Факультет історії і міжнародних відносин
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/490327fb-7fd4-4939-a4e6-430027a55f70
Browse
240 results
Search Results
Item Особливості організації навчального процесу в Київській духовній семінарії (друга половина 19 – початок 20 ст.)(Вінниця : ВДПУ, 2024) Візер, С.; Бідун, Ю.Метою статті є визначення особливостей організації навчального процесу в Київській духовній семінарії протягом другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Автори досліджують характерні засади функціонування середнього навчального закладу Російської православної церкви. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, системності. Перш за все, використано загальнонаукові методи історичного пізнання – аналіз, синтез, системний аналіз. Наукова новизна. Навчальний процес у Київській духовній семінарії протягом другої половини ХІХ – початку ХХ ст. проаналізовано як уніфіковану частину духовної освіти Російської імперії на українських землях. Доведено його русифікаторську спрямованість. Висновки. Духовні семінарії були важливою складовою духовної освіти в Російській імперії, яка була покликана виховувати священнослужителів як провідників великоімперської ідеології в суспільстві. Київська духовна семінарія була невід’ємною ланкою цієї системи, не виокремлюючись якимись особливостями серед інших семінарій імперії. У другій половині XIX ст. відбувався цілеспрямований процес уніфікації та централізації навчальної сфери, в чому важливу роль відіграло утвердження семінарських статутів 1867 р. та 1884 р. Навчальний процес та в цілому діяльність Київської духовної семінарії перебували під жорстким контролем Навчального Комітету при Св. Синоді. Навчання в семінарії було детально регламентовано та структуровано. Семінаристи перебували під постійним наглядом своїх викладачів, що забезпечувало їхню якщо не відданість, то принаймні лояльність російському імперському режимові. Закінчення Київської духовної семінарії відкривало доступ до вступу в Київську духовну академію, проте лише один відсоток випускників семінарії продовжували навчання в академії.Item Трансформація судової системи та її вплив на правовий статус селян Правобережної України наприкінці 18 - на початку 19 ст.(Вінниця : ВДПУ, 2024) Шевчук, А.Метою статті є комплексний аналіз змін у судовій системі Правобережної України після інкорпорації до складу Російської імперії та їх впливу на юридичне становище кріпосного селянства в період кінця XVIII – початку XIX ст. Методологічною основою дослідження є принципи історизму та наукової об’єктивності, а також критичний, системний та порівняльний аналіз джерел. Застосування цих методів і принципів дозволило дослідити трансформацію судової системи та правового статусу селян у динаміці та сукупності, враховуючи всі суперечливі чинники. Використання різних методів дало можливість відстежити на прикладі Правобережної України дію російського імперського законодавства на події і процеси, що регламентували діяльність судових установ та визначали правовий статус поміщицьких селян. Висновки. Інкорпорація Правобережної України до складу Російської імперії призвела до суттєвих змін у судовій системі регіону та вплинула на правовий статус селян-кріпаків. Відбувся перехід від домініального (патримоніального) суду до імперської судової системи, де кримінальні справи кріпаків за злочини середньої тяжкості та тяжкі розглядалися державними судовими установами. Запровадження «Учреждений для управления губерний» 1775 р. та подальші реформи Павла І сформували нову структуру судових органів на Правобережжі. Аналіз судової практики показує, що селяни-кріпаки підлягали суду за широкий спектр кримінальних злочинів, при цьому спостерігалася тенденція до пом’якшення покарань порівняно з нормами Литовських статутів та імперського судочинства. Верховна влада прагнула встановити контроль над судочинством щодо кріпаків, обмежуючи владу поміщиків у кримінальних справах дрібними правопорушеннями. Судова система стала інструментом інтеграції Правобережжя до імперського простору, але водночас зберігала певні елементи місцевої специфіки.Item Аналіз грошового обігу Cіверщини 17 ст. за новими скарбовими джерелами(Вінниця : ВДПУ, 2024)The purpose of the research was to attempt to analyze the monetary circulation of the Sivershchyna region in the 17th century according to the treasure sources through the prism of new treasure finds over the past 10 years. Special attention was paid to the analysis of the treasure complexes of the issuing countries, the denominations of the coins that were in the monetary circulation of the Sivershchyna region in the 17th century. The research methodology was based on the principles of scientificity, historicism, continuity of the written and treasure sources, comprehensive analysis of the treasure complexes. General scientific, general theoretical and special historical and numismatic research methods were also used, among them it is necessary to distinguish the following ones: analytical, comparative, logical, historical, complex, descriptive, synthetic, systematization. The scientific novelty consists in in the comprehensive study of the monetary circulation of the