Наукова періодика. Матеріали конференцій
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/7d43c975-0e7c-4333-8f81-4c652ece885c
Browse
254 results
Search Results
Item Особливості організації навчального процесу в Київській духовній семінарії (друга половина 19 – початок 20 ст.)(Вінниця : ВДПУ, 2024) Візер, С.; Бідун, Ю.Метою статті є визначення особливостей організації навчального процесу в Київській духовній семінарії протягом другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Автори досліджують характерні засади функціонування середнього навчального закладу Російської православної церкви. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, системності. Перш за все, використано загальнонаукові методи історичного пізнання – аналіз, синтез, системний аналіз. Наукова новизна. Навчальний процес у Київській духовній семінарії протягом другої половини ХІХ – початку ХХ ст. проаналізовано як уніфіковану частину духовної освіти Російської імперії на українських землях. Доведено його русифікаторську спрямованість. Висновки. Духовні семінарії були важливою складовою духовної освіти в Російській імперії, яка була покликана виховувати священнослужителів як провідників великоімперської ідеології в суспільстві. Київська духовна семінарія була невід’ємною ланкою цієї системи, не виокремлюючись якимись особливостями серед інших семінарій імперії. У другій половині XIX ст. відбувався цілеспрямований процес уніфікації та централізації навчальної сфери, в чому важливу роль відіграло утвердження семінарських статутів 1867 р. та 1884 р. Навчальний процес та в цілому діяльність Київської духовної семінарії перебували під жорстким контролем Навчального Комітету при Св. Синоді. Навчання в семінарії було детально регламентовано та структуровано. Семінаристи перебували під постійним наглядом своїх викладачів, що забезпечувало їхню якщо не відданість, то принаймні лояльність російському імперському режимові. Закінчення Київської духовної семінарії відкривало доступ до вступу в Київську духовну академію, проте лише один відсоток випускників семінарії продовжували навчання в академії.Item Трансформація судової системи та її вплив на правовий статус селян Правобережної України наприкінці 18 - на початку 19 ст.(Вінниця : ВДПУ, 2024) Шевчук, А.Метою статті є комплексний аналіз змін у судовій системі Правобережної України після інкорпорації до складу Російської імперії та їх впливу на юридичне становище кріпосного селянства в період кінця XVIII – початку XIX ст. Методологічною основою дослідження є принципи історизму та наукової об’єктивності, а також критичний, системний та порівняльний аналіз джерел. Застосування цих методів і принципів дозволило дослідити трансформацію судової системи та правового статусу селян у динаміці та сукупності, враховуючи всі суперечливі чинники. Використання різних методів дало можливість відстежити на прикладі Правобережної України дію російського імперського законодавства на події і процеси, що регламентували діяльність судових установ та визначали правовий статус поміщицьких селян. Висновки. Інкорпорація Правобережної України до складу Російської імперії призвела до суттєвих змін у судовій системі регіону та вплинула на правовий статус селян-кріпаків. Відбувся перехід від домініального (патримоніального) суду до імперської судової системи, де кримінальні справи кріпаків за злочини середньої тяжкості та тяжкі розглядалися державними судовими установами. Запровадження «Учреждений для управления губерний» 1775 р. та подальші реформи Павла І сформували нову структуру судових органів на Правобережжі. Аналіз судової практики показує, що селяни-кріпаки підлягали суду за широкий спектр кримінальних злочинів, при цьому спостерігалася тенденція до пом’якшення покарань порівняно з нормами Литовських статутів та імперського судочинства. Верховна влада прагнула встановити контроль над судочинством щодо кріпаків, обмежуючи владу поміщиків у кримінальних справах дрібними правопорушеннями. Судова система стала інструментом інтеграції Правобережжя до імперського простору, але водночас зберігала певні елементи місцевої специфіки.Item Аналіз грошового обігу Cіверщини 17 ст. за новими скарбовими джерелами(Вінниця : ВДПУ, 2024)The purpose of the research was to attempt to analyze the monetary circulation of the Sivershchyna region in the 17th century according to the treasure sources through the prism of new treasure finds over the past 10 years. Special attention was paid to the analysis of the treasure complexes of the issuing countries, the denominations of the coins that were in the monetary circulation of the Sivershchyna region in the 17th century. The research methodology was based on the principles of scientificity, historicism, continuity of the