Факультет права, публічного управління і менеджменту
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/679f6d45-111b-4d96-8e48-13b1d8f93e4b
Browse
8 results
Search Results
Item Імпорт аграрної продукції в Україну в контексті забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану(2024) Яременко, О. І.; Климчук, О. В.У статті розглянуто важливість забезпечення продовольчої безпеки в Україні в умовах військового стану, коли порушення логістики та окупація частини територій значно ускладнили доступ до продовольства. Особливу увагу приділено можливостям використання альтернативних джерел енергії, таких як дигестат, для зниження собівартості виробництва та зменшення залежності від дорогих ресурсів. Згідно з дослідженнями, застосування біодобрив може підвищити врожайність до 50%, що є важливим для забезпечення стабільного постачання продовольства. Розглянуто також пропозиції щодо покращення інвестиційно-іннова-ційної діяльності в аграрному секторі, зокрема вдосконалення механізмів залучення інвестицій. Для підтримки сталості аграрного виробництва необ-хідно зосередитись на розвитку інфраструктури, модернізації тваринницьких комплексів та створенні потужностей для переробки продукції. Окремо зазна-чено важливість спрощення державних процедур щодо реєстрації пестицидів, агрохімікатів, фітосанітарних вимог, а також підтримки органічних вироб-ників. Окреслені заходи для зменшення залежності від імпорту та стимулю-вання внутрішнього виробництва, а також забезпечення продовольчої безпеки через розширення експортних можливостей. Механізми сталості агропродовольчого сектору охоплюють комплекс економічних, екологічних та соціальних стратегій, що дозволяють зберігати ресурси та забезпечувати ефективне функціонування аграрного сектору на довгострокову перспективу. Це включає зниження собівартості сільськогоспо-дарських культур через використання альтернативних джерел енергії, підви-щення якості продукції завдяки органічному землеробству, створення малих Журнал «Наукові інновації та передові технології переробних підприємств на селі для виробництва продуктів першої необхід-ності, стимулювання розвитку тваринництва, а також забезпечення аграріїв дешевими органічними добривами.Item Стратегічні пріоритети державної політики імпортозаміщення в агропродовольчому секторі(Київ, 2024) Лазор, Оксана Дмитрівна; Климчук, Олександр ВасильовичУ статті розглядаються ключові аспекти державної структур-ної політики імпортозаміщення, її значення для розвитку національної економіки та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників. Вивчено особливості конкурентних позицій суб’єктів реального сектору економіки через впровадження політики імпортозаміщення. Оцінюються теоретичні підходи та практичні аспекти реалізації цієї політики, а також роль інновацій, інвестицій та державної підтримки для стимулювання внутріш-нього виробництва. Досліджено внесок вітчизняних і зарубіжних вчених, щодо розвитку теоретичних і практичних основ імпортозаміщення. Аналізується стратегічний підхід до реалізації державної політики імпор-тозаміщення в Україні, зокрема в агропродовольчому секторі. Зосереджено увагу на важливості інновацій, технологічного оновлення та підтримки малого і середнього бізнесу для покращення конкурентоспроможності. Описано пріоритети, такі як впровадження нових технологій, біотехнологій, розвиток науково-дослідних інститутів та технопарків. Розглянуто важливість створення сприятливих фінансових та регуляторних умов для бізнесу, інвестицій у виробничі потужності та інфраструктуру. Стратегія імпортозаміщення також включає підтримку експорту, екологічну сталість та використання відновлю-вальних ресурсів. Окремо акцентується на значенні агропродовольчого сектору для продовольчої безпеки та сталого розвитку економіки України. Послідовність реалізації державної політики імпортозаміщення в Україні обумовлена оцінкою поточної ситуації та визначенням стратегічних цілей; розробкою правових і економічних інструментів; інвестиціями в розвиткуінфраструктури та технологій; поінформуванням та освіченістю підприємців із підготовки до змін у ринкових умовах; підтримкою експорту щодо стратегії імпортозаміщення тощо.Item Державна політика у сфері адміністративнотериторіального устрою в УНР доби директорії.(2023) Кононенко, В. В.; Кушко, І. С.; Kononenko, V.; Kushko, I.У статті проаналізовано державну політику у сфері адміністративно-територіального устрою Української Народної Республіки за часів Директорії. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю використання історичного досвіду реформування державного устрою в умовах сьогодення. Автори поставили за мету виявити помилки в реформуванні адміністративнотериторіального устрою України того періоду з метою їх недопущення на сучасному етапі розвитку України. За результатами дослідження встановлено, що за часів Директорії робилися певні спроби змінити адміністративно-територіальний устрій Української Народної Республіки. Про це свідчить активна законотворча робота органів державної влади. Однак в життя прийняті закони так і не були втілені. Зазначено, що основна причина провалу державної політики Директорії щодо реформування адміністративно-територіального устрою – постійні воєнні конфлікти та перехід українських земель з рук однієї влади до іншої, непослідовна та непродумана управлінська діяльність Директорії, протистояння політичних лідерів, відсутність єдиної моделі державотворення, відмінність менталітету жителів Західної України та Наддніпрянщини, які унеможливили реальне возз’єднання УНР та ЗУНР.Item Системоутворюючі чинники і формування державної політики у сфері фізичної культури і спорту в часи Київської Русі.(2021) Камінська, В.В.