Кафедра історії України
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/4fb8a2ab-5cd3-41f3-82d9-9d4d1317e388
Browse
3 results
Search Results
Item Енциклопедія Голодомору 1932-1933 років в Україні/ Вступне слово Євгена Нищука; Передмова, авторський текст Василя Марочка. – Дрогобич: «Коло», 2018.(Вінниця: Твори, 2019) Романюк, І.; Романюк, И.; Romanyuk, I; Криворучко, О.; Криворучко, А.; Kryvoruchko, O.У статті прорецензовано науково-меморіальне видання присвячене Голодомору-геноциду українського народу в 1932-1933 рр. Книга розкриває причини, соціально-демографічні наслідки Голодомору в Україні. Енциклопедія підготовлена в академічному стилі. У ній показані охоплені голодом області та райони республіки, діяльність безпосередніх організаторів Голодомору. Досліднику з нових позицій вдалось проаналізувати саме поняття «жертви Голодомору». – Автор аргументовано і відповідально із позицій науковця підтвердив цифри померлих в роки голодомору – понад 7 мільйонів полеглих від штучного голоду та більше 18 млн. селян із ознаками фізичних і психологічних ушкоджень. Позитивним моментом енциклопедії є підготовлена окрема стаття присвячена канібалізму – страшному явищу періоду людомору в республіці. Десятки таких справ віднайдені в архівосховищах України і зарубіжжя. Енциклопедія узагальнила основні джерелознавчі та історіографічні процеси в досліджені української трагедії. Основне завдання видання – поінформування сьогоднішньому суспільству і прийдешнім поколінням про Голодомор – геноцид в Україні. «Енциклопедія Голодомору» є першим такого роду виданням в Україні, але вона не вичерпує тему трагедії українського села в 1932-1933 рр.Item Карально-репресивні методи боротьби радянського режиму проти селянського руху на Поділлі в початковий період непу(Вінниця: Твори, 2019) Стадник, О.; Стадник, Е.; Stadnyk, E.У статті на основі джерел та літератури аналізується боротьба більшовицької влади з повстанським селянським рухом на Поділлі на початку 20-х рр. ХХ ст. та розкриваються силові, карально-репресивні методи цієї боротьби – введення воєнного стану, арешти, ув’язнення, розстріли, конфіскації, заслання. Доведено, що саме таку методику, застосовану радянським режимом, слід вважати головною в організації придушення «політичного бандитизму» на Поділлі.Item Інститути влади Літинського повіту в умовах революційних трансформацій навесні 1917 року(Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Поліщук, О.; Полищук, А.; Polishchuk, A.; Адамський, В.; Адамский, В.; Adamskyi, V.Мета дослідження – проаналізувати якісні зміни, що відбулися в системі управління на регіональному рівні після падіння самодержавства в Росії та виявити окремі сегменти проблематики, які проявилися на теренах Літинського повіту. Методологія дослідження грунтується на принципах науковості, історизму, системності, історичного джерелознавства, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історіографічний, термінологічний, типологічний) методів. Наукова новизна студії полягає у тому, що вперше на основі невідомого досі комплексу документальних джерел реконструйовано трансформаційні процеси інститутів влади на рівні окремого повіту Подільської губернії у знаковий період революційних потрясінь весни 1917 р. Висновки. У результаті ретроспективного аналізу суспільно-політичної ситуації на Поділлі, що була детермінована падінням самодержавства в Росії, продемонстровано якісні зміни, які відбувалися в системі державного управління на регіональному рівні. Доведено, що на початку революції 1917 р. у Літинському повіті відбулася не тільки зміна імперських інституційних структур, але й якісно оновився кадровий склад органів державного управління, визначених ухвалами Тимчасового уряду. Вагомий вплив на цей процес справляли громадські організації, які репрезентували різні верстви населення та фахові корпорації. Під їхнім безпосереднім тиском та контролем змушений був подати у відставку повітовий комісар, призначений Подільським губернським комісаром. Особлива увага зосереджена на реорганізації Літинського повітового земського зібрання, яке у березні 1917 р. поповнилося представниками від кооперативних організацій, селянських товариств, ради офіцерських та солдатських депутатів, робітництва, духовенства, вчительства та національних меншин. З’ясовано обставини формування нового складу повітової управи. Проаналізовано найбільш важливе рішення самоврядного органу, пов’язане із визначенням структури та умов функціонування у повіті підрозділів міліції. Наголошено на окремих аспектах суспільно-політичної реальності, що визначали розгортання революційних процесів у Літинському повіті та якісно впливали на реорганізацію інститутів влади.