Факультет історії і міжнародних відносин
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/490327fb-7fd4-4939-a4e6-430027a55f70
Browse
8 results
Search Results
Item Історіографічні рефлексії опонентів Р. Конквеста: суб’єктивна і об’єктивна критика(Вінниця : ВДПУ, 2024) Борзов, С.Мета статті полягає у виявленні суперечливих історіографічних рефлексій опонентів відомого американського дослідника сталінського політичного терору і Голодомору Роберта Конквеста, суб’єктивних оцінок та наукової критики. Методологію дослідження становлять принцип історизму і міждисциплінарного підходу, методи порівняльного історіографічного аналізу джерел, а також елементи «теорії рефлексій». Використано загальні наукові методи (дедукції, індукції), конкретно-історичні (хронологічний, проблемно-тематичний), текстології і наукової біографістики. Прикладним завданням статті є розв’язання суперечливих оцінок ролі і місця української наукової громади Америки та особисто Конквеста у дослідженні Голодомору, спростування суб’єктивної критики ученого. Наукова новизна зумовлена метою і завданням аналітичної статті, постановкою проблеми у контексті історіографічної рефлексії, тобто виявлення суб’єктивної критики наукового доробку Конквеста, особливо тлумачення ним причин і наслідків Голодомору. Західна література має чимало праць, автори яких висловлювали критичне ставлення до науково-історичної інтерпретації ученого радянської політичної системи, сталінського режиму і масового терору. Нашим завданням було встановлення ознак умотивованої критики ключових проблем: причин сталінського терору, поняття і явища голоду-геноциду, історіографічного походження терміну «терор голодом». Предметний фокус, а не описово-бібліографічний огляд праць Ученого, видався нам біль конструктивнішим. У висновках підкреслено вагомий внесок Конквеста в історіографію Голодомору, наявність у його підходах елементів саморефлексії, стриманої і виваженої оцінки історичних форм геноциду, уникнення будь-якої ідеологічної залежності, толерантне ставлення до іншої думки. Аргументи опонентів виявилися непереконливими, інколи суб’єктивними та упередженими. Вони стосувалися конкретних історичних фактів та подій, які видавали світоглядні та політичні уподобання самих опонентів. Конквест визнавав об’єктивну критику, особливо щодо кількості жертв сталінського терору. Його підрахунки не були «випадковими», а академічно виваженими, які опиралися на офіційну статистику, історичну літературу, мемуари, радянську періодику. Публікація його творів у радянських науково-публіцистичних журналах кінця 80-х рр. означала «об’єктивне» визнання його заслуг, спростування «суб’єктивної» критики і звинувачень у «фальсифікації».Item Боротьба зі спекуляцією і перекупниками як складова Голодомору- геноциду 1932-1933 рр. (за матеріалами особових справ засуджених(Вінниця : ВДПУ, 2024) Кравченко, П.Метою статті є характеристика, на основі нових джерел, причин, перебігу та наслідків боротьби совєтського комуністичного режиму з приватною підприємницькою діяльністю (спекуляцією і перекупниками) в роки Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. Методологія дослідження грунтується на поєднанні загальнонаукових (абстрагування, аналізу і синтезу, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-критичного, історико-системного, проблемного, кількісного) методів з принципами історизму, системності та науковості. Наукова новизна. На основі широкого кола вперше введених у науковий обіг архівних документів і джерел, розкрита боротьба комуністичного режиму з так званими спекулянтами як його конкурентами і ворогами. Зроблено аналіз форм і методів діяльності спекулянтів та каральних органів у боротьбі з ними. Перелік продуктів харчування дає можливість зробити відповідні висновки щодо свідомої політики совєтського режиму в організації Голодомору-геноциду шляхом вилучення з вільного обігу всіх їстівних запасів і встановлення над їхнім розподілом повного державного контролю. Висновки. Дослідження дає можливість стверджувати, що однією зі складових організованого совєтським комуністичним режимом Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. була, у межах побудови суспільства на засадах державної власності, була ліквідація приватної торгівлі, спекуляції та перекупництва, що виступала насамперед у якості конкурента державної монополії. Встановлюючи тотальний контроль над виробництвом та розподілом, влада таким чином ліквідовувала