мотивації до майбутньої професійної діяльності студентів медичних коледжів у теоретичній і практичній підготовці; поетапне формування готовності до професійної діяльності в медичній галузі майбутніх медичних сестер; наскрізне застосування цифрових інформаційно-комунікаційних технологій у підготовці медичного персоналу. Перша педагогічна умова реалізовувалась в межах викладання дисциплін загального та професійного циклів з використанням ІКТ у вигляді лекцій, вебінарів, прямого ефіру в соціальних мережах, конференціях в Zoom, Googlmeet. У процесі проведення аудиторних занять та самостійної роботи студентам пропонувалась робота з цифровими медичними додатками (My Skin Anatomy (3D модель шкіри людини), Teach Me Anatomy (мобільний довідник з анатомії), Easy Anatomy – Atlas & Quizzes (Атлас і Вікторини), Daily Anatomy: Flashcard Quizzes to Learn Anatomy – флешкарти з анатомії, Bacteria VR 3D – моделі бактерій, Musculoskeletal Pro Consult – вивчення опорно-рухового апарату, MCQ Basic Microbiology – вікторина з мікробіології тощо). Друга педагогічна умова впроваджувалась в процесі аудиторної (лекції, практичні та лабораторні заняття, практична підготовка) та позааудиторної роботи (проблемні гуртки, науково-дослідницька діяльність, тренінги, науково- практичні конференції, самостійна робота студентів тощо). Третя педагогічна умова реалізовувалась в межах вивчення таких дисциплін «Основи медичної інформатики» та з фахових дисциплін: «Медсестринство в хірургії», «Медсестринство у внутрішній медицині» та ін. Лабораторні роботи виконувались в пакетах MS Word, MS Excel, MS Access, MS Power Point, що надавали можливість їх творчого використання. Така методика навчання передбачала активне використання ІКТ для розв’язання практико- орієнтованих завдань та дозволяла сформувати у студентів такі професійні навички: організація власної діяльності, вибір типових методів і способів виконання професійних завдань, пошук і використання інформації, необхідної для ефективного виконання професійних завдань, роботу в команді тощо. Висвітлено методику підготовки майбутніх медичних сестер з використанням освітнього блогу, в якому розміщуються: освітні фільми, відкриті задачі, що пропонуються для самостійної чи командної роботи, завдання для індивідуального виконання чи виконання в малих групах, лабораторні та практичні роботи, що включають в себе інтерактивні елементи web 2.0: кросворди, тести, логічні схеми, аудіо- відеоматеріали тощо. Описано методику взаємодії викладача та студентів за допомогою цифрових технологій, під час реалізації якої враховувалась психологічна підтримка, емоційна та інтелектуальна ситуація в групі. В процесі виробничої підготовки перед здобувачами ставились завдання з використанням медичних цифрових систем за місцем проходження практики. Визначена структура підготовки студентів медичного коледжу в умовах цифровізації освіти, що складається із взаємопов’язаних компонентів: психологічну підготовку, інтеграцію цифрових технологій в базові та професійні дисципліни, включення цифрових технологій у теоретичну та практичну підготовку, використання мережі Інтернет і електронних навчальних посібників. Установлено, що діагностика сформованості готовності майбутніх медичних сестер в умовах цифровізації освіти обумовлена наявністю відповідних етапів, що мають свої структурні компоненти: професійно- орієнтаційний (спонукальний, настановчий та аксіологічний компоненти), гносеологічний (когнітивний, операційно-маніпулятивний та емоційно- вольовий компоненти); корегувальний (аналітико-синтетичний, практико- орієнтований, рефлексивний компоненти). Залежно від сили та характеру прояву готовності визначено три рівні: високий, середній та низький. Розроблена й описана методика підготовки студентів медичних коледжів до професійної діяльності з використанням цифрових технологій у період навчальних та виробничих практик. Представлена структура персонального методичного комплексу студента на період виробничих практик; описана методика організації студентів і викладача в мережі Інтернет, розроблена й описана технологія створення індивідуальної освітньої траєкторії здобувачів освіти на період навчальних та виробничих практик у медичному коледжі. