Факультет історії і міжнародних відносин
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/490327fb-7fd4-4939-a4e6-430027a55f70
Browse
1924 results
Search Results
Item Український фронт неоголошеної Радянсько-польської війни 1939 року: військова складова реалізації експансіоністської зовнішньої політики СРСР у дослідженнях сучасної української історіографії(Вінниця : ВДПУ, 2024) Щеглов, А.Мета статті – розкрити основні результати досліджень сучасних українських істориків, політологів та юристів діяльності Українського фронту Червоної армії проти Польщі в процесі реалізації експансіоністської зовнішньої політики СРСР восени 1939 р. У статті комплексно аналізуються дослідницькі підходи та тематика студій вітчизняною історіографією збройної інтервенції Червоної армії в південно-східні воєводства Другої Речі Посполитої у вересні 1939 р. До широкого академічного дискурсу долучено публікації вітчизняних істориків та юристів, зокрема періоду широкомасштабної агресії Російської Федерації проти України. У традиційне поле дослідження вітчизняною історіографією подій «золотого вересня» 1939 р. військово-історичну проблематику, пов’язану із утворенням, бойовими діями проти польських збройних формувань та розформуванням Українського фронту Червоної армії в Західній Україні. Основну увагу зосереджено на аналізі бойових операцій у процесі просування радянських військ територією Польщі з домінуючим українським етнічним складом населення після 17 вересня 1939 р. Окремо представлено критичні оцінки ефективності частин Червоної армії, як у зіткненнях з підрозділами Війська Польського, так у зайнятті переважної більшості галицьких й волинських міст й сіл без збройного опору з боку польських підрозділів, факти низької підготовки особового складу Українського фронту тощо. В основу методології статті покладено використання загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів пізнання наукового пізнання, які ґрунтуються на принципах системності, об’єктивності, міждисциплінарності розкриття підготовки створення, перебігу операцій та оцінки результативності Українського фронту Червоної армії у період неоголошеної Радянсько-польської війни 1939 р. Наукова новизна полягає в узагальненні процесів розгортання та бойових дій Українського фронту під час т. зв. «визвольного походу». Висновки. Підготовка, реалізація та наслідки експансіоністського зовнішньополітичного курсу керівництва Радянського Союзу на чолі з Й. Сталіним на Заході Україні восени 1939 року носили комплексний характер, включаючи безпосередню військову потугу новоутвореного Українського фронту Червоної армії, яка докладно висвітлюється сучасними українськими істориками. При цьому, для польського командування виступ радянських військ у південно-східних воєводствах Східної Галичини та Західної Волині став повною несподіванкою, що може вказувати на низьку ефективність розвідувальної роботи проти СРСР у умовах, коли усі зусилля Польщі були спрямовані на боротьбу з агресією нацистської Німеччини. Одночасно, дослідники наводять нові факти дезорганізації Польської держави проти вступу Червоної армії через видання наказів про нечинення опору, або навіть розгляд її як союзника у цій війні. Разом з тим, непоодиноко висвітлюються факти непідготовленості окремих частин Червоної армії та багатьох солдат-новобранців Українського фронту навіть до такого майже безперешкодного просування територію Західної України, а також хаотичні перестрілки та вогонь по цивільних об’єктах багатьох галицьких й волинських міст та сіл. Не менш вражаючою сторінкою неоголошеної Радянсько-польської війни 1939 року з боку Українського фронту Червоної армії, яка присутня у вітчизняній історіографії, є численні приклади насильства, пограбування, розстрілів мирних мешканців західноукраїнського регіону, котрі у більшості випадків не отримали належного покарання, а навпаки, нерідко заохочувалися особливо для «зведення рахунків» на національному та соціальному ґрунті. Безумовно, що така поведінка бійців та командирів Червоної армії не могла не тільки не сприяти широкій підтримці т.зв «визвольного походу» з боку місцевого населення, але формувала національну базу руху опору, як польського, так українського, що може бути предметом наступних досліджень.Item Аварія на Ленінградській АЕС (1975) у контексті передумов Чорнобиля(Вінниця : ВДПУ, 2024) Юсов, С.; Шеретюк, В.; Карпухіна, Т.