Факультет історії і міжнародних відносин
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/490327fb-7fd4-4939-a4e6-430027a55f70
Browse
7 results
Search Results
Item Передумови становлення радянської номенклатури в УСРР в 1919 – 1924 рр.: історичний контекст(Вінниця : ВДПУ, 2024) Фастовець, Ю.; Шарпатий, В.Метою статті є з’ясування історичного контексту та причин становлення радянської номенклатури в УСРР в 1919 – 1924-х роках. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, дедукції) та спеціально- історичних (історіографічного наукового аналізу, структурно-системного) методів із принципами історизму, об’єктивності, науковості, доказовості. Наукова новизна роботи полягає в тому, що використовуючи вищезазначені методи в поєднанні із науковими принципами, автори аналізують процес становлення української номенклатури, як системне ціле, що складається з елементів (кожному елементу відповідає відповідна сфера діяльності), над яким своєрідним базисом надбудовується над-система, а саме: форма становлення російської номенклатури в РСФРР (за подобою якої відбувається формування номенклатури в УСРР). Висновки. Становлення номенклатури в УСРР відбувалося внаслідок прямого втручання більшовиків. Для формування української номенклатури більшовики використовували методи фізичного втручання та впливу, що супроводжувалося виселенням українських комуністів за межі республіки та призначенням комуністів із центру (РСФРР) на керівні та звільнені посади в уряді та комуністичної партії в УСРР.Item Участь червоноармійців у проведенні суцільної колективізації на Поділлі(Вінниця : ВДПУ, 2024) Мельничук, О.; Кравченко, П.Метою статті є, на основі аналізу архівних джерел, загальної та спеціальної літератури, висвітлити участь червоноармійців у проведенні суцільної колективізації на Поділлі. Методологія дослідження ґрунтується на принципах об’єктивності та історизму із використанням як загальнонаукових так і спеціальних методів дослідження: проблемно-хронологічного, історико-порівняльного, методу критичного аналізу. Наукова новизна дослідження полягає у розкритті недостатньо вивченої в українській історіографії проблеми, покликаної з’ясувати роль та місце Червоної армії в насадженні більшовицького тоталітарного режиму в подільському селі. Висновки. Червона армія, з моменту свого створення, розглядалася більшовиками як одна із інституцій впровадження комуністичного режиму. Будучи за соціальним складом на 2/3 селянською, саме вона мала стати школою політичного виховання та культурного просвітництва в дусі комуністичних ідей для колишніх селян-власників. Посилення такої роботи спостерігається наприкінці 1920-х рр., коли спроба режиму відновити «воєнно-комуністичний штурм» наштовхнулась на відчайдушний опір селянства і стала загрозою існуванню комуністичної влади. З цього часу більшовицьке керівництво не лише ставило перед Червоною армією конкретні завдання, але й намагалося здійснювати системний контроль за політико-моральними настроями червоноармійців. Одним із важливих напрямків роботи військових підрозділів було сприяння владі у процесах усуспільнення одноосібних селянських господарств. В умовах суцільної колективізації на армію покладалися завдання не лише просвітницького та пропагандистського характеру, але й безпосередньої участі в колективізації села. Зокрема, військові підрозділи, що дислокувались на Поділлі, залучались до: підготовки кадрів для колгоспного будівництва; взяття шефства над селами, які переходили на суцільну колективізацію; відправлення в колгоспи груп червоноармійців для виконання конкретних завдань; вступу до колективів цілими підрозділами; організації спеціальних червоноармійських колгоспів. Шляхом проведення широкої просвітницької та пропагандистської роботи, застосовуючи методи забезпечення військової дисципліни та практикуючи вибіркові репресії серед командного та рядового складу, більшовицькій владі вдалося не лише подолати опозиційні настрої в армії, але й перетворити її в слухняне знаряддя комуністичної диктатури.Item Публікації періодичних видань усрр, як джерело вивчення причин голодомору 1932-1933 рр.(2022) Степанчук, ЮрійУ пропонованій статті представлено документальні свідчення проведення насильницької державної хлібозаготівлі, що врешті, призвело до Голодомору 1932-1933 рр. Матеріали періодичних видань Черкаської та Чернігівської областей відображають жорстокий механізм продовольчого виснаження та матеріального зубожіння українських селян.Item Боротьба за землю на Поділлі в період військового комунізму.(2023) Мельничук, О.; Федорчук, Я.У статті на основі аналізу джерел та літератури висвітлено заходи більшовиків із проведення землевпорядкування на Поділлі в період військового комунізму.Item Радянські репресивні практики і масовий терор у 1920 ті рр. (на прикладі Поділля)(Вінниця : ВДПУ, 2023) Коляструк, ОльгаМетою статті є спроба проаналізувати масовий терор як єдино прийнятний для більшовиків спосіб завоювання влади та її збереження. Завдання полягає в осмисленні особливостей терору в Україні та на Поділлі, зокрема. Пропонується розглядати історію радянської окупаційної влади як типову для поведінки переможця стосовно переможеного – «тероризую, бо маю силу і владу, бо можу, не маю обмежень». Методологічною основою дослідження є принципи науковості, історизму, загальнонауковий інструментарій (аналіз, синтез, узагальнення). Аналіз та інтерпретація радянського режиму ґрунтується на цивілізаційно-гуманістичному та соціоантропологічному