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що: - вперше обґрунтовано, створено та експериментально перевірено педагогічні умови, що забезпечують ефективність процесу підготовки майбутніх медичних сестер до професійної діяльності в умовах цифровізації освіти (формування мотивації до майбутньої професійної діяльності студентів медичних коледжів у теоретичній і практичній підготовці; поетапне формування готовності до професійної діяльності в медичній галузі майбутніх медичних сестер; наскрізне застосування інформаційно-комунікаційних технологій у підготовці молодших медичних фахівців і бакалаврів медицини); - удосконалено змістове наповнення та навчально-методичне забезпечення фахових дисциплін з метою підвищення ефективності підготовки здобувачів освіти в медичних коледжах; - подальшого розвитку набули зміст, форми і технології підготовки майбутніх медичних сестер до професійної діяльності в умовах цифровізації освіти. Практичне значення полягає в тому, що запропонована авторська методика підготовки медичних сестер до ефективної професійної діяльності в умовах цифровізації освіти може бути реалізована під час теоретичного та практичного навчання в фахових передвищих медичних закладах освіти. Розроблена методика зумовлена специфікою діяльності в галузі медицини, містить характеристику поетапної та наскрізної професійної підготовки майбутніх медичних сестер в процесі викладання дисциплін: «Інформатика», «Основи медичної інформатики», «Медсестринство в педіатрії», «Медсестринство у внутрішній медицині», «Основи біологічної фізики та медична апаратура». Створено та описано зміст електронних посібників, розроблені завдання практичного спрямування, подані алгоритми розв’язання практичних завдань тощо. У процесі дослідження розроблені, підготовлені методичні рекомендації для викладачів і здобувачів освіти на тему: «Підготовка майбутніх медичних сестер до професійної діяльності в умовах цифровізації освіти медичних коледжів». Матеріали дослідження можуть бути використані під час підготовки лекційних, практичних, лабораторних занять у фахових і вищих медичних закладах освіти; в межах курсів підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників, під час написання курсових та дипломних робіт тощо.Item Тенденції професійної підготовки вчителів у педагогічних університетах України в умовах євроінтеграції(Київ, 2020) Лазаренко, Наталія Іванівна; Лазаренко, Наталья Ивановна; Lazarenko, Natalia IvanovnaДинамічні процеси, що відбуваються в Європі і світі, зумовлюють необхідність відповідних змін у системі освіти нашої держави. У дисертації доведено, що в умовах глобалізаційних процесів освіта є основним чинником соціально-економічного розвитку. Обґрунтовано положення щодо впливу ціннісно-смислових потенціалів глобалізаційних та євроінтеграційних процесів на модернізацію педагогічної освіти в Україні; схарактеризовано особливості професійної підготовки вчителя у контексті європейських інтеграційних процесів та здійснено міждисциплінарний аналіз проблеми інтеграції педагогічної освіти України в європейський простір. Доведено, що різновекторні завдання розвитку Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, максимально враховують заявлені у стратегії основні тенденції професійної педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу, а стратегічний план його розвитку в умовах євроінтеграції базується на трьох системотвірних компонентах: місії (організація діяльності університету на засадах особистісно орієнтованої парадигми та нової методології розвитку сучасної освіти, яка є синтезом цивілізаційного, культурологічного, особистісного, діяльнісного, діалогічного, компетентнісного, праксеологічного, комунікативного, інтеграційного та інформаційного методологічних підходів), візії (створення сприятливого середовища для розвитку особистості; забезпечення якості освіти відповідно до європейських стандартів; формування університетського SMART простору; розвиток наукового потенціалу університету; інтеграція в міжнародний і науковий простір; розвиток корпоративної культури та лідерства як сучасної системи управління університетом; сприяння розвитку студентського самоврядування; створення на базі університету осередків інклюзивної, неформальної та інформальної освіти) та цінностях (національна свідомість, повага до особистості, чесність, довіра, взаємодопомога, доброзичливість, толерантність, відповідальність, активна громадянська позиція, ініціативність, креативність, академічна доброчесність, відкритість, інноваційність, прозорість, неперервне самовдосконалення) учасників освітнього процесу. Концепція дослідження ґрунтується на основних положеннях філософії освіти, педагогіки і психології та їх субдисциплін, зокрема педевтології і порівняльної педагогіки, а також на закономірностях та принципах організації освітнього процесу в педагогічних університетах, що на методологічному, теоретичному й організаційно-методичному рівнях визначають концептуальні засади системи вдосконалення професійної підготовки вчителя в педагогічних університетах України в умовах євроінтеграції. На методологічному рівні систему вдосконалення професійної підготовки вчителів обґрунтовано на засадах феноменологічного, системного, синергетичного, акмеологічного, студентоцентрованого підходів з урахуванням принципів демократизації, гуманізації, культуровідповідності, людиноцентризму, інноваційності, прогностичності та інших принципів організації європейської