written and treasure sources, comprehensive analysis of the treasure complexes. General scientific, general theoretical and special historical and numismatic research methods were also used, among them it is necessary to distinguish the following ones: analytical, comparative, logical, historical, complex, descriptive, synthetic, systematization. The scientific novelty consists in in the comprehensive study of the monetary circulation of the Sivershchyna region in the 17th century based on the treasure and written sources and the introduction of the new finds into the scientific circulation. Conclusion. Having analyzed and compared the coins of two recently discovered treasures, we can conclude that they make up the important material sources for studying the monetary circulation of the Sivershchyna region in the 17th century. The found complexes indicate that during the period coins of various denominations of European minting prevailed on the studied territory, from copper solidus, billon grosh, pivtorak, troyak, shostak, horta, florin to silver thaler. This indicates the intensity of the trade between the Hetmanate and the European countries. The analyzed treasures indicate the dominance of the European coins over Moscow ones in the monetary circulation of the Sivershchyna region in the second half of the 17th century.Item До історії заселення і формування етнічного складу населення придністровської зони Балтського повіту(Вінниця : ВДПУ, 2024) Кушнір, В.Українсько-молдовське порубіжжя – зона активних етнічних процесів, формування варіативних етнокультурних комплексів на регіональних і локальних рівнях. Накопичений етнографічний матеріал у Південно-Східному Поділлі на початку ХХІ ст. став основою для вивчення етнічних процесів, наслідків міжкультурної взаємодії в окремих зонах українсько-молдовського порубіжжя зокрема у придністровській частині і дослідження у цій сфері слід розпочинати з історії формування етнічного складу населення у ХІХ ст., його динаміки, ідентифікації носіїв різних історичних і культурних традицій. Це першочергове завдання частково вирішується у даній статті. Методологія дослідження ґрунтується на принципах науковості, системності, поєднанні загальнонаукових та спеціально-історичних методів, статистичного, проблемно-хронологічного, порівняльного, аналітичного. Метою статті є дослідження етнічного складу населення придністровської частини Балтського повіту Подільської губернії на основі аналізу матеріалів Подільського єпархіального історико- статистичного комітету. Наукова новизна у з’ясуванні чисельності і співвідношення представників різних етнічних груп, виявлені наслідки міжкультурних комунікацій в етнокультурних процесах в кінці ХІХ – на початку ХХ століть. Висновки. З’ясовано етнічний склад населення Балтського повіту у придністровській порубіжній з Молдовою зоні. Встановлено співвідношення чисельності українців, молдован, поляків і євреїв, виявлені елементи акультурації, асиміляції, простежено динаміку ідентичностей.Item Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія : збірник наукових праць. Вип. 50(Вінниця : ВДПУ, 2024) Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського; Мельничук, О. А.; Зінько, Ю.; Войнаровський, Ю.У журналі висвітлюються актуальні проблеми історії України, всесвітньої історії, історичного краєзнавства, етнології, історіографії, джерелознавства, теорії та методології історії, рецензуються найсучасніші монографічні праці в галузі історичних наук.Item Поняття «нематеріальна культурна спадщина» в працях сучасних українських дослідників(Вінниця : ВДПУ, 2024) Мокрій, ДмитроМетою статті є вивчення та аналіз різних підходів до визначення поняття «нематеріальна культурна спадщина» у працях сучасних українських дослідників представників різних науки. Методологія дослідження представлена сукупністю загальнонаукових методів і підходів, зокрема, методами порівняльного аналізу і систематизації. Наукова новизна полягає в аналізі особливостей визначення поняття «нематеріальної культурної спадщини», в залежності від приналежності дослідників до тієї чи іншої дисципліни. Такий аналіз допоможе уникнути обмежень визначення поняття у рамках однієї галузі та дозволить виробити більш ефективний підхід до визначення даного поняття. Висновки. У ході проведення даного дослідження констатовано, що тлумачення нематеріальної культурної спадщини має зв’язок між специфікою визначень та професійною приналежністю авторів до таких наук, як економіка, культурологія, історія, географія. Відмічені спільні риси в окресленні особливостей поняття нематеріальної культурної спадщини. Представники даних дисциплін, а саме економіки та географії робили акцент у формулюванні на зв'язок з туризмом. Науковці у галузі історії