Факультет історії і міжнародних відносин
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/490327fb-7fd4-4939-a4e6-430027a55f70
Browse
32 results
Search Results
Item Антирелігійна кампанія радянської влади на Шаргородщині в другій половині 1940-х – середині 1960-х рр(2014) Зінько, Ю. А.; Зінько, І. Ю.Після Другої світової війни відбуваються істотні зміни в релігійному житті України. Зростає релігійність населення, відновлюються знищені в період здійснення радянської політики «войовничого атеїзму» 1920 – 1930-х рр. церкви та молитовні будинки, збільшується кількість віруючих та релігійних організацій. Церковні інституції, які в роки війни відігравали важливу роль у консолідації суспільства, перетворилися на реально існуючий фактор, з яким не рахуватися було неможливо. Релігійні організації, виходячи з своєї уяви про їхнє місце в державі та стверджуючи, що “всяка влада від Бога”, сподівались на конструктивні відносини з радянською владоюItem Репресована ідентичність українців як вислід діяльності радянської політичної системи.(2023) Коляструк, О.; Літинський, В.У статті розкривається наслідки цілеспрямованого підкорення українського суспільства процесу радянською політичною системою за допомогою репресій та терору, що регулярно і систематично здійснювався над кількома поколіннями українців. Деформування і злам традиційної національної ідентичності українців розкрито на підставі аналізу особових документів.Item Радянські репресивні практики і масовий терор у 1920 ті рр. (на прикладі Поділля)(Вінниця : ВДПУ, 2023) Коляструк, ОльгаМетою статті є спроба проаналізувати масовий терор як єдино прийнятний для більшовиків спосіб завоювання влади та її збереження. Завдання полягає в осмисленні особливостей терору в Україні та на Поділлі, зокрема. Пропонується розглядати історію радянської окупаційної влади як типову для поведінки переможця стосовно переможеного – «тероризую, бо маю силу і владу, бо можу, не маю обмежень». Методологічною основою дослідження є принципи науковості, історизму, загальнонауковий інструментарій (аналіз, синтез, узагальнення). Аналіз та інтерпретація радянського режиму ґрунтується на цивілізаційно-гуманістичному та соціоантропологічному підходах. Наукова новизна роботи полягає у спробі узагальнити сучасне осмислення радянського режиму як окупаційно-колоніального, який переміг і закріпився завдяки терору і масовим репресіям. В Україні радянська каральна система мала геноцидальний характер і була спрямована проти селянства і національно свідомих категорій суспільства. Висновки. Радянська владна система – від збройного захоплення влади у 1917 р. до повалення режиму у 1991 р. – була за своєю ідеологією і політичною діяльністю карально-репресивною по відношенню до суспільства. Вона піддавала насильству різні соціальні верстви і категорії з різною мірою інтенсивності в залежності від особливостей історичного періоду. Безмежне застосування «революційного» насильства до реальних і уявних опонентів і суперників було родовою ознакою радянсько-більшовицької диктатури, цинічно легітимованої як «диктатура пролетаріату». Масовий терор і репресії були сутністю більшовизму в цілому, а не лише інструментом силових структур. Без репресій і терору радянська влада неможлива. Терор мав загальнопоглинальний (тотальний) характер, просякав усі сегменти і сфери суспільного життя і мав неперервний характер. Боротьба з внутрішніми і зовнішніми «ворогами народу» була штучною апологетикою людиноненависницької програми більшовиків.Item Religious Activity and Religious Outlook of Ukrainians in the Conditions of the Introduction of the new Soviet Ritual: the іn Years of Khrushchev’s «Thaw» and the Deployment of Brezhnev’s «Stagnation»(Вінниця : ВДПУ, 2023) Kindrachuk, Nadia M.The focus of this article is the study of the desire of Ukrainians to preserve their own national and spiritual identity in the process of the implementation of the CPSU – СPU of the new Soviet ritualism during the 60’s – 70’s of the twentieth century. Research methodology. During the research, such scientific methods as analytical-logical, historical-systemic, explanation, search, synthesis, comparison and complex selection were applied. The work also used the method of analysis is to find out the level of growth of national consciousness of Ukrainians. Scientific novelty. The article proves that despite the anti-religious policy of the Communist Party of the Soviet Union – the Communist Party of the Soviet Union, the planting of the «new Soviet ritualism», the ancient church and religious traditions and customs of the Ukrainian people continued to be a part of the everyday culture of Ukrainians. Conclusions. So, the new rites became another «brick» laid by the communists in the stronghold of denationalization and sovietization of the Ukrainian ethnic group. New Soviet holidays were officially opposed to religious holidays. However, the percentage of supporters of church rites of weddings, baptisms and burials among the titular nation of the Ukrainian SSR remained quite high. The religious activity of representatives of the Ukrainian ethnic group was especially observed during the celebration of Christmas, Epiphany, Easter and other church holidays. And although the number of adherents of religious rites in the republic was different – from less in the East to more in the West, Christian values, despite atheism, continued to be the basis of the spiritual life of the absolute majority of Ukrainians.Item The Place of Ukrainian National Motifs in the Art Culture of the Ukrainian SSR: 1960’s – 1970’s (the Theater and the Cinema Art Case Study).