Факультет історії і міжнародних відносин
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/490327fb-7fd4-4939-a4e6-430027a55f70
Browse
4 results
Search Results
Item Відновлення соціальної інфраструктури і матеріально-побутове забезпечення залізничників Вінницької магістралі у 1944-1945 рр.(Вінниця: ВДПУ, 2022) Мазило, ІгорМетою статті є аналіз відбудовчих процесів у соціальній сфері на залізничному транспорті, на матеріалах історії Вінницької залізниці, шляхи якої де повністю, де частково, обслуговували територію, підприємства, суб’єкти сільськогосподарського виробництва Вінницької, Кам’янець-Подільської (нині Хмельницької), Житомирської, Київської областей після їхнього звільнення радянською армією у 1943-44 роках. Об’єкт дослідження виходить за регіональні рамки і дозволяє проектувати процеси, що відбувалися в межах одного суб’єкта господарювання та на інших залізницях в регіонах України. Дана стаття є спробою пошуку ефективних методик дослідження соціальної історії краю. Методологія дослідження базується на джерелознавчих прийомах, принципах об’єктивності, історизму, аналізу і узагальнень. Наукова новизна полягає у введенні в науковий обіг нових джерел, фактів з соціальної історії Вінниччини і Вінницької залізничної магістралі як окремого, великого суб’єкта господарювання, який був ключовим елементом економіки Поділля. Висновки. Матеріальні втрати залізничного транспорту в масштабах України були значними – більше 10 млрд. карбованців. Збитки Вінницької магістралі склали більше 340 млн. карбованців. На відновлення зруйнованого війною народного господарства держава виділила лише сім відсотків від суми збитків, яких зазнала Україна внаслідок війни і окупації. Логічно, що за таких умов першочергово відбудові підлягали залізничні колії, вузлові станції, підприємства. На залізничників випав великий тягар проблем і випробувань, подолання яких потребувало не лише відбудови виробничої, а й соціальної сфери транспорту. Як засвідчують архівні документи, не після завершення кривавої німецько-радянської війни, а одночасно з відбудовою основних засобів залізничної галузі було розпочато відновлення соціальної сфери.Item З історії відбудови та роботи Вінницької залізниці (1943 – 1950)(Вінниця : ВДПУ, 2022) Мазило, ІгорМетою статті є аналіз і характеристика відбудови залізничного транспорту на території Вінниччини і Подільського регіону на різних етапах. Також розкриті методи управління процесом відбудови транспорту і налагодження його роботи Методологія дослідження базується на застосуванні принципів об’єктивності, історизму та системності із використанням методів аналізу, синтезу і узагальнення. Наукова новизна полягає у введені в науковий обіг певної кількості нових фактів і зроблена спроба комплексно розглянути історію відбудови Вінницької залізничної магістралі як окремого суб’єкту господарювання. Висновки. Проблематика досліджень вітчизняної історії під таким кутом зору дозволяє більш виразнo збагнути воєнну, економічну і соціальну історію краю в кризові й драматичні роки війни і післявоєнний період. Відбудова магістралі відбулася в декілька етапів. Під час війни, коли вводили в експлуатацію магістральні залізничні шляхи, штучні споруди, лінії зв’язку, окремі великі вузли і вокзали, відчутно бракувало спеціалістів, устаткування, матеріалів. Тому, добивалися виробничих результатів шляхом виснажливої праці й методам управління притаманними тому часу. Більш сприятливим для відбудови залізниці був післявоєнний період, а особливо після того, як у 1946 році були утворені залізничні округи і відділення залізниць, а в травні 1947 року, працівники Вінницької магістралі були переведені на нормальний, не військовий режим роботи. Керівництво виробничими процесами здійснювалося не лише адміністративними, а й економічними методами. Вжиті заходи дали результат. У 1949 році господарська діяльність залізниці стала рентабельною. Як свідчать факти, одразу по закінченню війни на залізниці розпочали відбудовувати й соціальну сферу, хоча труднощі з житлом і продовольчим забезпеченням мали місце протягом усього періоду відбудови.Item Гончаренко О. М. Проблема колабораціонізму на теренах Рейхскомісаріату «Україна» та військової зони окупації в сучасній вітчизняній історіографії: інституційне визначення змісту та форм співпраці, основні тенденції історичних реконструкцій (1991–2019 рр.). Київ: Інститут історії України НАН України, 2020. 186 с.(Вінниця : ТВОРИ, 2021) Мазило, ІгорУ статі проаналізовано сучасне вітчизняне історіографічне наукове видання, присвячене розгляду складної проблеми в історії минулої війни, яким є колабораціонізм на територіях рейхскомісаріату «Україна» та військової зони окупації. Це дає можливість досліднику і просто читачеві більш глибоко проникнути в розуміння такого складного історичного явища, яке охоплює багато сфер життя людей на окупованій німецькими загарбниками і їхніми союзникам територіях. Ця територія була доволі великою і приблизно досягали 479,3 км кв. До першого входили округи: «Київ», «Дніпропетровськ», «Житомир», «Волинь і Поділля», «Миколаїв», «Таврія». У військовій зоні перебували економічно розвинуті області тодішньої УРСР. У Донбасі до війни видобували вугілля близько 800 шахт. Тому окупаційний режим на цих землях мав свою специфіку, а відтак дещо відмінним було становище і поведінка цивільного населення. Тож автор розглянув зазначену наукову проблему з урахуванням цієї специфіки.Item Україна на розломі цивілізацій / Автор-упорядник О. Домбровський. – Вінниця, 2018. – 174 c.(Вінниця: Твори, 2019) Мазило, Ігор; Мазыло, Игорь; Mazylo, IhorУ статті прорецензовано наукове видання «Україна на розломі цивілізацій» науковця , політика Олександра Домбровського. Автор – людина авторитетна, добре володіє матеріалом і знає предмет свого дослідження. Відтак, його твердженням і висновкам можливо довіряти. Текст книги складається з вибраних статей спрямованих на власну інтерпретацію етапних сторінок українського минулого і сьогодення, запропоновано нове бачення окремих подій історії України і як на них впливав релігійний фактор. Сформульоване власне бачення нинішнього геополітичного вибору України. Можливо стверджувати, що автор долучився до вирішення складного завдання, яким переймаються інтелектуали і частина політикуму, – вироблення певних принципів побудови нової моделі розвитку нашого суспільства.