Sivershchyna region in the 17th century based on the treasure and written sources and the introduction of the new finds into the scientific circulation. Conclusion. Having analyzed and compared the coins of two recently discovered treasures, we can conclude that they make up the important material sources for studying the monetary circulation of the Sivershchyna region in the 17th century. The found complexes indicate that during the period coins of various denominations of European minting prevailed on the studied territory, from copper solidus, billon grosh, pivtorak, troyak, shostak, horta, florin to silver thaler. This indicates the intensity of the trade between the Hetmanate and the European countries. The analyzed treasures indicate the dominance of the European coins over Moscow ones in the monetary circulation of the Sivershchyna region in the second half of the 17th century.Item До історії заселення і формування етнічного складу населення придністровської зони Балтського повіту(Вінниця : ВДПУ, 2024) Кушнір, В.Українсько-молдовське порубіжжя – зона активних етнічних процесів, формування варіативних етнокультурних комплексів на регіональних і локальних рівнях. Накопичений етнографічний матеріал у Південно-Східному Поділлі на початку ХХІ ст. став основою для вивчення етнічних процесів, наслідків міжкультурної взаємодії в окремих зонах українсько-молдовського порубіжжя зокрема у придністровській частині і дослідження у цій сфері слід розпочинати з історії формування етнічного складу населення у ХІХ ст., його динаміки, ідентифікації носіїв різних історичних і культурних традицій. Це першочергове завдання частково вирішується у даній статті. Методологія дослідження ґрунтується на принципах науковості, системності, поєднанні загальнонаукових та спеціально-історичних методів, статистичного, проблемно-хронологічного, порівняльного, аналітичного. Метою статті є дослідження етнічного складу населення придністровської частини Балтського повіту Подільської губернії на основі аналізу матеріалів Подільського єпархіального історико- статистичного комітету. Наукова новизна у з’ясуванні чисельності і співвідношення представників різних етнічних груп, виявлені наслідки міжкультурних комунікацій в етнокультурних процесах в кінці ХІХ – на початку ХХ століть. Висновки. З’ясовано етнічний склад населення Балтського повіту у придністровській порубіжній з Молдовою зоні. Встановлено співвідношення чисельності українців, молдован, поляків і євреїв, виявлені елементи акультурації, асиміляції, простежено динаміку ідентичностей.Item Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія : збірник наукових праць. Вип. 50(Вінниця : ВДПУ, 2024) Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського; Мельничук, О. А.; Зінько, Ю.; Войнаровський, Ю.У журналі висвітлюються актуальні проблеми історії України, всесвітньої історії, історичного краєзнавства, етнології, історіографії, джерелознавства, теорії та методології історії, рецензуються найсучасніші монографічні праці в галузі історичних наук.Item Юзеф Аполінарій Роллє (Dr. Аntoni J.): бібліографічний покажчик(Хмельницький: ФОП Мельник А.А., 2024) Войнаровський, А. В.; Черняк, В. В.Бібліографічний покажчик містить понад 500 назв творів Ю. А. Роллє (1829–1894) – відомого лікаря, краєзнавця, письменника. Також представлено літературу про нього. Видання розраховане на широке коло поціновувачів історії рідного краю.Item Під захистом Вічності: Материнство, у тіні Святої Софії. Опіка історії: під захистом гарнізонного храму Святих Петра і Павла. Вода забуття: Стогін глибин Таврії. Сила предків: Нескорені серед руїн Дніпра. Сльози Одеси: чиста молитва серед руїн. Спадок нескорених: мати і дитя на тлі зруйнованих стін Чернігівського театру. Віра у темряві: Матір і дитя серед руїн Харкова(Вінниця : Твори, 2024) Косаківський, В. А.«Молитва за Україну» створена 23 митцями з 12 міст України, які продовжують творити в умовах постійних нападів з боку російських агресорів. Мета проєкту – показати проблематику та історію України через образ «Української мадонни», оточеної найважливішими історичними та мистецькими артефактами регіонів, які вона представляє. Цей проєкт розкриває не тільки явлення Божої матері, але й звичайних українських жінок-матерів, які попри всі негаразди вірять у Бога, перемогу та націю.Item Поняття «нематеріальна культурна спадщина» в працях сучасних українських дослідників(Вінниця : ВДПУ, 2024) Мокрій, ДмитроМетою статті є вивчення та аналіз різних підходів до визначення поняття «нематеріальна культурна спадщина» у працях сучасних українських дослідників представників різних науки. Методологія дослідження представлена сукупністю загальнонаукових методів і підходів, зокрема, методами порівняльного аналізу і систематизації. Наукова новизна полягає в аналізі особливостей визначення поняття «нематеріальної культурної спадщини», в залежності від приналежності дослідників до тієї чи іншої дисципліни. Такий аналіз допоможе уникнути обмежень визначення поняття у рамках однієї галузі та дозволить виробити більш ефективний підхід до визначення даного поняття. Висновки. У ході проведення даного дослідження констатовано, що тлумачення нематеріальної культурної