будь-які спроби частини населення перерозподілити продукти харчування на користь тих, хто їх потребував. Ліквідація спекулянта і перекупника позбавила можливості порятунку від голодної смерті мільйони українців.Item Поведінкові стратегії уповноважених Прилуцького району доби Голодомору 1932–1933 рр. на шпальтах «Правди Прилуччини»(Вінниця : ВДПУ, 2023) Якубовський, ІгорМета дослідження полягає у з’ясуванні особливостей висвітлення на сторінках районної газети «Правда Прилуччини» поведінкових стратегій уповноважених під час Голодомору 1932–1933 рр. Методологія дослідження передбачає поєднання спеціально- історичних методів пізнання: джерелознавчого, порівняльного контекстуального аналізу, структурно-функціонального аналізу. Наукова новизна статті полягає насамперед у тому, що проблема життєвого вибору уповноважених вперше розглядається на рівні окремо взятого району. Так само вперше аналізуються інформативні можливості районної газети для з’ясування ключових тенденцій. Висновки. «Правда Прилуччини» вміщує інформацію про уповноважених за усім проблемним полем – від списків уповноважених до судових рішень із приводу покарання за пасивний чи активний спротив виконанню розпоряджень влади, спрямованих на розкручування маховика Голодомору. Баланс повідомлень про сприятливі для влади поведінкові стратегії уповноважених та прояви ігнорування її вимог свідчать про те, що значна частина уповноважених у Прилуцькому районі або відкрито не бажала брати участь у хлібозаготівлі, або намагалася непомітно загальмувати формування на селі умов, несумісних із життям. Водночас у влади бракувало реальної фактологічної бази для розміщення інформації про конкретні випадки такої діяльності, якими можна було б збалансувати критику на адресу уповноважених, що не виправдовували сподівань. У газеті життєвий вибір осіб на користь перетворення на безвідмовних виконавців влади відобразився лише в матеріалах, зокрема й судових, розміщених у межах цинічної кампанії проти перекручень так званої «революційної законності». Усе це підштовхує до необхідності каталогізації різних форм спротиву на прикладах інших районів і врешті-решт веде до необхідності скоригувати історіографічні уявлення про реальні тенденції в середовищі уповноважених.Item Спротив у середовищі уповноважених під час Голодомору 1932–1933 рр. (за матеріалами районних газет Київської та Чернігівської областей)(2023) Якубовський, І.; Yakubovskyy, Ihor V.Мета дослідження полягає у з’ясуванні особливостей відображення в районній пресі Київської та Чернігівської областей комплексу питань, пов’язаних зі спротивом у середовищі уповноважених під час Голодомору 1932–1933 рр. Методологія дослідження передбачає поєднання спеціально-історичних методів пізнання: порівняльного, контекстуального, структурно-функціонального аналізу. Наукова новизна статті полягає насамперед у тому, що проблема вперше стала об’єктом спеціального дослідження. На підставі матеріалів районних газет Київської та Чернігівської областей продемонстровано інформаційний потенціал районної преси для поглиблення наукових уявлень про відкритий і пасивний спротив стратегіям Голодомору серед уповноважених. Висновки. Районні газети, хоча й не можуть претендувати як джерела усіх фактів спротиву уповноважених, але містять представницький комплекс матеріалів, який однозначно свідчить про поширення протестних настроїв у цьому середовищі. Значна частина уповноважених різного соціального статусу – від рядових селян до секретарів райкомів та райвиконкомів – по всьому простору обох областей відкрито чи пасивно протестувала проти створення на селі умов, несумісних із життям. Несприйняття нереальних планів хлібозаготівлі та формування насіннєвих фондів, відкриті висловлювання з цього приводу, відмова уповноважених районного рівня (переважно представників номенклатури) виїжджати на село, самовільний від’їзд, імітація діяльності, небажання брати участь у надмірному вилученні хліба та в реалізації державної позики, а також небажання вимагати цього від інших – ось далеко неповний перелік форм спротиву уповноважених. Газети наповнені інформацією про покарання аж до судових вироків. Інформативні можливості районної преси дозволяють з’ясувати провідні тенденції, притаманні життєвим стратегіям уповноважених в обох регіонах.Item Районні газети Київщини та Чернігівщини про персональний склад виконавців Голодомору 1932–1933 рр.: списки уповноважених(Вінниця: ВДПУ, 2022) Якубовський, ІгорМета