Мета дослідження є реконструкція й аналіз комплексу питань, що пов’язані з аварією на ЛАЕС у контексті з’ясування передумов чорнобильської катастрофи. В нашому дослідженні розглядаються питання, що пов’язані з аварією на 1-му енергоблоці Ленінградській АЕС (ЛАЕС) 1975 р. Це найбільша аварія в «дочорнобильський» період, провісник Чорнобиля. У вітчизняній історичній науковій літературі ця тема залишається поза увагою. В статті співавторів на основі опублікованих джерел, здебільшого мемуарного характеру, робиться спроба висвітлити низку аспектів, що стосуються аварії на ЛАЕС. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичного, історикотипологічного, історико-порівняльного) методів з принципами історизму, системності, науковості та верифікації. Наукова новизна роботи полягає в тому, що розробка аспектів, які пов’язані з проблематикою історії атомної енергетики СРСР у вітчизняній історичний науці майже не досліджуються. У цьому зв’язку, зокрема, важливим є вивчення передісторії та передумов Чорнобильської катастрофи. Висновки. Встановлено, що проєкт реактора РВПК-1000 та інших технологічних систем енергоблока були значно далекі від досконалості. Показано, що процес покращення реакторної установки відбувався під час монтажу й експлуатації, в тому числі за допомогою різних експериментів. Наявні джерела до певної міри дають можливість реконструювати причини, передумови, характер та обставини цієї аварії. Насамперед з’ясовано, що аварія виявила серйозні недоліки реактора РВПК-1000. У статті виокремлено соціально-економічні та людські чинники аварії. Зокрема показано, що на радянських АЕС домінувала політика пріоритету плану з вироблення електроенергії над вимогами нормативних документів щодо безпечної роботи реактора. Подібне явище відбувалося й на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС). На основі джерел вдалося з’ясувати ключову роль у створенні аварії певної особи, а саме старшого інженера управління реактором Михайла Карраска. В нашому дослідженні також приділена увага висвітленню роботи спеціальної комісії з розслідування аварії. В цій площині, зокрема, було важливим зрозуміти, чи інформація про характер аварії й рекомендації комісії стосовно вдосконалення роботи реактора РВПК-1000 дійшли до відома персоналу інших атомних станцій, передусім ЧАЕС.Item «Положення про устрій євреїв» 1804 р. як інструмент впливу на ідентичність єврейських громад у Російській імперії(Вінниця : ВДПУ, 2024) Чінена, О.Правовий акт «Положення про устрій євреїв» ілюструє соціально-культурні практики єврейської спільноти, які застосовувались ними для формування та збереження власної ідентичності в умовах дискримінаційної внутрішньої політики Російської імперії. Метою дослідження є аналіз правого статусу єврейського населення в Російській імперії для подальшого визначення: особливостей розселення, впливу імперського уряду на духовне та культурне життя євреїв. Методологія дослідження базується на загальноісторичних та загальнонаукових методах таких як: історико-системний, типологічний, функціональний аналіз та описовий. Також у дослідженні застосовано методи культурної антропології для аналізу соціальних механізмів опору, спрямованих на збереження ідентичності, із фокусом на розвиток освітніх, релігійних та культурних інституцій. Наукова новизна роботи полягає у з’ясуванні імперських юридичних практик впливу на формування ідентичностей єврейських спільнот. Висновки. Розроблене імперським урядом, положення стосовно устрою євреїв у Російській імперії носило дискримінаційний характер, а саме: примусова інтеграція через мовну політику, обмеження щодо носіння традиційного вбрання, а також регулювання професійної діяльності. Ці заходи, за задумом влади, мали сприяти асиміляції шляхом послаблення ролі соціально-культурних практик, спрямованих на збереження єврейської ідентичності. Однак, вони викликали спротив, стимулюючи єврейську спільноту до пошуків нових форм збереження релігійної і етнічної своєрідності.Item «Чорна королева» та кінець правління династії Валуа у Франції(Вінниця : ВДПУ, 2024) Діденко, К.