Факультет історії і міжнародних відносин
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/490327fb-7fd4-4939-a4e6-430027a55f70
Browse
4 results
Search Results
Item Освітньо-виховна діяльність як один з напрямів використання гуманітарної інтелігенції Донбасу в період непу (на матеріалі Донбасу)(2008) Анпілогова, Т. Ю.Одним з найбільш важливих напрямів діяльності гуманітарної інтелігенції визначався освітньо-виховний напрям роботи, в рамках якого ставились такі завдання, як ліквідація неписьменності широких верств населення, підвищення його загального культурно-освітнього рівня, виховання різних категорій населення в дусі марксизму-ленінізму, реорганізація й розширення нової мережі народної освіти, створення й розбудова мережі партійної й політичної освіти.Item Емблематика пострадянської Донеччини: офіціоз «господарників», переробки «з народу», альтернативи апологетів «русского мира»(Вінниця : Твори, 2021) Мєлєкєсцев, К.Метою статті є аналіз розвитку емблематики Донеччини (офіційної геральдики та вексилології Донецької області, відображення історичної тематики у комерційних номенах, реінтерпретацій офіційної символіки приватними особами) у період 1991–2015 рр., зазначаючи її основні тенденції, зв’язки з політичними та історичними поглядами замовників і авторів, трансформації символів. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, системності. Використані загальнонаукові та спеціальні методи: контент-аналіз, узагальнення, хронологічний, ретроспективний методи. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона представляє собою спробу узагальнення різних елементів емблематики Донеччини, вперше виходячи за межі офіційної геральдики та вексилології, розглядаючи їх трансформацію в руках недержавних акторів. Висновки. Емблематика Донецька та Донеччини пострадянської доби розроблялася в унікальній ситуації: місцеві еліти, з одного боку, бажали відійти від радянської символіки та осучаснити Донецьк, як «бренд», а з іншого, через особливості власної освіти, походження та політичні цілі, не сприймали історію краю поза радянськими стереотипами про «Донбас як економічний центр». У результаті місцевими елітами була проігнорована козацька історія Донеччини на противагу увічнення індустріальних здобутків доби Російської імперії (девіз з цитатою з Дмитра Мендєлєєва, Пальма Мерцалова, «Юзівські» номени). Протягом десятиріч відбулася дивергенція традицій донецької емблематики: офіційна, бізнесова, народно-патріотична. Паралельно промосковськими організаціями ще з 1991 р. розроблялася та нав’язувалася окрема емблематика, побудована на історичних міфах навколо Донецько-Криворізької Радянської Республіки, але відірвана як від попередньої радянської символіки, так і від новітньої офіційної донецької емблематики. Остання розроблялась як така, що символізує «особливість» сходу України, «окремішність» Донеччини, проте при цьому не перемежовувалася з російською символікою (за винятком російськомовного девізу). У такій формі вона не відповідала цілям та бажанням агентів московського впливу, але була сприйнята та перероблена проукраїнськими патріотичними силами. Так, використання конкретного варіанту донецької символіки одразу вказує на політичні переконання того чи іншого діяча та його розуміння історії краю та історичної політики навколо неї. Ключові слова: вексилологія, геральдика, Донецьк, Донбас, Донецька область, комерційний номен, символ, символіка. Аннотация. Целью статьи является анализ развития эмблематики Донетчины официальной геральдики и вексиллологии Донецкой области, отражения исторической тематики в коммерческих знаках, реинтерпретаций официальной символики частными лицами) в период 1991–2015 гг., отмечая основные тенденции в эмблематике, связи с политическими и историческими взглядами заказчиков и авторов, трансформации символов. Методология исследования основывается на принципах историзма, объективности, системности. Использованы общенаучные и специальные методы: контент-анализ, обобщение, хронологический, ретроспективный методы. Научная новизна работы заключается в том, что она представляет собой первую попытку обобщения различных элементов эмблематики Донецкой области, впервые выходя за пределы официальной геральдики и вексиллологии, рассматривая их трансформацию в руках негосударственных актров. Выводы. Эмблематика Донецка и Донецкой области постсоветской эпохи разрабатывалась в уникальной ситуации: местные элиты, с одной стороны, хотели отойти от советской символики и осовременить Донецк, как «бренд», а с другой – из-за особенностей своего образования, происхождения и политических предпочтений не воспринимали историю края вне советских стереотипов про «Донбасс – экономический центр». В результате местными элитами была проигнорирована казацкая история Донетчины в противовес увековечения индустриальных достижений эпохи Российской империи (девиз с цитатой из Дмитрия Менделеева, Пальма Мерцалова, «Юзовские» номены). В течении десятилетий произошла дивергенция традиций донецкой эмблематики: официальная, деловая, народно-патриотическая. Параллельно с этим промосковскими организациями еще с 1991 г. разрабатывалась и навязывалась отдельная эмблематика, построенная на исторических мифах вокруг Донецко-Криворожской Советской Республики, но оторванная как от старой советской символики, так и от новой официальной донецкой эмблематики. Последняя разрабатывалась как такая, что символизирует «особенность» востока Украины, «отдельность» Донетчины, однако при этом она не перемежалась с российской символикой (за исключением русскоязычного девиза). В такой форме она не отвечала целям агентов московского влияния, но была воспринята и переработана проукраинскими патриотическими силами. Таким образом, использование того или иного варианта донецкой символики указывает на политические убеждения человека, его понимание истории края и исторической политики вокруг нее.Item Прояви специфіки процесу українізації 1920 – 1930-х рр. в партійних організаціях і державних установах на Донбасі(Вінниця, 2010) Сергієнко, С. Ю.; Сергиєнко, С. Е.; Sergienko, S. E.Розглянуті основні прояви специфіки процесу українізації 20-30-х рр. ХХ ст. в партійних організаціях і державних установах у Донбасі. Зроблений аналіз ставлення до цієї політики партійних функціонерів і державних службовців. Визначено, що втручання центральної більшовицької влади в культурні процеси в Україні безпосередньо впливало на процес українізації в Донбасі, підсилювало його специфіку. Автор доходить висновку, що українізація державних установ і партійних організацій КП(б)У в Донбасі фактично мала формальний характер .Item Донбас і Поділля у взаємному соціокультурному дискурсі: «свій-чужий-інший» (за результатами етнографічних експедицій)(Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2016) Жмуд, Н. В.; Zhmud, N. V.У статті на основі польових етнографічних матеріалів відстежуються площини діалогів «свого/чужого/іншого» та їх маркери крізь призму сприйняття мешканцями Донбасу і Поділля один одного.