педагогічної освіти: На теоретичному рівні в основу системи вдосконалення професійної підготовки вчителів покладено положення філософії освіти, педагогічної і вікової психології, педагогіки і педевтології, психопедагогіки, сучасні теорії пізнання й розвитку особистості; концептуальні положення щодо відкритості, розуміння єдиного освітнього простору як ресурсу соціально-економічного та соціокультурного розвитку; прогностичний підхід, що обґрунтовує національні й регіональні проекти модернізації освіти; філософсько-педагогічні засади аналізу проблем міжнародної освіти та порівняльної педагогіки; наукові праці, присвячені сучасним підходам до філософії освіти; теоретико-методологічні засади розвитку професійної педагогічної освіти в Україні; наукові основи педагогічної інноватики, компаративістики і педагогіки вищої школи. На організаційно-методичному рівні основу цієї системи становлять стратегія і концептуальна модель розвитку педагогічного університету в умовах євроінтеграції, обґрунтування яких відбувається з урахуванням визначених професійних вимог до українського вчителя з урахуванням європейських інтеграційних процесів; вивчення сучасних тенденцій і концепцій розбудови педагогічної освіти в країнах ЄС; виявлення особливостей інтеграції педагогічної освіти України в європейський освітній простір; визначення можливостей упровадження конструктивних ідей зарубіжного досвіду в педагогічних університетах нашої держави. У дисертації розкрито основні напрями й виявлено тенденції розвитку професійної підготовки вчителів в країнах Європи а також у педагогічних університетах України в умовах євроінтеграції. Здійснено порівняльно-педагогічний аналіз зарубіжного й українського досвіду розвитку й реформування вищої педагогічної освіти, виявлено прогресивні й конструктивні ідеї професійної підготовки вчителів та концепцій розбудови педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу на засадах нової філософії освіти. Це уможливило виявлення основних тенденцій професійної підготовки вчителя в педагогічних університетах України в умовах євроінтеграції, а саме: зумовленість уніфікації систем, змісту і структур педагогічної освіти на міжнародному рівні як об’єктивної потреби створення єдиного європейського освітнього простору; гуманізація, гуманітаризація професійної підготовки майбутнього вчителя у зв’язку з гуманістичною переорієнтацією суспільної свідомості на світовому рівні; створення сучасної системи професійного відбору майбутніх педагогів як основи формування конкурентоспроможних фахівців із високим рівнем професіоналізму; практикоорієнтована спрямованість педагогічної освіти, пов’язана з урахуванням не лише спеціальності, а й специфіки навчального закладу; взаємозв’язок і взаємозумовленість культурно-історичних, психолого-педагогічних, національних й організаційних засад проєктування та побудови вищої педагогічної освіти; відбір абітурієнтів до педагогічних закладів освіти з урахуванням професійної придатності; функціонування та розвиток системи неперервної (післядипломної) педагогічної освіти з метою постійного підвищення рівня професіоналізму педагогів; поетапне підвищення академічного статусу педагогічної освіти; еволюція програм педагогічної освіти; диверсифікація психолого-педагогічної підготовки; підвищення ролі педагогічної практики. Виявлені тенденції доцільно враховувати у діяльності педагогічних університетів на таких рівнях: макрорівні (система педагогічної освіти) – глобалізація, інтернаціоналізація вищої педагогічної освіти, гуманізація, міжнародна мобільність викладачів і студентів, розширення практики вивчення англійської мови, упровадження альтернативних джерел фінансування, підвищення доступності до вищої освіти, зростання ринкової орієнтації освіти, розподіл фінансування з державного бюджету, актуалізація навчання впродовж життя, нестача вчителів у зв’язку із старінням кадрів; мезорівні (педагогічні університети) – розширення автономії педагогічних університетів, зростання конкуренції між педагогічними університетами, створення систем внутрішнього забезпечення якості вищої освіти, творчого використання інформаційних технологій, поширення дистанційної освіти, створення необхідних умов для здобуття якісної педагогічної освіти, поглиблення міжнародної співпраці університету, запровадження подвійних дипломів; мікрорівні (суб’єкти освітнього процесу) – спільні міжнародні та національні програми, розвиток Soft Skills майбутніх учителів, рейтингове оцінювання науково-педагогічного персоналу, мобільність студентів і науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, запровадження індивідуальних стратегій навчання та професійного розвитку, створення інклюзивного освітнього середовища, представлення університетської спільноти у глобальному просторі наукових комунікацій. На основі аналізу стратегічних напрямів