Наукова періодика. Матеріали конференцій
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/7d43c975-0e7c-4333-8f81-4c652ece885c
Browse
6 results
Search Results
Item Стан заходів із збереження пам’яток природи республіканського значення в Україні у кінці 1960-х років(Вінниця : ВДПУ, 2024) Маліновська, А.; Романюк, І.У статті на основі архівних джерел та літератури проаналізовано стан справ із збереженням та відновленням пам’яток садово-паркової архітектури України республіканського значення в другій половині 1960-х рр.Item Деструктивна роль Росії у відносинах України та Німеччини (1920-ті роки)(Вінниця : ВДПУ, 2025) Даниленко, В.Мета статті – розкрити деструктивну роль більшовицької Росії у відносинах України та Німеччини в 1920-ті роки. Методологія дослідження органічно випливає із необхідності на конкретно-історичному прикладі показати великодержавну політику Росії щодо України. Найбільш ефективним у цьому сенсі вбачається поєднання методів імагологічного, екстраполяції, порівняльно-історичного, історико-генетичного, кейс-стаді й системного аналізу, деконструкції, узагальнення. Наукова новизна дослідження. На прикладі відносин України та Німеччини показано імперську деструктивну роль Росії, уточнено перебіг обмежень РСФРР у 1920-ті роки діяльності українських представництв за кордоном і зведення нанівець самостійної зовнішньої політики УСРР, розвинуто думку про далекосяжні наслідки російської окупації України. Опрацьовані документи і матеріали дають змогу дійти висновку про системне знищення Росією міжнародної субʼєктності України, навʼязування військовими, дипломатичними, політичними й економічними засобами, за допомогою пропаганди і агітації ідей і практик нерозривного союзу з Росією. Росія прагнула будь-яким чином добитися визнання радянської влади з боку інших держав, зокрема Німеччини, нейтралізувати український національний рух за кордоном, перебрати на себе головну роль в укладанні міжнародних договорів. Деструктивна роль російських більшовиків в українсько- німецьких відносинах в 1920-х роках спиралась на маріонеткову владу УСРР. Уклавши Рапалльський договір з Німеччиною і поширивши його згодом на Україну, Росія отримала можливість вільно розпоряджатися ресурсами України при виході з міжнародної ізоляції, бути єдиним представником псевдосоюзного утворення на міжнародній арені. Зовнішньополітичне відомство УСРР, підпорядковане Москві, служило ударним знаряддям ліквідації дипломатичної місії Української Народної Республіки в Німецькій Державі.Item Українсько-грецькі історичні зв’язки: Вінницький вимір(Вінниця : ТВОРИ, 2025) Завальнюк, К.У статті розглядаються різноманітні за формою та змістом українсько-грецькі історичні зв’язки на землях, що нині входять до складу сучасної Вінницької області, починаючи з VII ст. до н. е. і закінчуючи сьогоденням. Окрім цього, простежується значення для культурного розвитку нашого регіону таких визначних діячів грецького походження, як Г. Артинов, А. Мазаракій, К. Костанді, С. Папа-Афанасопуло та ін.Item Етнічні меншини України: роль греків Приазов'я у формуванні національної ідентичності(Вінниця : ВДПУ, 2024) Пономарьова, І.Метою статті є дослідження ролі греків Приазов’я у формуванні національної ідентичності України, а також аналіз впливу їхньої етнокультурної спадщини на розвиток сучасного українського суспільства. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні історико-етнографічних та культурно-антропологічних підходів, а також використанні інтердисциплінарних методів аналізу, зокрема методів порівняльного аналізу, систематизації та синтезу даних. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше здійснено комплексний аналіз трансформації національної ідентичності греків Приазов’я з моменту їхнього переселення з Криму до сучасного періоду, зокрема в контексті соціально- політичних змін в Україні та впливу зовнішніх факторів, таких як війна на Донбасі. Висновки. У статті визначено, що греки Приазов’я відіграли значну роль у формуванні багатонаціональної ідентичності України. Їхня культурна спадщина, збереження мови та традицій в умовах історичних викликів є прикладом стійкості та адаптивності етнічної меншини в умовах сучасного українського суспільства. Подальші дослідження у цьому напрямку можуть сприяти глибшому розумінню процесів етнічної та національної ідентифікації в Україні.Item Віктор Даниленко, Олександр Даниленко, Олександр Добржанський. Степан Смаль-Стоцький. «Заслужений перед усієї Україною». – Київ: Парламентське видавництво, 2023, 336 с.(Вінниця : ВДПУ, 2024) Мельничук, О.; Романюк, І.Метою статті є аналіз монографії відомих українських сучасних істориків В. Даниленка, О. Добржанського та О. Даниленка, в якій висвітлюється життя, діяльність академіка Степана Йосиповича Смаль-Стоцького, відомого українського культурного і громадсько-політичного діяча, педагога, вченого славіста, який зробив вагомий внесок у розвиток української історії, літературознавства, журналістики. Професор Чернівецького і Українського вільного університету у Празі. Почесний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Депутат буковинського сейму і австрійського парламенту. В 1918 р. став одним із перших академіків Української академії наук. Посол Західноукраїнської Народної Республіки у Чехословаччині. Засновник і перший президент Української Могилянсько-Мазепинської академії наук. Автор шкільних підручників з рідної мови, а також наукових розвідок про І. Франка, Ю. Федьковича, І. Котляревського, Т. Шевченка та ін. Він залишив для науковців обширне листування, багаті інформацією спогади.Item Етноісторичні мотиви (сюжети) в музичному мистецтві України другої половини 18 – початку 19 століття(Вінниця : ВДПУ, 2024) Кривошея, І.Метою статті є дослідження етноісторичних мотивів у музичному мистецтві України другої половини 18 – початку 19 століття з аналізом народної творчості та її впливу на розвиток оркестрових, хорових та індивідуальних музичних виступів. У статті розглянуто культурні та соціальні зміни цієї епохи та їх вплив на еволюцію кобзарського та бандурного мистецтва, що слугували не лише засобом музичного вираження, але й важливим елементом збереження національної ідентичності та історичної пам’яті; докладно висвітлено етноісторичні мотиви, які проявлялися через музичне мистецтво, відображаючи суспільні настрої, історичні події та героїчне минуле нації. Значну увагу приділено аналізу взаємодії народних традицій із професійними формами мистецтва, розкрито багатство та різноманітність народного мистецтва того часу. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному підході до вивчення історичних, музичних і культурологічних аспектів із залученням архівних документів та наукових джерел, що дає змогу всебічно оцінити вплив етноісторичних мотивів на формування культурного ландшафту України в досліджуваний період. Особлива увага зосереджена на ролі кобзарів та бандуристів, які, виконуючи історичні та сучасні їм теми, сприяли збереженню національної самосвідомості та відтворенню культурного спадку. Наукова новизна дослідження полягає у глибокому аналізі внеску музичних колективів та індивідуальних виконавців у розвиток мистецтва регіону з акцентом на їх взаємодії з народними традиціями та професійною музикою в контексті історичних та культурних процесів. Висновки окреслюють важливість вивчення етноісторичних мотивів у музичному мистецтві кінця 18 – початку 19 століття як ключових елементів у формуванні культурної ідентичності України, засвідчують необхідність подальших досліджень у цій сфері для глибшого розуміння ролі музичного мистецтва в сучасному культурному контексті.