спадщини має зв’язок між специфікою визначень та професійною приналежністю авторів до таких наук, як економіка, культурологія, історія, географія. Відмічені спільні риси в окресленні особливостей поняття нематеріальної культурної спадщини. Представники даних дисциплін, а саме економіки та географії робили акцент у формулюванні на зв'язок з туризмом. Науковці у галузі історії та культурології звертали увагу на важливість формування ідентичності окремої соціальної групи та передачі культурних цінностей, традицій та звичаїв із покоління до покоління. Відмінними рисами у роз’ясненні поняття нематеріальної культурної спадщини в порівнянні з попередньою групою науковців є інтерпретація поняття «нематеріальна культурна спадщина» представниками географічної дисципліни, яка включає духовні цінності, традиції, вірування та розуміння способу життя. Серед усіх визначень поняття «нематеріальна культурна спадщина», найбільш вдалим є те, на думку автора, є те, що прописане у положенні Закону України «Про культуру». Перспективи подальших досліджень поняття «нематеріальна культурна спадщина» полягають у виробленні більш ефективних підходів до збереження та використання культурної спадщини України.Item Радянська репресивно-тоталітарна система за матеріалами журналу «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ»(Вінниця : ВДПУ, 2024) Коляструк, ОльгаМета статті – простежити за сторінками часопису «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД– КГБ» за 1994 – 2022 рр., яку роль він відіграв у становленні вітчизняної історіографії радянської репресивно-терористичної системи завдяки відкриттю архівних матеріалів спецслужб УСРР/УРСР, простежити результати співпраці істориків, архівістів і громадських активістів у справі відновлення історичної правди і справедливості. Методологія дослідження базується на історіографічному та джерелознавчому аналізі документальних, інформаційних та науково-аналітичних матеріалів журналу. Наукова новизна. Комплексно опрацьовано 57 номерів журналу «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ». В центрі огляду – публікації про радянську репресивну систему, проаналізовані за: а) структуруванням матеріалів по рубриках, б) типологією публікації документів (цілісні комплекси; тематичні кейси; окремі документи); в) авторськими науково-аналітичними статтями на основі архівних джерел. Висновки. Журнал від самого початку набув статусу авторитетного науково-документального видання, необхідного для вивчення і розуміння радянської репресивної системи. Документальна база, оприявнена на сторінках часопису, сприяла поглибленню знання про радянський режим. Завдяки новим документам зі спецфондів і архівів радянських спецслужб дослідники розвінчують міфи радянської пропаганди, руйнують стереотипи про соціальну захищеність громадян СРСР, про «соціальну справедливість» і «соціалістичну законність». Публікації документів та науково-аналітичних статей сприяли поступу вітчизняної історіографії сталінізму і тоталітаризму у соціокультурній площині, завдяки антропоцентичному підходу історики розгорнули вивчення репресій не лише через інституції і органи, а через повсякденне життя, настрої і поведінку суспільства.Item Українська наука в Другій Речі Посполитій: огляд сучасної історіографії(Вінниця : ВДПУ, 2024) Тельвак, ВіталійМета статті полягає у спробі всебічного дослідження сучасної української історіографії форм і напрямків організації наукової діяльності українських інтелектуалів, які працювали у міжвоєнній Польщі. Методологія дослідження ґрунтується на використанні міждисциплінарного підходу. Виходячи з принципів об’єктивності та історизму, дослідницький акцент зроблено на структурно-функціональному системному аналізі історіографічних фактів і порівняльно-історичному методі. У статті використано евристичні можливості методів періодизації, класифікації і типологізації. Наукова новизна статті полягає у комплексному аналізі історіографії дослідження українського наукового життя у Другій Речі Посполитій. Висновки. Проведений історіографічний аналіз засвідчив чималу популярність серед сучасних дослідників різноаспектної проблематики українського наукового руху в Другій Речі Посполитій. Наукознавці, актуалізуючи перед тим невідомі поклади матеріалів в українських і зарубіжних архівах, послідовно опрацьовують численні інституційні, проблемно- тематичні, персоналістичні, архівознавчі й бібліографічні сюжети цієї багатопланової теми. У підсумку постало показне коло різнопланової літератури (монографії статті, довідкові видання й ін.). Разом із тим, у вічі впадає виразна дисциплінарна диспропорція, що полягає в домінуванні соціогуманітарної проблематики, а найбільше – історіографічної. Ця ситуація пояснюється її ефективнішою інструментальністю у тогочасній боротьбі українців за свої національні й культурні права. Тож на часі збалансування наукознавчого дискурсу працями над внеском зазбручанських представників точних і природничих дисциплін у національну й світову науку міжвоєнного двадцятиліття. Це уможливить підійти до обговорення концепції й структури панорамної студії над феноменом української науки у Другій Речі Посполитій, що має постати як колективний міждисциплінарний проєкт.