Метою статті є аналіз діяльності Катерини Медичі під час правління її неповнолітніх синів у Франції, визначення впливу королеви на внутрішню та зовнішню політику. Методологія дослідження зумовлена використанням методів аналізу та синтезу, індукції та дедукції, а також історико-типологічного методу та принципів об’єктивності й історизму. Наукова новизна полягає у відображенні впливу дитинства та оточення Катерини Медичі на формування її особистості та подальший життєвий шлях. Висновки. Катерина Медичі є неоднозначною та зловісною фігурою у французькій історії, їй приписували чимало жорстких діянь, зокрема, звинувачень в організації Варфоломіївської ночі. Зважаючи на відносно невеликий обсяг інформації про цю історичну особу, навколо неї сформувалось багато міфів. Але варто зауважити, що на формування особистості Катерини мали великий вплив втрата батьків, поневіряння, погрози. Пережиті приниження зробили зламаною та нещадною у боротьбі за власний життєвий успіх та успіх своїх дітей. Гонитва за коронами стала сенсом і жахом її буття. Доля з дитячих років визначила характер та поведінку королеви, а бажання вижити за всяку ціну і царювати стало сенсом її життя. Але через свій обмежений, міщанський розум Катерина не могла вчасно та відповідно виконувати ті завдання, як поставали перед Францією у період її правління.Item Обряд «толоки» і «новосілля» у традиційній обрядовості українців Наддніпрянщини (друга половина 20 ст.)(Вінниця : ВДПУ, 2024) Симоненко, І.Українському народу завжди була притаманна висока духовна культура, шанування звичаїв та традицій, які пов’язані з світоглядом, який складався впродовж багатьох століть і зберіг ознаки дохристиянських вірувань. Тема досліджена на основі архівних, польових та етнографічних матеріалів які дозволяють всебічно представити особливості будівельної обрядовості цього регіону. У статті розглядаються традиції та обряди про толоку як давній український звичай, який організовували на селі для виконання гуртової роботи. Простежуються способи уникнення демонологічної небезпеки під час новосілля та переходу у новий дім. Метою статті є вивчення та аналіз нової і маловідомої інформації у працях українських та зарубіжних дослідників про компоненти народної будівельної обрядовості – «толоку» та «новосілля», яка мала місце на теренах Наддніпрянської України у другій половині 20 століття. Методологічну основу статті становлять основні методи етнологічної науки: порівняльно-історичний, порівняльно-хронологічний, ретроспективний, аналіз історичної реконструкції, безпосередньо польового спостереження, інтерв’ювання, опитування, фіксації та систематизації матеріалів. Наукова новизна полягає в аналізі особливостей визначення поняття «толока» та «новосілля», такий аналіз допоможе уникнути обмежень визначення поняття та дозволити виробити більш ефективний підхід до визначення означеного поняття. Висновки. В контексті аналізу обрядовості з’ясовано значення відповідних народних традицій наших пращурів, їх використання та поширення у другій половині 20 століття, значення для утвердження культурної ідентичності та збереження історичної пам’яті. В основу дослідження покладені етнографічні матеріали, зібрані авторкою на теренах Наддніпрянської України. Перспективи подальших досліджень понять «толока» та «новосілля» полягають у вироблені більш ефективних підходів до збереження та використання культурної спадщини України.Item Природоохоронні інституції Вінниччини другої половини 1940-х – початку 1970-х років(2024) Маліновська, А.Метою статті є розгляд питань охорони природи на Вінниччині у другій половині 1940-х на початку 1970-х років. Показано, що в цей період вирішення окресленої проблеми розглядалось як виявлення окремих цінних об’єктів природи, вилучення їх зі сфери господарського використання та цілковита охорона. Методологія дослідження ґрунтується на принципі об’єктивності та історизму, системному підході до вивчення історичних, природоохоронних та соціально-економічних явищ у їх розвитку і взаємозв’язках. Використання методів аналізу та синтезу, проблемно-тематичного, описового та історико- хронологічного підходу дозволило оптимально вирішити завдання дослідження. Наукова новизна міститься у системному використанні порівняльного аналізу роботи природоохоронних інституцій в Україні в цілому і на Вінниччині зокрема. Висновки. Встановлено, що охорона природи не була пріоритетним напрямом державної політики в СРСР, але згодом почали впроваджуватися перші природоохоронні заходи. У 1960-х роках на Вінниччині почали з’являтися заповідні зони та заказники, а також розроблялися програми з охорони водних ресурсів і ґрунтів. Проте вплив цих заходів був обмеженим через недостатнє фінансування, відсутність системного підходу та брак екологічної освіти.Item Нелегальні протестантські деномінації на Вінниччині у 1945-1952 рр. (за матеріалами обласної ради по справах релігійних культів)(Вінниця : ВДПУ, 2024) Войнаровський, А.; Жмуд, Н.