Факультет фізичного виховання і спорту
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/32798286-0ff5-427c-87ee-42fdfd7e6aa9
Browse
2 results
Search Results
Item Складові тренувальних навантажень у пауерліфтингу(Вінниця : Твори, 2023) Драчук, Сергій; Швець, Оксана; Богуславська, ВікторіяАктуальність теми дослідження. Ефективність керування складовими тренувального навантаження є запорукою подальшої професіоналізації пауерліфтингу. Однак у літературних джерелах і в практичній діяльності існують розбіжності щодо кількості та чергування змагальних вправ, частоті занять у мікроциклі, тривалості інтервалів відпочинку тощо. Тому тренувальний процес вимагає уточнення та корекції використання окремих компонентів навантаження. Мета роботи: проаналізувати та встановити складові навантаження у навчально- тренувальному процесі пауерліфтерів в умовах професіоналізації та глобалізації на сучасному етапі розвитку спорту. Методи дослідження: аналіз літературних джерел та інформації сайтів мережі Інтернет, систематизація та узагальнення наукового матеріалу. Результати дослідження. У пауерліфтингу всі тренувальні заняття за величиною навантаження поділяються на малі (50% від максимальної кількості підйомів штанги), середні (51-70%), великі (71-90%), максимальні (понад 91%). При цьому вагу штанги класифікують так: мінімальна (до 60% від максимальних зусиль), мала (61-70%), середня (71-80%), велика (81-90%), близькогранична (91-99%) та гранична (100%). Для характеристики тренувального процесу використовують наступні зони інтенсивності тренувань: дуже мала (30-39%), мала (40-49%), середня (50-69%), помірно велика (70- 79%), велика (80-89%), близькогранична (90-99%), гранична (100%). Для спортсменів-початківців, як правило, планується не більше 1-3 серій в одній вправі; у той час як у більш підготовлених атлетів кількість серій зростає та може досягати 3-5. Кількість тренувальних занять на тиждень і їх тривалість також залежить від рівня підготовленості пауерліфтерів. Висновки. Ефективність підготовки атлетів у пауерліфтингу залежить від раціонального планування компонентів тренувального навантаження. Методичною основою такої раціоналізації виступає врахування відповідності величини навантаження індивідуальним можливостям спортсменів зі спрямованістю до максимальних досягнень на кожному конкретному етапі становлення спортивної форми.Item Особливості планування річного макроциклу в пауерліфтингу(ТОВ "ТВОРИ", 2021) Драчук, Сергій; Дідик, Тетяна; Кульчицька, Ірина; Черниш, Михайло; Drachuk, Sergey; Didyk, Tatiana; Kulchitskaya, Irina; Chernysh, MikhailПроблема раціональної побудови річного макроциклу підготовки пауерліфтерів на сьогодні є однією з важливих, зважаючи на те, що атлети, які постійно конкурують один з одним на змаганнях, за усіма сторонами підготовленості знаходяться приблизно на одному рівні. Мета роботи – проаналізувати відмінності річного планування спортивної підготовки в пауерліфтингу в умовах професіоналізації та глобалізації сучасного спорту. Методи дослідження: аналіз літературних джерел та інформації з сайтів або контент-аналіз інтернет-джерел мережі Інтернет, систематизація та узагальнення наукового матеріалу. Результати дослідження. Будова річного плану тісно пов’язана із становленням спортивної форми пауерліфтерів. Структура річного циклу передбачає наявність програм мезоциклів, в яких важливими, взаємопов’язаними компонентами є засоби загальної та спеціальної фізичної підготовки. Співвідношення цих засобів підпорядковується періоду підготовки, кваліфікації спортсмена та його ваговій категорії. У місячний план підготовки включають і таку величину навантаження, як кількість підйомів штанги (КПШ). Особливу увагу звертають на показник інтенсивності навантаження під час долання обтяжень вагою 90 % від максимуму і більше. Висновки. Ефективність підготовки атлетів у пауерліфтингу залежить від раціонального планування тренувань річного макроциклу. Методичною основою планування виступає теорія періодизації. Динаміка фізичних навантажень в різних структурних утвореннях річного макроциклу може бути достатньо варіативною. При цьому враховують кількість підйомів штанги вагою 90 % від максимальних зусиль і більше, розподіл КПШ відповідно із зонам інтенсивності, середньомісячну тренувальну вагу.