У статті досліджено особливості становлення і розвитку державної політики у сфері фізичної культури і спорту в часи Київської Русі. Результатом досліджень стало виокремлення її системоутворюючих чинників у конкретно взятому історичному періоді з урахуванням українських національних особливостей. У статті використовувався міждисциплінарний методологічний інструментарій, який виходить поза межі науки публічного управління та адміністрування і охоплює методи таких близьких за об’єктом досліджень дисциплін, як історичні та юридичні науки. Означена методологія зумовлена історико-правовим контекстом дослідження сфери публічного управління та адміністрування фізичної культури і спорту у найбільш віддалений і водночас найбільш показовий для українського державотворення період. У процесі дослідження використано наукові розробки вчених, які вивчали державної політики у сфері фізичної культури і спорту в часи Київської Русі. За результатами дослідження встановлено, що досліджуваний період характеризувався особливим контекстом розвитку державної політики, яка передбачала укріплення обороноздатності держави у постійних воєнних кампаніях і це позначилося на сфері фізичної культури і спорту. Політика держави була зумовлена двома системоутворюючими чинниками: необхідністю системного відкриття військо-спортивних шкіл і розвитком фізичної культури на перманентному рівні громад. Зазначений підхід був реалізований двома векторами публічного адміністрування: централізованими підходами щодо відкриття шкіл військово-спортивної підготовки і первинним рівнем наставництва та розвитку спортивних заходів на рівні громад. Обидва рівні такої державної політики забезпечувалися шляхом регулювання даних суспільних відносин нормами звичаєвого права, що стало результатом культивування національних спортивних традицій, найбільш тісним чином пов’язаних із воєнною підготовкою з самих ранніх років і до періоду повноліття. У статті зроблено висновок про те, що дана система підготовки на рівні її публічного управління та адміністрування знайшла своє практичне втілення через багаторічний період у часи Козацької України.Item Публічна політика у сфері фізичної культури і спорту в Україні: програмне забезпечення.(2021) Камінська, В. В.Безсистемність формування змісту програм, відсутність взаємозв’язку між їх складовими, брак чітких показників оцінки програми, розпорошеність ресурсів та недосконалість управління державними програмами знижує їх результативність та ефективність. Проблематика розвитку фізичної культури та спорту торкається багатьох галузей та видів діяльності людини, а тому вона відображена і в інших законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах.Item Особливості інституціоналізації механізму реалізації державної політики у сфері фізичної культури і спорту в Україні.(2022) Камінська, В.В.Інституційний механізм потребує пошуку оптимальної моделі збалансування функціонування щодо системності державної фізкультурно-спортивної політики, що впливає на ефективність вирішення існуючих проблем. Так, питання залучення кадрів та підвищення кваліфікації наявних працівників не знаходять відображення у цільових програмах органів місцевого самоврядування. У такому разі доцільно розглянути можливість впровадження проектного управління в рамках програмного цілепокладання, що має базуватись на реалізації такого елементу публічного адміністрування, як державноприватне партнерство.Item Механізми реалізації державної політики у сфері культурного розвитку : кваліфікаційна робота(2022) Яковенко, Вікторія ВікторівнаДосліджено теоретичні аспекти механізму реалізації державної політики у сфері культурного розвитку. Відзначили важливість культури у функціонуванні держави, про що засвідчує ряд функцій, які виконує культура для держви (інформативна, трансляційна, інтегративна, регулятивна, аксіологічна, світоглядна). Відзначена культурна функція як основний об’єкт діяльності держави.Item Формування державної політики розвитку земельних відносин в Україні відповідно до концепції сталого розвитку(Вінниця : Друк, 2022) Зубар, Іван; Онищук, ЮліяУ статті проаналізовано наукові підходи до визначення ролі земельних ресурсів у складовій національного багатства держави та визначено, що їх унікальність полягає у множині значення для суспільства. Наголошується на пролонгованості науково-політичного дискурсу у спрямуванні курсу державної політики земельного реформування. Даний факт визнано причиною наявності невирішених завдань з організації земельних відносин. Даними фактами обґрунтовується потреба у розробці урядом певного конструктивного пакету управлінських рішень задля належного завершення розпочатих реформ. Проведено аналіз досягнутих результатів проведення земельної реформи у результаті чого визначено, що у структурі державної політики помітна практика прийняття відособлених розрізнених в економічній, соціальній та екологічній площинах рішень без поєднання їх у єдиний вектор розвитку, що стало причиною деструктивних наслідків для земельних ресурсів. Виходом із даної ситуації запропоновано розробку та імплементацію системних змін у земельних відносинах, побудованих на засадах сталого розвитку. Описано основоположні постулати концепції сталого розвитку, яка розглядається у якості фундаменту виконання заявлених умов оптимізації державної політики земельних відносин. Пропонується викласти квінтесентні положення із розв’язання даного завдання у концепції формування державної політики земельних відносин на засадах сталого розвитку, яка передбачає унормування ареалу ключових положень соціально-економічного вектору розвитку з урахуванням економічної, екологічної та соціальної складових.. Акцентовано увагу на урегулюванні інституційної складової функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення. Розвиток транзитивної інфраструктури у процесі становлення ринку землі пропонується структурувати взаємозв'язками елементів ринку та у межах повноважень державних інститутів узгодити їх за рахунок створення умов, за яких суб’єкти ринку матимуть доступ до необхідних їх сфер послуг через сукупність організаційно-правових форм різних організацій земельного ринку.