Мета дослідження – розкрити діяльність нелегальних протестантських деномінацій на Вінниччині у 1945-1952 рр. на основі аналізу матеріалів Ради по справах релігійних культів по Вінницькій області; увиразнити цінність архівних матеріалів як важливого типу джерела, що відображає специфіку взаємовідносин органів радянської влади різних рівнів з протестантськими формуваннями, а також підкреслити характер взаємостосунків між різними релігійними об’єднаннями. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукового та міждисциплінарного методичного інструментарію. Зокрема, статистичного аналізу та контент-аналізу текстів звітів Уповноваженого Ради по справах релігійних культів по Вінницькій області як історичного джерела. Акцентується на необхідності звільнитися від впливу радянського академічного і суспільного дискурсів, що й досі виявляється у стереотипному упередженому сприйнятті протестантизму в сучасному соціокультурному просторі України. Наукова новизна полягає в тому, щоби на основі вперше введених в обіг архівних матеріалів звітів Уповноваженого Ради по справах релігійних культів при Раднаркомі СРСР по Вінницькій області проаналізувати особливості діяльності нелегальних протестантських деномінацій на Вінниччині у 1945-1952 рр. та їхні взаємовідносин з іншими протестантськими течіями та радянською владою. Висновки. Аналізуючи діяльність нелегальних протестантських формувань на Вінниччині у 1945-1952 рр., основними факторами їхнього формування та розвитку варто відзначити прикордонний статус, аграрний та полікультурний характер Поділля. Селянство як основна соціальна верства регіону, вкрай виснажене колективізацією, Голодомором-геноцидом, політичними репресіями та боротьбою з релігією, шукало духовного захисту. І саме протестантизму вдалося запропонувати цей прихисток завдяки більш доступнішому за інші християнські конфесії трактуванню християнського вчення, спрощеній обрядовості, дієвій матеріальній підтримці всередині релігійних громад, добре організованій підпільній діяльності. Період нацистської окупації, яка виявилася більш лояльнішою до релігії, ніж радянський окупаційний режим, лише збільшив чисельність та урізноманітнив протестантські деномінації. Тому в повоєнні роки, зокрема через маніпуляцію влади, вони так і не змогли дійти між собою згоди. Така незлагодженість в протистоянні тоталітарній системі дозволила радянському режиму досить швидко і системно їх винищувати різними способами (відмова реєструвати, штрафи, моральні переслідування, ув’язнення тощо).Item Релігійна політика нацистів на теренах окупованого Поділля(2024) Гальчак, С.Метою статті є відтворення на основі аналізу низки джерел реальної картини релігійного життя на Поділлі під час нацистської окупації краю в роки Другої світової війни, висвітлення проблеми становища церкви та віруючих в німецькій зоні окупації, розкриття справжньої сутності використання окупаційною владою релігії як ефективного механізму реалізації власної окупаційної політики. Методологія дослідження грунтується на поєднанні загальнонаукових (хронологічному, проблемно-історичному, аналітичному, синтезу, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-топологічному, історико-системному) методів з принципами історизму, об’єктивності, системності, науковості, верифікації. Наукова новизна роботи полягає в тому, що, використовуючи ці методи, на основі оприлюднення низки маловідомих архівних та інших джерел автор розкриває реальну сутність релігійної політики гітлерівських загарбників в окупованих ними українських регіонах, зокрема, на Поділлі. Висновки. Для впровадження окупаційної політики на захоплених територіях України (Поділля) з метою посилення