Факультет історії і міжнародних відносин
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/490327fb-7fd4-4939-a4e6-430027a55f70
Browse
4 results
Search Results
Item Суспільно-політичний лад і економічний розвиток Етрурії у 8 – 3 ст. до н.е.(Вінниця : ВДПУ, 2024) Ніколіна, Інна; Ніколіна, Іріна; Очеретяний, В.Метою статті є спроба висвітлити ключові питання суспільно-політичного ладу та економіки етруської цивілізації, як факторів, що вплинули як на її піднесення, так і на занепад. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових принципів: історизму, об’єктивності, системного підходу в аналізі історичних процесів, що розглядаються в даній статті. Ефективними виявилися такі спеціальні історичні методи, як описовий, проблемно-хронологічний, історико-системний, порівняльно-історичний. Наукова новизна дослідження визначається тим, що, використовуючи здобутки досліджень зарубіжних і вітчизняних науковців, автори здійснили спробу комплексно розкрити тему суспільно-політичного ладу та економіки етрусків у 8 – 3 ст. до н.е. Висновки. Ключовими факторами, що визначали могутність етрусків, були родючість землі та багатство надр цього регіону. Проте їх суспільно-політичний устрій підірвав цей потенціал, оскільки етруські міста існували незалежно один від одного й не прагнули об’єднатися в централізовану державу, додатково ослаблюючи себе постійними внутрішніми конфліктами та міжусобними війнами. Недостатня єдність та перевага римлян у військовій сфері в кінцевому підсумку призвели спочатку до втрати самостійності міст, а згодом – до повного зникнення етруського етносу. Швидке зростання економіки етрусків завдяки міжнародній торгівлі не сприяло об’єднанню Етрурії в єдину централізовану державу через незавершеність процесу розпаду родоплемінних відносин та орієнтацію етрусків на греків, включаючи навіть їх модель державної організації. Формальне об’єднання дванадцяти міст-держав в Етруську лігу було релігійною конфедерацією, але не сприяло їх згуртованості. У етруському суспільстві впродовж тривалого часу існували лише два основних класи – клас аристократії, в інтересах якого діяв державний апарат та клас, який був у різній мірі залежний від аристократії. У той же час невиразність середнього класу можливо пов’язана з тим, що предки етрусків, які за однією з версій їх походження прибули зі сходу, підкорили тубільне населення, перетворивши їх в залежних людей, що було типовою практикою в стародавньому світі.Item Сільське господарство Вінниччини у 1945 р.: характерні риси, тенденції розвитку(Вінниця : ВДПУ, 2023) Кравченко, Павло; Мельничук, ОлегМета дослідження – проаналізувати характерні соціально-економічні процеси і тенденції розвитку сільського господарства Вінниччини крізь призму ситуації у колективних господарствах. Методологічною основою дослідження є принципи: науковості, ретроспективний, порівняльно-історичний, аналізу і синтезу, узагальнення, історико-критичний, історико-системний, конкретно-проблемний, системний. Наукова новизна роботи. Автори, на основі дослідження, аналізу вперше введених нових джерел, критичного осмислення партійно-совєтських документів 1945 р. розкрили типові характерні риси соціально-економічної ситуації, що склалася у колгоспах у рік закінчення Другої світової війни. Висновки. Другий рік функціонування відновленого, колоніального по своїй суті, комуністичного совєтського режиму на Вінниччині не приніс змін на краще у соціальному та економічному становищі колгоспного села. Знекровлене війною сільське господарство було піддано посиленій експлуатації з боку сталінського режиму, який не враховував реальний стан речей. Відсутність економічних стимулів, матеріальної зацікавленості у результатах праці, посилення податкового тиску сприяли подальшому падінню продуктивності праці, зростанню байдужості. Вихід із ситуації режим вбачав у посиленні репресій. Все це у комплексі стало передумовою та причиною голоду 1946-1947 рр. Окремі питання теми потребують подальшого вивчення та аналізу.Item Падалка С. С., Кириленко І. Г., Вергунов В. А. Аграрна історія України: у трьох частинах Частина 1. Від найдавніших часів до початку ХХ століття. Київ : Аграрна наука, 2019. 332 с. Частина ІІ: Радянська доба 1917–1990 рр. Київ : Аграрна наука, 2019. 458 с. Частина ІІІ: Період незалежності 1991–2018 рр. Київ : Аграрна наука, 2019. 372 с.(Вінниця : ТВОРИ, 2021) Романюк, Іван; Романюк, Иван; Romaniuk, Ivan M.У статті прорецензовано навчальний підручник у трьох частинах, у якій відомі автори, використовуючи насамперед документальні джерела, напрацювання вітчизняних і зарубіжних дослідників, розкрили аграрні відносини в Україні від найдавніших часів до сьогодення. Особливу увагу приділено питанням щодо змін у сільському господарстві, у соціально-економічному житті села, середовищі селянства, повсякденності українського села. Знання досвіду минулого аграрного ладу може стати надійною основою свідомого вибору оптимальних шляхів подальшого поступу України як демократичної і заможної держави.Item Еколого-економічні проблеми використання земельних ресурсів України (1970–1990)(Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Романюк, Н.; Romaniuk, N. Y.Мета статті. На основі економічних, сільськогосподарських, історичних досліджень та архівних матеріалів проаналізувати негативні процеси з використання земельних ресурсів у сільському господарстві України в 1970–1990 рр. Методологія дослідження базується на поєднанні загальнонаукових та спеціально-історичних методів з принципами історизму, об’єктивності, системності та міждициплінарності. Наукова новизна. В історичній літературі доповнено характеристику розвитку агропромислового комплексу, зокрема, використання земельних ресурсів України у 1970–1990 рр. Проаналізовано еколого-економічну складову. Висновки. У досліджуваний період у сільському господарстві України переважала інтенсивна система землеробства, яка базувалася на отриманні високих врожаїв сільськогосподарських культур за рахунок використання підвищених доз мінеральних добрив, застосування засобів хімічного захисту рослин без урахування екологічних загроз – забруднення довкілля. Ігнорувалися біологічні, екологічні та економічні закони розвитку галузі. Сільське господарство, з одного боку, потерпало від надмірного, інтенсивного, екологічно необґрунтованого використання земель, а з іншого – теж спричиняло погіршення стану довкілля. Межу екологічної деградації ґрунту у сільськогосподарському виробництві досягнуто у 1970-і роки, а за 1986–1989 рр. її перевищено удвічі. Наслідками неправильного застосування хімізації стало забруднення грунтів, сільськогосподарської продукції та довкілля, що було небезпечним для здоров’я людей; зменшення органічних речовин у грунті, погіршення його фізичних властивостей, що знижувало родючість земель. Зростання темпів хімізації землеробства не призвели до бажаного збільшення виробництва сільськогосподарської продукції та покращення її якості.