дослідження полягає у з’ясуванні інформаційного потенціалу оприлюднених у районних газетах Київської та Чернігівської областей списків уповноважених та інших просопографічних матеріалів про персональний склад уповноважених. Методологія дослідження передбачає поєднання спеціально-історичних методів пізнання: джерелознавчого, порівняльного контекстуального аналізу, структурно-функціонального аналізу. Наукова новизна статті полягає насамперед у тому, що проблема вперше стала об’єктом дослідження. У районних газетах виявлено списки уповноважених від райкомів КП(б)У та сільрад, проаналізовано інформаційний потенціал цих документів та дотичних матеріалів крізь призму з’ясування персонального складу уповноважених. Висновки. Списки уповноважених від районних організацій та сільрад не призначалися для обов'язкового оприлюднення. Відтак виявлено лише списки уповноважених райкомів та сільрад з 11 районів Київської та Чернігівської областей на окремі політично-господарські кампанії. У переважній більшості реконструкція персонального складу уповноважених вимагає додаткового залучення інших матеріалів, уміщених у газетах. Інформаційний потенціал списків зазнав обмежень у зв'язку тим, що в них не вказувалися ініціали осіб та, як правило, посади. Проте згадки про уповноважених в газетних статях та видрукуваних постановах районних органів влади подеколи компенсують ці прогалини. Крім того, у поєднанні зі списками, такі згадки свідчать про те, що одній і тій же особі районні чиновники могли змінити статус з уповноваженого від одного органу на представництво від іншого, або перевести в інше село. Стратегія влади полягала в наводненні сіл якомога більшою кількістю уповноважених, призначених різними організаціями. У цьому вбачали можливість забезпечити виконання своїх ухвал на місцях.Item «Авторедаговані» та сфальшовані свідчення про Голодомор: хто і чому створював варіативні та неправдиві усноісторичні оповіді(2022) Боряк, Тетяна; Boriak, TetianaАвторкою під час підготовки ГІС-Атласу Голодомору накопичено базу з кількох тисяч одиниць усноісторичних джерел Голодомору. База уможливила порівняння схожих або ідентичних свідчень одних і тих самих чи різних респондентів, оприлюднених у низці видань. Мета статті: з’ясувати, наскільки корелюється наратив однієї і тієї ж особи, опублікований у різних виданнях, з погляду пригадування подій часів Голодомору. Методологія: застосовано історичний метод, аналізу та синтезу, методи джерелознавчого аналізу (порівняльний, текстологічний). Наукова новизна. Авторка зосереджується не на верифікації даних джерел документами чи іншими усними свідченнями, а на достовірності наведених відомостей щодо специфіки пригадування та процесу збирання та підготовки до публікації усних оповідей. Висновки. Дослідження засвідчило, що, з одного боку, наявний певний відсоток републікації свідчень різними упорядниками, що нібито знижує джерелознавчий потенціал видання; з іншого – таке дублювання свідчень часто є цінним матеріалом для розуміння того, як з плином часу мінялися формулювання, часові параметри розповіді; які події найпершими виринали в пам’яті, були важливими для особи, як про них оповідалося. Авторка доводить, що існує певне ядро наративу інформанта, що може доповнюватися значущими для респондента деталями. Встановлено, що вплив інформаційного поля не позначився на ядрі наративу, яке містить вітальні для певного інформанта спогади (переважно пов’язані з боротьбою за життя (обшуки, стратерії виживання) та її програшем (смертністю). Запропоновано пояснення відмінності у пригадуванні респондентами подій у різні роки. Виявлено проблему фальшування свідчення, пов’язану передусім з постаттю інтерв’юера, що не є масовим явищем.Item Відправний пункт Голодомору 1932–1933 рр.: хлібозаготівлі 1931–1932 рр. у постановах районних органів влади (за матеріалами районних газет Київської області)(2022) Якубовський, Ігор; Yakubovskyy, IhorМета дослідження полягає у з’ясуванні особливостей відображення в постановах районних органів влади Київської області хлібозаготівельної кампанії 1931– 1932 рр. як відправного пункту організації Голодомору 1932–1933 рр. Методологія дослідження передбачає поєднання спеціально-історичних методів пізнання: джерелознавчого, порівняльного контекстуального аналізу, структурно-функціонального аналізу. Наукова новизна статті полягає насамперед у тому, що проблема вперше стала об’єктом дослідження. Шляхом аналізу районних