та культурології звертали увагу на важливість формування ідентичності окремої соціальної групи та передачі культурних цінностей, традицій та звичаїв із покоління до покоління. Відмінними рисами у роз’ясненні поняття нематеріальної культурної спадщини в порівнянні з попередньою групою науковців є інтерпретація поняття «нематеріальна культурна спадщина» представниками географічної дисципліни, яка включає духовні цінності, традиції, вірування та розуміння способу життя. Серед усіх визначень поняття «нематеріальна культурна спадщина», найбільш вдалим є те, на думку автора, є те, що прописане у положенні Закону України «Про культуру». Перспективи подальших досліджень поняття «нематеріальна культурна спадщина» полягають у виробленні більш ефективних підходів до збереження та використання культурної спадщини України.Item Радянська репресивно-тоталітарна система за матеріалами журналу «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ»(Вінниця : ВДПУ, 2024) Коляструк, ОльгаМета статті – простежити за сторінками часопису «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД– КГБ» за 1994 – 2022 рр., яку роль він відіграв у становленні вітчизняної історіографії радянської репресивно-терористичної системи завдяки відкриттю архівних матеріалів спецслужб УСРР/УРСР, простежити результати співпраці істориків, архівістів і громадських активістів у справі відновлення історичної правди і справедливості. Методологія дослідження базується на історіографічному та джерелознавчому аналізі документальних, інформаційних та науково-аналітичних матеріалів журналу. Наукова новизна. Комплексно опрацьовано 57 номерів журналу «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ». В центрі огляду – публікації про радянську репресивну систему, проаналізовані за: а) структуруванням матеріалів по рубриках, б) типологією публікації документів (цілісні комплекси; тематичні кейси; окремі документи); в) авторськими науково-аналітичними статтями на основі архівних джерел. Висновки. Журнал від самого початку набув статусу авторитетного науково-документального видання, необхідного для вивчення і розуміння радянської репресивної системи. Документальна база, оприявнена на сторінках часопису, сприяла поглибленню знання про радянський режим. Завдяки новим документам зі спецфондів і архівів радянських спецслужб дослідники розвінчують міфи радянської пропаганди, руйнують стереотипи про соціальну захищеність громадян СРСР, про «соціальну справедливість» і «соціалістичну законність». Публікації документів та науково-аналітичних статей сприяли поступу вітчизняної історіографії сталінізму і тоталітаризму у соціокультурній площині, завдяки антропоцентичному підходу історики розгорнули вивчення репресій не лише через інституції і органи, а через повсякденне життя, настрої і поведінку суспільства.Item Українська наука в Другій Речі Посполитій: огляд сучасної історіографії(Вінниця : ВДПУ, 2024) Тельвак, ВіталійМета статті полягає у спробі всебічного дослідження сучасної української історіографії форм і напрямків організації наукової діяльності українських інтелектуалів, які працювали у міжвоєнній Польщі. Методологія дослідження ґрунтується на використанні міждисциплінарного підходу. Виходячи з принципів об’єктивності та історизму, дослідницький акцент зроблено на структурно-функціональному системному аналізі історіографічних фактів і порівняльно-історичному методі. У статті використано евристичні можливості методів періодизації, класифікації і типологізації. Наукова новизна статті полягає у комплексному аналізі історіографії дослідження українського наукового життя у Другій Речі Посполитій. Висновки. Проведений історіографічний аналіз засвідчив чималу популярність серед сучасних дослідників різноаспектної проблематики українського наукового руху в Другій Речі Посполитій. Наукознавці, актуалізуючи перед тим невідомі поклади матеріалів в українських і зарубіжних архівах, послідовно опрацьовують численні інституційні, проблемно- тематичні, персоналістичні, архівознавчі й бібліографічні сюжети цієї багатопланової теми. У підсумку постало показне коло різнопланової літератури (монографії статті, довідкові видання й ін.). Разом із тим, у вічі впадає виразна дисциплінарна диспропорція, що полягає в домінуванні соціогуманітарної проблематики, а найбільше – історіографічної. Ця ситуація пояснюється її ефективнішою інструментальністю у тогочасній боротьбі українців за свої національні й культурні права. Тож на часі збалансування наукознавчого дискурсу працями над внеском зазбручанських представників точних і природничих дисциплін у національну й світову науку міжвоєнного двадцятиліття. Це уможливить підійти до обговорення концепції й структури панорамної студії над феноменом української науки у Другій