підходах. Наукова новизна роботи полягає у спробі узагальнити сучасне осмислення радянського режиму як окупаційно-колоніального, який переміг і закріпився завдяки терору і масовим репресіям. В Україні радянська каральна система мала геноцидальний характер і була спрямована проти селянства і національно свідомих категорій суспільства. Висновки. Радянська владна система – від збройного захоплення влади у 1917 р. до повалення режиму у 1991 р. – була за своєю ідеологією і політичною діяльністю карально-репресивною по відношенню до суспільства. Вона піддавала насильству різні соціальні верстви і категорії з різною мірою інтенсивності в залежності від особливостей історичного періоду. Безмежне застосування «революційного» насильства до реальних і уявних опонентів і суперників було родовою ознакою радянсько-більшовицької диктатури, цинічно легітимованої як «диктатура пролетаріату». Масовий терор і репресії були сутністю більшовизму в цілому, а не лише інструментом силових структур. Без репресій і терору радянська влада неможлива. Терор мав загальнопоглинальний (тотальний) характер, просякав усі сегменти і сфери суспільного життя і мав неперервний характер. Боротьба з внутрішніми і зовнішніми «ворогами народу» була штучною апологетикою людиноненависницької програми більшовиків.Item Діяльність сільських «Просвіт» Подільської губернії у 1920–1922 рр. (за документами Державного архіву Вінницької області)(2023) Кучеров, Г.; Палилюлько, О.; Kucherov, Gennadiy G.; Palyliulko, Oksana М.Метою статті є з’ясування діяльності сільських «Просвіт» Подільської губернії та їхні взаємовідносини з радянськими органами влади у контексті зміцнення останніх. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, науковості, системності. Під час роботи були використані методи аналізу, синтезу, проблемнохронологічний, історико-системний, узагальнення та ін. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше в українській історіографії, на основі маловідомих та невідомих раніше архівних матеріалів і документів, простежено становище сільських «Просвіт» Подільської губернії та особливості їхніх взаємовідносин з органами влади радянського режиму. Досліджено, що у перші роки становлення сільських «Просвіт» Подільської губернії радянські функціонери підтримували діяльність просвітницьких організацій, сподіваючись використати їх для пропагування своїх ідеологічних засад. Визначено і обґрунтовано порівняно лояльну політику режиму щодо просвітницьких організацій. Висновки. На початку 1920-років в умовах становлення більшовицького режиму на території Подільської губернії спостерігалося подальше утворення сільських «Просвіт», ініціаторами якого виступали як мешканці сіл, так і представники влади. Останні намагалися використати популярність товариств для зміцнення свого впливу на селі. Для виконання цього завдання діяльність осередків фінансувалася з державного бюджету. У міру зміцнення радянського режиму відбувалася систематична реорганізація просвітницьких організацій, а їхнє становище стало погіршуватися. Врешті-решт, не знайшовши в них масової підтримки у проведенні соціалістичних перетворень на селі, керманичі України стали на шлях обмеження діяльності «Просвіт», а згодом і повної їхньої ліквідації.Item Радянські політичні ритуали і практики повсякдення(Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Коляструк, Ольга; Kolіastruk, Olha A.; Коляструк, Олександр; Коляструк, Александр; Koliastruk, Oleksandr P.Метою статті є аналіз радянських політичних ритуалів і повсякденних практик, що склались під їх впливом. Методологія дослідження ґрунтується на загальних і спеціально-історичних методах пізнання минулого з залученням методів соціокультурної та політичної антропології. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше проаналізовано роль радянських політичних ритуалів різного типу у становленні норм і практик радянського повсякденного життя; виявлено впливовість радянської ритуальної культури у зміцненні радянського режиму. Масові календарні свята-ритуали (День Жовтневої революції, День солідарності трудящих) не тільки означали нову еру в історії, а й нівелювали сакральність християнського циклу (Різдво Христове – Великдень). Простежено еволюцію не лише формальної організації радянського ритуалу (від інсценування-імітації через карнавалізацію до монументальної наративізації), а й вдосконалення його змістового наповнення (номінація – сакралізація – монументалізація – меморіалізація). Святкова комеморація від самого початку була покликана формувати радянську ідентичність і конструювати колективне минуле, задавати рамки колективної пам’яті Офіційні ритуали поступово проникали і в повсякдення (святкові сімейні і товариські застілля, прибирання оселі, придбання обновок, вітальні листівки). Висновки. Радянські ритуали від їх зародження стали надійною ідеологічною зброєю, інструментом комуністичної індоктринації населення країни. Політичні ритуали відіграли визначальну роль у легітимації більшовицької влади,стали дієвим засобом її комунікації з суспільством, уможливили його консолідацію в рамках радянського політичного канону, мінімізували соціальну конфліктність, нівелювали відкрите невдоволення владою, сприяли формуванню ідеологічної одностайності. Радянські політичні ритуали поруч з репресивними методами прислужились створенню нової політичної реальності, уможливили її засвоєння і прийняття масами, сформували свідомість, стимулювали до відповідних політичних дій і практики повсякдення.