впливу на місцеве населення гітлерівцями використовувався релігійний фактор. Нацисти вважали церкву важливою зброєю у боротьбі проти більшовизму, оскільки відновлення релігії, яка в радянський час була фактично поза законом, мало продемонструвати місцевому населенню «прихильність» до нього нової влади. Загарбники намагалися довести, що з їх приходом українці отримали втрачену за часів комуністичного режиму релігійну свободу. Легалізувавши церкву, окупаційна влада сприяла її розколу на Українську автокефальну православну церкву та Автономну православну церкву. Боротьба між церковними таборами була лише на руку окупаційній владі. Окупаційна влада мала також упереджений погляд та вплив на інші релігійні конфесії. Відносна свобода віросповідання невдовзі відійшла в минуле. Помітно посилився контроль над релігійними організаціями. Упродовж 1941 – 1944 рр. релігійна політика окупантів зосереджувалася на забезпеченні інтересів Третього Райху, була однією з найбільш спекулятивних у їхній пропагандистсько-агітаційній роботі. Водночас духовні запити населення практично не враховувалися.Item Етнічний склад сільського населення та сільських рад Східного Поділля (Вінницька, Могилівська, Тульчинська округи) за матеріалами перепису населення 1926 року(Вінниця : ВДПУ, 2024) Масненко, НазарійItem Знахідки монет грецьких міст-держав, Македонії, Римської імперії і пластики на території Барського краю(Вінниця : ВДПУ, 2024) Бакалець, О.Мета наукової розвідки полягає у детальному аналізі та введені до наукового обігу окремих знахідок та скарбів монет грецьких міст-держав Ольвії, Пантікапею, Фанагорії, Македонії, гето-дакійських підробок срібних монет Філіпа ІІ ІV ст. до н.е., кіммерійських, кельтських, скіфських артефактів, а також знахідок монет Римської імперії І–ІV ст. н.е. на поселеннях черняхівської культури на території Барського краю Вінницької області. Автор викладає своє бачення шляхів проникнення на територію Побужжя та Подністров’я досліджуваних монет, відслідковує торгово-грошові відносини між місцевим населенням краю та народами, які проживали в Північному Причорномор’ї, Криму, Придунав’ї, на східному порубіжні Римської імперії у ІV ст. до н.е. – ІV ст. н.е. Методологія дослідження базується на наукових принципах: об’єктивності, достовірності, історизму, системності, аналізу та синтезу. Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше комплексно проаналізовано новий масив нових знахідок пластики і монетних грецьких, македонських, дакійських, кельтських та римських знахідок ІV ст. до н.е. - ІV ст. н.е. на території Барського краю. Висновки. Проаналізувавши якісний та кількісний склад монетно-речових скарбів та окремих знахідок грецьких, македонських, дакійських, кельтських та римських монет ІV ст. до н.е. - ІV ст. н.е., виявлених в останнє десятиріччя на теренах Барської землі Поділля, можна зробити висновок, що вони є важливими історичними свідками торгово-грошових відносин місцевого дослов’янського та ранньослов’янського населення краю із жителями Скіфії, Дакії, Македонії, східних провінцій Римської імперії. Розвідка довела, що наявність мідних монет грецьких міст- держав: Пантікапею, Фанагорії, Істрії, Ольвії у поселенні скіфів-орачів поблизу селища Ялтушків Жмеринського (колишнього Барського) району, а також знарядь праці, прикрас, озброєння, кінської збруї, бронзового пояса, свідчать про тривалі економічні зв’язки місцевих скіфів-орачів з скіфами–кочівниками та грецькими містами-полісами, про можливі водні та сухопутні шляхи проникнення грецької монети на територією лісостепової Скіфії. Нова знахідка у 2024 р. комплексу срібних монет гето-дакійської імітації тетрадрахм Філіпа ІІ Македонського(359-336 рр. до н.е.) у лісі, поблизу ст. Бар, дає нам нові свідчення про економічні зв’язки чи боротьбу місцевого населення із південними сусідами – даками. Присутній у 57 монетно-речових знахідках Барського краю монетний та археологічний матеріал, виявлений поблизу м. Бар та 30 навколишніх сіл, яскраво підтверджує велику густоту заселення досліджуваної території слов’янськими та готськими племенами черняхівської та вельбарської культур (ІІІ – початку V ст. н.е.), доводить про стійкі торгово- грошові зв'язки місцевого населення із східними та південними провінціями Римської імперії.