(2023) Kindrachuk, Nadia M.; Meleshchenko, Tetiana V.; Кіндрачук, Н.; Мелещенко, Т.The focus of this article is the study of the place of Ukrainian national motifs in the art culture of the Ukrainian SSR during the 60’s – 70’s of the 20th century on the example of theatre and cinema art, demonstration of protest of the Ukrainian intelligentsia against russification and denationalization of the indigenous people of Ukraine. Research methodology. During the research, such scientific methods as analytical-logical, historical-systemic, explanation, search, synthesis, comparison, complex selection were applied. The work also used the method of analysis is to find out the level of growth of national consciousness of Ukrainians. Scientific novelty. It was found that the beginning of the 1960’s was characterized by a certain rise of Ukrainian issues in art culture, however since the second half 60’s and during the 70’s of the twentieth century the Ukrainian national motives began to be actively pushed out of the movie screens and theatrical stages of the USSR etc. It is argued that the opposition of the Ukrainian creative intelligentsia to the Soviet totalitarian system resulted in cultural and artistic nonconformism. Conclusions. Despite oppression and repression by the ruling communist elite, Ukrainian artists sought to promote Ukraine’s past, reveal the multifaceted national culture of the indigenous people of the USSR, and demonstrate to the world its uniqueness and right to exist. The process of revival of the national face of Ukrainian culture, return from the depths of folk art, the relationship between national and spiritual was becoming irreversible. The spirit of free thought, moral and aesthetic innovations, struggle rights to indigenous art filled the activities of young talented Ukrainians.Item Розвиток санітарної справи на Волині в роки НЕПу (1921–1928 рр.)(2023) Буравський, О.; Власюк, І.; Buravsky, Olexandr A.; Vlasyuk, Igor M.Мета дослідження – проаналізувати стан та проблеми розвитку санітарної справи на Волині в роки нової економічної політики (1921–1928 рр.). Методологічною основою дослідження є принципи науковості, історизму, об’єктивності, а також загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціальні історичні методи (історико-порівняльний, історико-статистичний, історико-системний). Наукова новизна роботи полягає у комплексному дослідженні розвитку санітарної справи на Волині у період НЕПу, залученні нових архівних документів для розкриття теми. Висновки. Санітарна справа на Волині у період НЕПу (1921–1928 рр.) розвивалася повільно, що пов’язано насамперед із наслідками громадянської війни. Загалом санітарно-гігієнічний стан у цьому регіоні був задовільним, поступово поліпшувався. Відбувалася боротьба з епідеміями (тифу, холери, туберкульозу та ін.), венеричними захворюваннями, а також проводились відповідні профілактичні заходи з боку санітарних органів. Однак залишалися проблеми недостатнього фінансування санітарної справи, незначної кількості особового складу та ін. Важливо зазначити, що розвиток санітарної справи у регіоні вимагав збільшення штатних лікарівспеціалістів. Можна вважати задовільною також агітаційну, роз’яснювальну роботу, що проводилася органами санітарної просвіти для подолання епідемій. Огляд окремих лікувальних і дитячих закладів Житомира показав наявність санітарно-гігієнічних проблем. Кількість пацієнтів з певними інфекційними захворюваннями почала збільшувалася, зокрема, хворіли на венеричні захворювання. Актуальним було питання щодо обліку захворюваності на гострі інфекційні хвороби. Не менш важливим – завдання, що стосувалося утримання в чистоті торговельних місць на базарах. Потрібно було вирішувати й інші проблеми забруднення населених пунктів регіону. Санітарна справа на Волині, як і в Україні загалом, у названі роки потребувала постійної державної підтримки.Item Соціально-побутові умови та продовольче забезпечення науково-педагогічних працівників СРСР у 20-х рр. ХХ століття(Вінниця: ВДПУ, 2022) Діденко, КатеринаУ статті розглянуто один із актуальних напрямів в історичних студіях щодо особливостей соціально-побутових умов та продовольчого забезпечення науково-педагогічних працівників СРСР у 20–30-х рр. ХХ століття. Мета роботи полягає у висвітленні діяльності російських центральних та місцевих органів влади з покращення соціально-побутового, матеріального та житлового забезпечення наукових та педагогічних працівників, зокрема