Факультет історії і міжнародних відносин
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/490327fb-7fd4-4939-a4e6-430027a55f70
Browse
2 results
Search Results
Item Дурка Я. Януш Радзивілл (1880–1967): Політична біографія / Переклад з польської А. Бондаря. Тернопіль : Видавництво «Крок», 2023. 552 с. : рецензія(Вінниця : ВДПУ, 2023) Гаврилюк, СвітланаУ статті проаналізовано монографію польського історика Ярослава Дурки «Януш Радзивілл (1880–1967). Політична біографія», перекладену українською мовою з польського видання, яке побачило світ у Варшаві в 2011 р. Я. Дурка – доктор історичних наук (доктор габ.), науковий співробітник Каліської академії ім. Президента Станіслава Войцеховського, автор багатьох публікацій, які стосуються родини Радзивіллів. Книга висвітлює політичну біографію одного з яскравих постатей польського консерватизму, парламентаря Другої Речі Посполитої, аристократа, особистості, життя якої увібрало усі значимі події суспільно-політичного життя Європи кінця 19 ст.–1960-х рр. – князя Януша Радзивілла. Монографія підготовлена на основі широкої джерельної бази, яка включає документи Архіву актів нових, Архіву давніх актів та Центрального військового архіву (Варшава), державних воєводських архівів, зокрема, Ченстохови, Каліша, Катовіце, Кракова, Національного закладу ім. Оссолінських у Вроцлаві, ін. У дослідженні використані публікації міжвоєнної періодики, усні свідчення, зібрані безпосередньо автором, мемуари, опубліковані документи тощо. Автор монографії висвітлює родинні традиції Радзивіллів, формування світогляду і становлення політичної кар’єри Януша Радзивілла, приділяє увагу його діяльності у роки Першої світової війни, акцентує увагу на громадській і благодійницькій діяльності Януша Радзивілла у міжвоєнній Польщі, життю останнього ординатора містечка Олика в роки Другої світової війни. Один з розділів книги присвячений останньому періодові життя й діяльності Януша Радзивілла, який він провів під наглядом спецслужб Польської Народної Республіки практично поза політикою. Перекладена українською мовою, монографія Я. Дурки розкриває маловивчені сторінки історії Польщі та України кінця 19 – першої половини і середини 20 ст., спонукає дослідників до нових наукових студій у царині історичної біографістики.Item Ускладнення міжконфесійних взаємовідносин на Волині напередодні та під час Першої світової війни(2022) Гаврилюк, Світлана; Цецик, Ярослав; Олексін, Юрій; Havryliuk, Svitlana; Tsetsyk, Yaroslav; Olleksin, YuriyМетою статті є дослідження ролі православного духовенства у загостренні міжконфесійних взаємовідносин на Волині на початку ХХ ст. Авторами досліджено архівні документи та матеріали періодичної преси досліджуваного періоду, в яких висвітлено ключові напрями причин і наслідків виникнення міжконфесійного протистояння на Волині, роль у цьому Російської православної церкви, органів влади та Почаївського відділу Союзу російського народу. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових методів дослідження (аналізу, синтезу й узагальнення) та спеціальних історичних (порівняльно-історичного та хронологічного), що у поєднанні з принципами об’єктивності, історизму та поліфакторності створило необхідні умови для неупередженого висвітлення поставлених завдань. Наукова новизна роботи полягає у тому, що автори на основі архівних документів та матеріалів періодичної преси з’ясували роль православного кліру, органів імперської влади та чорносотенців у загостренні міжконфесійних взаємовідносин на Волині у досліджуваний період. Висновки. Після підписання імператором Миколою ІІ маніфесту 17 квітня 1905 р. створено умови для переходу православних до інших конфесій. Враховуючи особливості етнонаціонального складу населення Волинської губернії, ці процеси у ній набрали значного розмаху. Православне духовенство спільно з чорносотенцями, які відігравали важливу роль у політичному житті регіону, робили усе можливе, щоб дискредитувати представників інших конфесій в очах широких верств населення. Однак, незважаючи на таку позицію, кількість протестантів і римо-католиків на Волині неухильно зростала. Це зумовлено не стільки пропагандою їхніх віровчень серед жителів краю, змішаними шлюбами, а насамперед тими негативними процесами, що відбувалися у середовищі православного духовенства, передусім православних священників. Події Першої світової війни православний клір використовував для посилення наступу на протестантські громади, безпідставно звинувачуючи їх у зв’язках із Німеччиною, що ще більше загострювало міжконфесійні взаємовідносини. Проведення антипротестантських і антикатолицьких курсів не лише за участі ревнителів Союзу російського народу, «союзників», священників, а й учителів Закону Божого у початкових школах, свідчили про спробу зумовити новий виток протистояння між представниками різних конфесій.