постанов, опублікованих у місцевій пресі, з’ясовано інформаційні можливості цієї групи джерел для дослідження підходів влади до формування інструментарію Голодомору під час хлібозаготівель 1931–1932 рр. Висновки. Постанови районної влади, конкретизуючи ухвали вищих органів влади та реагуючи на поточну ситуацію в районах, суттєво розширюють можливості дослідження процесу формування механізму Голодомору в межах хлібозаготівлі 1931–1932 рр. Районні постанови містять пласт прихованої інформації про наміри влади, відсутній в нормативних документах союзних та республіканських органів влади. Зміст постанов значно підсилює аргументи на користь необхідності концептуалізації запуску механізму Голодомору як тривалого процесу, що відбувався упродовж усієї хлібозаготівельної кампанії 1931–1932 рр., хронологічно не обмежуючись 1932 роком. Підходи влади формують цілісне полотно заходів, які уможливили перехід нею під час хлібозаготівлі 1932–1933 рр. до вбивства голодом мільйонів українців. Постанови засвідчують виразні перегуки у ставленні різних прошарків населення та посадовців до нереальних хлібозаготівельних планів у 1931 р., коли готувався ґрунт для переходу до політики Голодомору, та в 1932 рр., коли рубікон було перейдено.Item Утвердження більшовицького тоталітарного режиму в подільському селі наприкінці 1920-х – початку 1930-х рр.: причини, технології та наслідки (на прикладі села Мельниківець на Вінниччині)(Вінниця : ТВОРИ, 2021) Мельничук, Олег; Melnychuk, Oleh A.; Мельничук, Тетяна; Мельничук, Татьяна; Melnychuk, Tetiana A.Метою статті є, на основі джерел, з урахуванням мікроісторичного підходу, простежити процес остаточного утвердження більшовицького тоталітарного режиму в подільському селі наприкінці 1920-х – початку 1930-х рр. через аналіз причин, технологій та наслідків. Методологія дослідження базується на поєднанні загальнонаукових, спеціально-історичних та міждисциплінарних методів мікроісторичного дослідження з урахуванням принципів історизму, системності, науковості та верифікації. Наукова новизна полягає у спробі автора, на основі аналізу широкої репрезентативної джерельної бази, з позицій конкретного мікроісторичного дослідження, проаналізувати процес насадження більшовицького тоталітарного режиму на Поділлі в умовах другого військово-комуністичного штурму. Висновки. Аналіз різнопланових джерел, що відображають процес насадження більшовицького тоталітарного режиму в селі Мельниківцях на Вінниччині, дає змогу стверджувати, що активізація діяльності місцевих органів щодо усуспільнення селянських господарств на Поділлі розпочалася ще з весни 1928 р. Якщо на початку об’єднання селян у колективи відбувалося здебільш добровільно, то із взяттям партією курсу на суцільну колективізацію, у листопаді 1929 р., переважають силові методи залучення до колективів. Придушення опору заможних селян пропонувалося здійснювати через експропріацію їх власності та висилки за межі постійного проживання. Відповіддю подільського селянства на безчинства влади стала активізація відкритого опору, унаслідок чого на весну 1930 р. в частині населених пунктів Поділля на короткий час навіть було повалено радянську владу. Появу статті Й. Сталіна «Запаморочення від успіхів» частина селянства сприйняла як відверту критику вождем насильницьких методів органів влади на місцях, тому, в результаті так званих «волинок», до травня 1930 р. із колективів вийшли майже 1/3 усіх членів колективних господарств. Під час другого етапу суцільної колективізації, що розпочався у вересні 1930 р., основним «аргументом», який мав переконати селян вступати до колективів, був податковий тиск. Вплив на селянство здійснювався і через систему хлібозаготівель. Встановлюючи непосильні норми здачі хліба для одноосібних господарств, влада таким чином змушувала їх вступати до колгоспів. Насильницька колективізація, що супроводжувалася експропріацією власності заможних селян, непосильні плани хлібозаготівель та примусове вилучення продовольчих запасів призвели до масового голодування частини подільського селянства вже навесні 1932 р. Унаслідок штучно спланованого Голодомору 1932–1933 рр., за підрахунками істориків, кількість населення тогочасної Вінницької області зменшилася більш як на 1 млн осіб. За задумом влади, геноцид голодом мав остаточно упокорити українське селянство. Знищуючи селян-власників, більшовицька влада свідомо та цілеспрямовано знищувала також соціальну базу українського націоналізму.