створення та діяльність ПетроКУБУ та ЦеКУБУ. Методологія дослідження включає принципи наукової об’єктивності, історизму, системності, а також методи аналізу та синтезу, узагальнення, історико-порівняльний, історико-типологічний. Висновки. Характеризуючи становище вчених у 20-х рр. ХХ ст., необхідно зазначити, що наукова інтелігенція, як і загалом радянське післяреволюційне суспільство, знаходились у складній суспільно-політичній та економічній ситуації. Наукова інтелігенція належала до тих верств суспільства, які особливо гостро відчули погіршення якості життя. Закриття низки вищих навчальних закладів і факультетів, затримки з виплатою заробітних плат, що і без того знецінювалися через розгул інфляції, позбавляли науковців стабільного доходу. Цей важкий у побутовому плані період співпав у часі з болісною трансформацією соціальної структури населення країни, що зачепило і наукову інтелігенцію. Матеріальне становище вчених було досить хитким, характеризувалося відсутністю житла, низьким рівнем заробітної плати, відсутністю умов для проведення науково-дослідної роботи, завантаженістю партійно-політичною роботою. Змінилося й ставлення до вчених та їх ролі в житті суспільства, побутувала думка про неприпустимість керівної ролі інтелігенції в будь-якій галузі народного господарства та культури, зведення становища представників інтелігенції до рядових виконавців. До того ж радянське керівництво розуміло, що науковий потенціал країни потрібно зберегти для будівництва соціалістичного суспільства. Тому одним із головних був пошук можливостей порятунку вчених від вимирання і надзвичайного виснаження. Влада починає вибудовувати співпрацю з інтелектуальною системою, залучаючи її на свою сторону, створюючи для неї сприятливі умови для життя та роботи.Item Обрання обласного уповноваженого від Закарпатської реформатської церкви та наслідки цього процесу(Вінниця: ВДПУ, 2022) Самборовскі-Нодь, ІбояМетою статті є реконструювати процес налагодження контактів між Закарпатською реформатською церквою та органом нової радянської влади – Радою у справах релігійних культів (РСРК), визначення так званої контактної особи між державою та конфесією, а також наслідки безуспішних виборів такої особи. Методологія дослідження базується на аналізі маловідомих і невідомих архівних джерел Синодського архіву Реформатської церкви Угорщини, Державного архіву Закарпатської області та Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в українських дослідженнях історії церков проблематика реформатів Закарпаття досліджувалася лише частково і не в хронологічній послідовності, хоча загалом історії протестантів приділялася широка увага. Висновки. Авторка дійшла висновку, що після приходу радянських військ на Закарпаття церковна структура реформатів (кальвіністів) зазнала значних втрат, оскільки з трьох пробстів (благочинних) місце служби залишили двоє, а зі 113 священників – 25. Орієнтовно 20–25 % членів релігійних громад (чоловіків) депортували, повідомляючи, що нібито ведуть їх на триденні відновлювальні роботи. Хаотичність ситуації посилило й те, що Рада у справах релігійних культів не дозволила в 1946 році державну реєстрацію реформатів, поки вони не мають так званого обласного уповноваженого. Очевидно, що РСРК не володіло інформацією ні стосовно структурної побудови реформатів, ні стосовно їх адміністративно-територіального поділу, ні стосовно кількості вірян. Коли ж відбулися вибори обласного уповноваженого, проблема виникла через те, що його особу не узгодили з уповноваженим у справах релігій у Закарпатській області. У відсутності погоджувальних консультацій органи влади вбачали удар по своєму авторитету, тож РСРК вирішила відновити його так, що визнала недійсними результати виборів й одночасно доручила КДБ організувати стеження за обраним Іштваном Дьорке та близькою до нього організацією «Коло східних братів». КДБ кваліфікував діяльність І. Дьорке як антидержавну. Рада у справах релігійних культів бажала бачити обласним уповноваженим Дюлу Барі, оскільки вбачала в ньому не просто компромісну фігуру, а й людину, яка буде служити інтересам влади. Зрештою, РСРК також визнала, що не має достатньо інформації стосовно реформатів, тож розпочала процес їх повного перепису, не виключаючи і можливості злиття реформатської церкви із Всесоюзною радою Євангельських християн-баптистів.Item Відлуння великого терору 1937-38 рр. в селі Мельниківцях на Вінниччині(Полтава: ПНПУ імені В.Г. Короленка, 2019) Мельничук, О. А.; Melnychuk, O. A.На основі аналізу архівних документів у статті висвітлено події Великого терору 1937-38 років в селі Мельниківцях на Вінниччині. Проаналізовано соціальний статус та політичні погляди обвинувачених, визначено інкриміновані їм злочини, простежено трагічні наслідки Великого терору як для конкретних осіб так і для країни загалом.Item Соціальне страхування представників інтелігенції в Україні у 20-ті рр. ХХ ст.(Вінниця: ДКФ, 2006) Мельничук, О. А.; Melnychuk, O. A.У статті висвітлено особливості соціального страхування представників інтелігенції у 1920-х рр.