Речі Посполитій, що має постати як колективний міждисциплінарний проєкт.Item Centennial anniversary of Mykhailo Hrushevsky: conference movement(Вінниця : ВДПУ, 2024) Сабінський, Михайло; Степанчук, ЮрійThe purpose of the article – to find out the peculiarities of the conference “Hrushevskiana”, caused by the widespread celebration of the centenary anniversary of M. Hrushevsky by Ukrainian historians abroad. The research methodology applies the principles of historicism and objectivity, as well as general scientific and special-historical methods of historiographical research. The scientific novelty of the article consists in an attempt to comprehensively reconstruct the historiographical effect of holding conferences dedicated to the centenary of M. Hrushevsky by Ukrainian intellectuals abroad. Conclusions. In conclusion, we would like to note that initiated by L. Vynar and the Ukrainian Historical Society created by him, worthy of commemoration of the century of M. Hrushevsky, had the consequence of the development of a rather intensive conference movement, which during 1966-1967 covered the main diaspora centers in the countries of North America and Western Europe. During numerous academic and memorial events, there was a significant deepening and expansion of the historiographical discourse focused on the figure of a prominent scientist. First of all, it should be noted the further de-ideologization of the historian’s heritage, the growing understanding of the need to study it taking into account the complex intellectual contexts of the time, the discovery of a considerable number of new research perspectives, etc. All this prepared the necessary conceptual and empirical ground for the disciplinary design of a new field of Ukrainian studies – Hrushevsky studies. This disciplinary initiative of L. Vynar significantly intensified interest in the phenomenon of M. Hrushevsky on the part of representatives of many branches of socio-humanitarian studies. The magnitude of the mentioned measures and initiatives attracted the attention of the scientist of the Ukrainian intelligentsia behind the “iron curtain”, which also resulted in the first attempts to rethink the figure of the Great Ukrainian and the rejection of the most brutal invectives of the previous era. In general, the centennial anniversary heralded a new historiographical stage in Hrushevsky studies.Item Публікації П. Хавлюка з історії ремесел і технологій(Вінниця : ВДПУ, 2024) Кізлова, АнтонінаМетою статті є охарактеризувати наукові публікації П. Хавлюка, присвячені історії ремесел і технологій, щоб визначити основні напрямки та ключові ідеї його досліджень. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму та об’єктивності. Застосовано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, систематизації та узагальнення, а всебічно охарактеризовано публікації П. Хавлюка, присвячені історії ремесел і технологій, виявлено основні напрямки його досліджень та ключові ідеї щодо розвитку давніх ремесел. Висновки. П. Хавлюк постає як археолог та історик, який не боявся переглядати усталені теорії та прагнув всебічно висвітлювати історію давніх ремесел і технологій з урахуванням результатів власних археологічних розвідок та розкопок, передусім на Південному Побужжі, з застосуванням комплексу дослідницьких підходів, включаючи експериментальну археологію, порівняльний аналіз та інтеграцію даних із різних наукових дисциплін. Увагу науковця привертали не лише суто технологічні, а й економічні та соціальні аспекти розвитку ремесел. Основні напрямки досліджень П. Хавлюка охоплюють гончарство, металургію, виробництво жорен і ювелірну справу різних культурних груп та періодів: зарубинецької та черняхівської культур, ранніх слов’ян і уличів, демонструючи. Ключовими теоретичними засадами праць П. Хавлюка є переосмислення ролі місцевих традицій у розвитку ремесел, зокрема наполягання на самостійному розвитку ювелірної справи уличів. Він також зробив важливий внесок у розуміння еволюції технологій виробництва жорен, кераміки та металевих речей. Дослідник робив на основі археологічних знахідок висновки щодо рівня розвитку ремесла, спеціалізації виробництва й торговельних зв’язків, розглядаючи розвиток ремесла в широкому економічному та соціальному контексті. Важливо відзначити еволюцію ідей П. Хавлюка протягом його наукової кар’єри. Його пізніші роботи демонструють більш критичний підхід до усталених теорій та глибше розуміння складності культурних взаємодій у розвитку ремесел. Хоча роботи П. Хавлюка містять глибокий аналіз багатьох аспектів давніх ремесел, він також указував на необхідність подальших досліджень, зокрема у сфері культурних впливів і технологічних обмінів між різними племенами та культурами.