Наукові публікації. Виступи
Permanent URI for this collectionhttps://library.vspu.net/items/dcf3b7b2-d32d-4925-91fe-78042dbd78e0
Browse
3 results
Search Results
Item Постать Федора Якименка в українській музичній культурі першої половини XX століття(Одеса : Гельветика, 2024) Москвічова, Ю.У статті розглянуто основні напрями творчої діяльності видатного українського композитора, піаніста, диригента й педагога першої половини XX століття Федора Степановича Якименка. Мета статті – виявити основні напрямки творчої діяльності та стилістичні ознаки музики видатного композитора. Методологія дослі-дження. Висвітлення особливостей творчого спадку митця потребує залучення біографічного методу, методів аналізу, синтезу, теоретико-музикознавчого методу тощо. Наукова новизна дослідження полягає в осмисленні творчості Федора Якименка через призму його композиторських пошуків і педагогічної діяльності. В статті наве-дено відомості про життя композитора в різні періоди, включаючи роки еміграції до Праги, а пізніше до Франції. Розкрито роль митця в організації музичної освіти українців у Празі, де він очолив музично-педагогічний відділ Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова і згуртував навколо себе видатних українських музикантів, які поєднували виконавську майстерність з ґрунтовною музикознавчою науковою підготовкою. Подано відомості про музичні твори композитора різних періодів. Висновки. Федір Якименко зробив значний внесок у роз-виток музичної культури й освіти, створивши різноманітний і численний фортепіанний і вокальний репертуар, що став яскравою сторінкою в історії української музичної культури. Стильові особливості музичних творів Федора Якименка охарактеризовано як синтез кількох художніх напрямів, які існували в європейській музиці на межі сто-літь – неоромантизму, імпресіонізму, символізму. Празький період характеризується зверненням до неокласичних і неофольклористичних музичних орієнтацій, широким використанням української народної пісні. В пізній період творчості елементи романтизму поєднуються зі стилістикою французької імпресіоністичної музики.Item Народна хореографічна культура Вінниччини: збереження й трансформація регіональних традицій(Москвічова Ю., Сушицький М., Шинкаренко М. Народна хореографічна культура Вінниччини: збереження й трансформація регіональних традицій // Актуальні питання гуманітарних наук : міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / [редактори-упорядники: М. Пантюк, А. Душний, В. Ільницький, І. Зимомря]. Дрогобич : Гельветика, 2023. Вип. 59. Том 2. С. 85 - 92. DOI https://doi.org/10.24919/2308-4863/59-2-12, 2023) Москвічова, Ю.; Сушицький, М.; Шинкаренко, М.У статті охарактеризовано специфіку регіональних хореографічних традицій Вінниччини. Дослідження динаміки культури регіонів України залишається актуальним напрямом сучасного мистецтвознавства. Становлення хореографічного мистецтва України відбувалось протягом віків і було тісно пов’язано із життям народу, його побутом і працею, народними традиціями. Метою статті стало визначення специфіки регіональних хореографічних, музичних та фольклорних традицій у творчій діяльності колективів народної хореографії Вінниччини. Головними художніми засадами Академічного ансамблю пісні і танцю «Поділля» Вінницької обласної філармонії ім. М.Д. Леонтовича визначено опору на подільський пісенно-обрядовий фольклор, підкреслення національ ного колориту шляхом використання народного музичного інструментарію. Ансамбль працює як регіональний колектив, популяризуючи народні пісні, зібрані подільськими фольклористами. Ансамбль танцю «Радість» проводить активну роботу, спрямовану на відродження та збагачення національного мистецтва, пропагує кращі зразки народної хореографії, пов’язаної з традиціями подільського регіону. Основу репертуару ансамблю складають українські танці: «Гопак», «Подільський передзвін», «Подільські вихиляси», «Ой, у полі, на роздоллі», «Плескач» та ін. Унікальність народного ансамблю танцю «Барвінок» – у створенні цілісної системи естетичного виховання дітей та юнацтва, де всі вихованці крім хореографії навчаються виконувати українські народні пісні, грають на кількох народних інструментах, вивчають декоративно-прикладне мистецтво. Народна хореографічна культура Вінниччини постає цілісним мистецьким соціокультурним феноменом, що характеризується регіональними стильовими особливостями, манерою виконання та різноманітністю жанрів і є невід’ємною складовою народної хореографічної культури України. Провідні колективи спрямовують свою діяльність на популяризацію подільського народного мистецтва, донесення до слухача кращих зразків української національної культури.Item Соціокультурна діяльність представників польської культури на Вінниччині: історичний вимір(2023) Москвічова, Ю.Багатовікова історія Вінниччини як складової Поділля, свідчить, що на цій території здавна існували різні національні спільноти. Крім українців, це поляки і росіяни, молдавани, білоруси, євреї та багато інших. Сьогодні Вінниччина так само поліетнічний край з домінуванням української нації, де толерантно співіснують різні етноси, а це майже 90 тисяч представників 133-х національностей і народностей. Серед такого етнічного розмаїття польська громада є найбільш активною. За даними перепису населення поляки на Вінниччині посідають друге місце за росіянами по кількості представників (3.7 тис. осіб) та перше місце за кількістю зареєстрованих національно-культурних товариств