Кафедра історії України
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/4fb8a2ab-5cd3-41f3-82d9-9d4d1317e388
Browse
14 results
Search Results
Item Голодомор 1932-1933 рр. на Вінниччині (за матеріалами рукописного фонду ННЛІЕСХП кафедри Історії та культури України)(Вінниця : Твори, 2020) Гребеньова, Валентина; Ніколіна, ІннаМетою статті є аналіз висвітлення Голодомору-геноциду на Вінниччині 1932–1933 рр. за матеріали, які зберігаються в Рукописному фонді навчально-наукової лабораторії історії та етнології Східного Поділля факультету історії, права та публічного управління Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського. Нами опрацьовані свідчення очевидців Голодомору 1932 – 1933 років Вінницької області (Ф-1), які зібрані студентами університету під час етнографічних практик. Дані польові матеріали у 2018 р. передано до музею Національного музею Голодомору-геноциду.Item Опір селянства насильницької колективізації на Поділлі 1929-1933 рр.(Вінниця : Твори, 2020) Білик, Ганна; Вальчук, ОленаМетою роботи є на основі аналізу історичних джерел та літератури висвітлити опір селянства проведенні суцільної колективізації на Поділлі упродовж 1929 р. - 1933-х р.Item Реєстрація релігійних громад як один із чинників антирелігійної політики радянської влади в 1920-х рр. (на прикладі Східного Поділля)(Вінниця : Твори, 2020) Панасюк, МихайлоВ 1920-х на території сучасної Вінниччини реєстрація релігійних общин здійснювалась відповідно до вимог на правил УСРР, для комуністичного керівництва краю вона стала способом обмеження та протидії діяльності релігійних організацій, для жителів краю - способом відстоювання, збереження своєї віри. Політико-релігійні процеси зазначеного періоду свідчать про прагнення представників радянської влади ліквідувати церковні інституції, викорінити релігію шляхом встановлення норм та процедур, які унеможливлювали діяльність церковних організацій. Незважаючи на це жителі подільських районів відстоювали свої релігійні та народні традиції, своє право на свободу совісті.Item Архів Жмурко Аверкія Захаровича (1855 р.н.) та його сина Арехти (Арефи) (1896-1972) як джерело з історії м. Чечельник на Південно-Східному Поділлі першої половини XX століття(Кам’янець-Подільський : Абетка, 2010) Косаківський, В. А.; Косаковский, В. А.; Kosakivskyi, V. A.Основну увагу приділено історії містечка Чечельник та взаєминам родини Жмурків з радянською владою.Item Дитяча безпритульність на Житомирщині в 1921-1928 роках та шляхи її подолання(Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Бондарчук, Микола; Бондарчук, Николай; Bondarchuk, Mykola O.Метою дослідження є комплексний аналіз заходів, здійснюваних відповідними органами радянської влади на Житомирщині періоду нової економічної політики (НЕП) з метою ліквідації проявів дитячої безпритульності. Завдання дослідження: визначити основні причини розвитку дитячої безпритульності та її прояви в регіоні в умовах НЕПу; дослідити способи і методи боротьби радянської влади з ними. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові (логічний, порівняльний), спеціальні історичні методи (проблемно-хронологічний). Вони дозволили визначитися з даним періодом, у якому проблема дитячої безпритульності досліджується конкретно, у хронологічній та логічній послідовності. Щодо вивчення окремих явищ цього процесу застосовувався порівняльний аналіз. Дослідження базується також на принципах науковості, історизму та об’єктивності. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше здійснено комплексний аналіз проблеми проявів вказаної проблематики у цьому регіоні в 1921-1928 рр. та способів боротьби з ними. Введено у науковий обіг нові архівні документи з даної проблеми і матеріали періодики тих років. Зроблено спробу дати об’єктивну, неупереджену оцінку цих явищ і дій радянської влади у вказані роки. Висновки. Нова економічна політика радянської держави впродовж 1920-х рр. реалізовувалася на фоні посилення проявів різного роду соціальниханомалій. Боротьба з ними відбувалася на тлі важкого соціально-економічного становища, у якому опинилося суспільство після громадянської війни. Як показує аналіз архівних джерел, радянська влада надавала цим заходам, а насамперед їх припиненню важливе значення. Проблеми ці були викликані різними чинниками, однак в першу чергу – руйнівними процесами у самому суспільстві і боротьбою більшовиків за утвердження своєї влади. Також це стосується і подій і недавньої на той час Громадянської війни на теренах колишньої Російської імперії та державно-визвольних змагань в Україні 1917-1921 рр. Створення Волинської комісії допомоги дітям 1923 р. сприяло зменшенню розвитку дитячої безпритульності в регіоні, створено низку закладів для проживання таких дітей.Item Формування системи місцевих органів соціального забезпечення в УСРР (перша половина 1920-х рр.)(Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Шарпатий, Віктор; Шарпатый, Виктор; Sharpatyi, Victor G.Мета статті. На основі аналізу архівних джерел та офіційних документів висвітлити процес формування місцевих органів соціального забезпечення в УСРР в період становлення тоталітарного режиму. З’ясувати особливості соціальної політики радянської держави та її політико-ідеологічні пріоритети в соціальній сфері. Визначити об’єктивні і суб’єктивні причини неспроможності місцевих органів соцзабезу надання повноцінної допомоги нужденним. Методологія дослідження грунтується на принципах науковості, об’єктивності, історизму. Методи: загальнонаукові (аналізу, синтезу, узагальнення) та спеціально-історичні (проблемно-хронологічний, структурно-синтетичний, порівняльний). Для виявлення чисельності соціального контингенту опікуваних осіб, автором використано елементи статистичного методу. Наукова новизна роботи полягає в тому, що історія становлення радянської системи соціального забезпечення в губерніях, містах та повітах фактично вперше стала предметом даного дослідження. Автор проаналізував структурні та функціональні зміни в роботі місцевих органів соцзабезу, що призвели до централізації апарату управління і децентралізації функцій та механізму обслуговування нужденних. Висновки. Становлення системи соціального забезпечення на місцях пройшло два періоди: перший тривав з лютого 1919 року по червень 1920 року під час якого і була сформована самодіяльна триступенева система соцзабезу в УСРР. Другий припадає на 1921–1925 рр. упродовж яких відбувалися суттєві функціональні зміни в соціальному забезпеченні, зумовлені переходом до непу. Для першого періоду притаманна філантропічна спрямованість органів соцзабезу, охоплення всіх категорій населення, а упродовж непу спостерігалася жорстка політика «роздержавлення» соціального забезпечення. Держава переклала чимало обов’язків соціального самозабезпечення на кооперацію інвалідів, органи соцстрахування та різні комітети взаємодопомоги. Середня ланка втратила координаційні функції призначення пенсій та інших допомог, перетворившись в організаційно-інспекторський та інструкторський підрозділ.Item «Позбавленці» в соціальній структурі радянського села 1920-х років(Вінниця: Твори, 2019) Стародубець, Г.; Starodubets, G.; Стародубець, В.; Starodubets, V.Аналізується інститут «позбавленців» («лишенцев»), штучно створений більшовиками з перших місяців приходу до влади, як один з інструментів репресивної політики комуністичного режиму. Характеризуються основні феномени категорії «позбавленці» з огляду на їх місце в соціальній структурі радянського села 1920-х років, правовий статус на прикладі результатів проведення виборчої кампанії 1925-1926 років у Коростенській окрузі на Житомирщині. Вказується, що втрата громадянами виборчих прав перетворювала їх на одну з численних маргінальних груп радянського суспільства.Item Повсякденне життя колгоспного селянства Поділля у повоєнний період (1944-1953) (на матеріалах колгоспу «Червоний промінь» с. Мельниківці)(Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Мельничук, О.; Melnychuk, О. А.; Мельничук, Т.; Melnychuk, T. A.Метою статті є висвітлення матеріального становища, соціально-побутових умов, задоволення культурно-освітніх потреб подільського колгоспного селянства у повоєнний період на основі аналізу архівних документів колгоспу «Червоний промінь» с. Мельниківці. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових, спеціально-історичних та міждисциплінарних методів мікроісторичного дослідження з урахуванням принципів історизму, системності, науковості та верифікації. Наукова новизна полягає у спробі автора, з позицій конкретного мікроісторичного дослідження, охарактеризувати повсякденне життя подільського колгоспного селянства в повоєнний період, вибравши об’єктом дослідження один із колгоспів Подільського регіону. Висновки. Повсякденне життя подільського колгоспного селянства в період повоєнної відбудови визначалося стратегічними планами радянської влади та завданнями з їх реалізації. Одразу ж після звільнення території від нацистів усі зусилля селянства були спрямовані на відбудову зруйнованого війною господарства та проведення посівної кампанії, що співпала у часі. Відсутність матеріальних стимулів до праці була однією із найважливіших причин, що визначали несумлінне ставлення селян до колективної праці, надаючи перевагу роботі у власному селянському господарстві. Для забезпечення трудової дисципліни владою практикувалися різні заходи адміністративного примусу. Окрім примусової праці в одержавлених колгоспах, селяни були обкладені високими грошовими та натуральними податками. Їх змушували продавати худобу державі за встановленими фіксованими цінами, вимагали фінансувати витрати на місцеві потреби за рахунок додаткового диференційованого самообкладання та встановлення додаткових обов’язків майнового характеру. Непріоритетною була соціальна сфера повоєнного села. Надзвичайно складними залишалися соціально-побутові умови життя селян. Незважаючи на те, що війна вже давно закінчилася, частина селянських родин продовжувала проживати в напівзруйнованих будинках, бараках, землянках. Низькою була якість медичного обслуговування. Навчальні заклади, не отримуючи державного фінансування, продовжували функціонувати у непристосованих приміщеннях. Значна частка сільських дітей не відвідували школи, оскільки були зайняті роботою по господарству. Не виконували своїх функцій з організації культурного дозвілля колективні будинки. Винятками була організація відзначення державних свят та масових спортивних заходів.Item Основні вектори громадсько-політичної діяльності сільського жіноцтва Волині наприкінці 1920-х-на початку 1930-х років(Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Стародубець, Г.; Стародубец, Г.; Starodubets, G. M.Мета статті полягає у визначенні основних напрямків громадсько-політичної діяльності сільського жіноцтва Волині в період розгортання політики колективізації сільського господарства наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, абстрагування й узагальнення) та спеціально-історичних методів (історико-типологічному, історико-системному та методі діахронного аналізу суспільно-історичної реальності) у поєднанні з принципами історизму, об’єктивності, системності та розвитку. Наукова новизна роботи полягає у тому, що: вперше предметом дослідження виступило сільське жіноцтво Волині в період першої сталінської п’ятирічки. Визначено основні чинники, які впливали на динаміку включення волинських селянок у процес соціалістичних перетворень на селі. Визначено форми та способи залучення жінок-активісток до організації: агітаційно-пропагандистської роботи серед своїх односельчанок щодо їх участі в виборах місцевих Рад, ліквідації безграмотності, боротьби з «класовими ворогами» на селі та створення колгоспів. Висновки. Впродовж 1920-х років радянська влада значну увагу приділяла вирішенню так званого «жіночого питання». У період розгортання курсу на соціалістичну перебудову села, жінвідділи активізували роботу в напрямку залучення жінок – активісток до процесу реалізації завдань більшовицької партії, насамперед щодо створення колгоспів. Важливими векторами громадсько-політичної діяльності жіночого активу Волинських сіл у досліджуваний період виступали: 1. Політична соціалізація селянок шляхом залучення їх до участі у виборах до місцевих рад, до роботи в сільрадах як у складі депутатського корпусу, так і посадовців (голів та секретарів сільрад). 2. Участь у кампанії з ліквідації мало- і безграмотності дорослого населення, рівень грамотності якого в цьому регіоні був одним із найнижчих в Україні. 3. Проведення агітаційно-пропагандистської кампанії на підтримку сталінської політики колективізації сільського господарства та боротьби з «класово ворожими елементами» села.Item Антицерковна діяльність радянської влади як невід’ємна складова політики формування комуністичного суспільства в 20-х роках ХХ ст. (на матеріалах Поділля)(Вінниця: Твори, 2019) Панасюк, Михайло; Панасюк, Михаил; Panasiuk, MykhailoУ статті досліджується антицерковна діяльність радянської влади в 20-х рр. ХХ ст. на території Поділля, суть партійного підходу стосовно релігійних питань та умови існування православних громад. Приділяється увага розпорядженням партійних органів в цій сфері, діяльності ліквідаційних комісій по відокремленню церкви від держави та антирелігійній пропаганді як способу впливу на суспільну свідомість.