розвитку педагогічних університетів в умовах інтеграції до європейського освітнього та наукового простору обґрунтовано зміст інтернаціоналізації освітньої діяльності педагогічного університету в умовах євроінтеграції. Внутрішня інтернаціоналізація університету передбачає: розширення програм академічної мобільності; підготовку майбутніх учителів, які володіють необхідними компетенціями для життя й успішної професійної діяльності в полікультурному багатомовному середовищі; мобільність освітніх програм та інституційне партнерство; посилення ролі університету як науково-освітнього, культурного й соціально-просвітницького центру регіону; упровадження в освітній процес та наукову діяльність інформаційного освітнього та SMART середовища. Інтернаціоналізація на рівні університету передбачає введення міжнародного аспекту в управління університетом з метою підвищення якості викладання і наукових досліджень та досягнення високого рівня професійної підготовки майбутніх вчителів; модернізацію і підвищення конкурентоспроможності освітніх програм і наукових досліджень; розвиток міжнародної співпраці на основі розширення програм академічного обміну та участь у міжнародних проектах; міжнародну акредитацію освітніх програм з метою інтернаціоналізації підготовки фахівців. Зовнішню інтернаціоналізацію університету забезпечують диверсифікація, більш широке залучення іноземних студентів до навчання в українських університетах; упровадження в освітні програми міжнародного виміру та європейських освітніх стандартів. Розроблено та впроваджено систему вдосконалення професійної підготовки вчителя в педагогічних університетах України в умовах євроінтеграції. Її реалізація сприяє переосмисленню основних напрямів організації освітнього процесу навчального закладу шляхом поглиблення міжнародної співпраці університету, спрямованої на забезпечення європейського вектору розвитку педагогічної освіти та академічної мобільності; модернізації освітнього процесу в умовах оптимізації інформаційного середовища педагогічного університету; розвитку Soft Skills майбутніх учителів в умовах модернізації вищої педагогічної освіти; підготовка педагогів до створення інклюзивного освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами; розширення представництва університетської спільноти у глобальному просторі наукових комунікацій. Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягають у тому, що вперше: ‒ виявлено тенденції професійної підготовки вчителів у педагогічних університетах України в умовах євроінтеграції на методологічному, методичному, технологічному, економічному рівнях; тенденції систематизовано на таких рівнях: макрорівень (система педагогічної освіти), мезорівень (педагогічні університети) та мікрорівень (суб’єкти освітнього процесу); ‒ розроблено стратегію і концептуальну модель розвитку педагогічного університету в умовах інтеграції до європейського освітнього й наукового простору та шляхи їх реалізації на методологічному, змістовому, методичному та управлінському рівнях; ‒ теоретично обґрунтовано, розроблено і впроваджено систему вдосконалення професійної підготовки вчителя в педагогічних університетах України в умовах євроінтеграції (поглиблення міжнародної співпраці університету, спрямованої на забезпечення європейського вектору розвитку педагогічної освіти й академічної мобільності; модернізація освітнього процесу в умовах оптимізації інформаційного середовища педагогічного університету; розвиток Soft Skills майбутніх учителів в умовах модернізації вищої педагогічної освіти; підготовка педагогів до створення інклюзивного освітнього середовища для дітей з особливими потребами; розширення представництва університетської спільноти в глобальному просторі наукових комунікацій); ‒ уточнено зміст педевтологічних положень щодо розвитку педагогічної освіти України у вимірі потреб оновлення і євроінтеграційного руху; удосконалено зміст науково-методичного забезпечення професійної підготовки вчителя в педагогічних університетах України в умовах євроінтеграції; подальшого розвитку набули положення щодо використання діагностичних методик для визначення перспектив розвитку професійної педагогічної освіти в умовах глобалізаційних та євроінтеграційних процесів. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробленні: системи вдосконалення професійної підготовки вчителя в педагогічних університетах України; діагностичного інструментарію розвитку педагогічного університету в умовах інтеграції до європейського освітнього простору; індивідуального рейтингування та рейтингування структурних підрозділів університету (свідоцтво про реєстрацію авторського права № 87836, співавтори В. Костюкевич, А. Коломієць); розробленні структури й основних напрямів діяльності наукової лабораторії педагогічної майстерності викладача вищої школи; підготовці методичних рекомендацій щодо створення й організації діяльності проблемних дослідницьких лабораторій (лабораторія мотивації обдарованої студентської молоді до лідерства, лабораторія педагогічного інсайту: освітні технології ХХІ століття, лабораторія професійного становлення майбутнього вчителя, лабораторія з підготовки студентів, вчителів, батьків до роботи в інклюзивному середовищі, лабораторії педагогічної майстерності), а також історико-педагогічної студії – вітальні та педагогічного клубу «Секрети створення міцної сім’ї», які можуть використовуватися педагогічними університетами та іншими закладами вищої освіти Ураїни. Одержані дослідницькі результати уможливили висновок щодо необхідності поглибленого теоретичного та практичного вивчення таки проблем: реформування педагогічної освіти з урахуванням європейських норм і стандартів, національних культурних та науково-освітніх здобутків; посилення іншомовної підготовки для сприяння розвитку мобільності сучасного педагога; створення моделі європейського педагога нової генерації та умов для його розвитку й самореалізації; оновлення функцій і ключових компетентностей сучасного педагога, їх змісту, критеріїв, показників і рівнів сформованості з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду; моделювання сучасної структури управління науковою роботою в педагогічних університетах; розвиток мережі студентських наукових об’єднань, товариств; употужнення науково-дослідного потенціалу студентів шляхом створення інтерактивного середовища їхнього наукового спілкування та взаємодії тощо. Результати багатолітніх наукових пошуків автора, виявлення тенденцій уможливили теоретично-методологічне обґрунтування перспектив розвитку педагогічної освіти з урахуванням динамічних змін в умовах євроінтеграційних процесів, їх інтенсивності і продуктивності, шляхів вирішення взаємопов’язаних завдань щодо професійної підготовки вчителя в педагогічних університетах України; потенційних ризиків і проміжних результатів модернізації на макрорівні (системи педагогічної освіти), мезорівні (педагогічних університетів) та мікрорівні (суб’єктів освітнього процесу). Здійснене дослідження дозволило визначити перспективні напрями оновлення професійної підготовки майбутнього вчителя на основі випереджувального підходу, що характеризуються цілеспрямованістю і прогностичністю. Подальші наукові пошуки доцільно спрямувати на міждисциплінарне вивчення становлення і розвитку національних систем педагогічної освіти; вивчення історії педевтології як субдисципліни педагогічної науки; дослідження андрагогічних підходів до підготовки сучасного педагогічного персоналу; виявлення особливостей професійного розвитку вчителів в умовах глобалізаційних та євроінтеграційних процесів.Item Підготовка майбутніх учителів англійської мови до профільного навчання старшокласників(Вінниця, 2020) Якименко, П. В.; Yakimenko, P. V.Дослідження присвячено проблемі підготовки майбутніх учителів англійської мови до профільного навчання старшокласників. У роботі обґрунтовано й вивчено теоретичні засади професійної підготовки майбутніх учителів англійської мови до профільного навчання старшокласників. Виконано дефінітивний аналіз ключових понять дисертації: «підготовка», «професійна підготовка», «професійна підготовка майбутнього вчителя англійської мови», «готовність майбутнього вчителя англійської мови до профільного навчання старшокласників». Виокремлено та схарактеризовано аксіологічно-мотиваційний, когнітивний, праксеологічний, професійно-особистісний, творчий і рефлексивний критерії, визначено їхні показники, на основі яких констатовано рівні: високий (творчий), достатній (професійний), середній (передпрофесійний), низький (непрофесійний). Унаслідок аналізу філософської, психологічної, педагогічної, методичної літератури, сучасного стану професійної підготовки майбутніх учителів англійської мови до профільного навчання старшокласників, осмислення практичного педагогічного досвіду закладів вищої освіти, розроблено структурно- функційну модель, а також обґрунтовано педагогічні умови: реалізація компетентнісного підходу в процесі моделювання змісту підготовки майбутніх учителів англійської мови до профільного навчання старшокласників; упровадження інноваційних технологій у процес фахової підготовки майбутніх учителів англійської мови; формування професійної рефлексії в майбутніх учителів англійської мови стосовно готовності до профільного навчання старшокласників.Item Професійна підготовка майбутніх молодших медичних спеціалістів у процесі вивчення фахових дисциплін(Вінниця, 2020) Ілясова, Ю. С.; Iliasova, YuАналіз закордонних і вітчизняних педагогічних, психологічних, медичних, філософських джерел засвідчив, що проблема професійної підготовки майбутніх медичних молодших спеціалістів є актуальною та пріоритетною серед основних завдань медичної освіти України.